Картезіанська

Історія

Батьківщина картезіанського коня (картуха або картухано) – Іспанія. Сформувалася порода в XVIII ст. Це скоріше не окрема порода, а гілка андалузької породи. Засновником картезіанського типу коня був жеребець Есклаво, що належав братам Замора. Цей жеребець мав темно-сіру в яблуках масть, пишну гриву, легкий крок і чудовий характер. В 1736 потомство Есклаво було куплено якимось Доном Педро Пікаділі, який пізніше за борги віддав кращих кобил картезіанським монахам. Решта кобили були продані до Антонайо Абаду Ромероу і використовувалися для поліпшення андалуської породи. Картезіанські монахи протягом багатьох десятиліть розводили цих коней практично в чистоті, тільки за королівським указом доливали трохи арабської і берберійської крові. Відмінними ознаками картезіанських коней, за якими велася селекційна робота в породі були «ріжки» (відкладення кальцію позаду або біля вуха) і бородавки під хвостом.

Стандарт породи

Висота в холці картезіанського коня досягає 150 – 157 см. У представників цієї породи маленька і легка голова з трохи опуклим профілем і широким чолом. Очі коня великі і виразні, вуха короткі і рухливі. Шия картезіанців м’язиста і вигнута. Загривок трохи піднесений, спина пряма і коротка, круп округлий з високо посадженим хвостом. Живіт у коней цієї породи глибокий, груди широкі. Ноги картезіанських коней тонкі, з правильною постановкою, передпліччя середньої довжини, п’ясті короткі і товсті, скакальні суглоби широкі і підтягнуті, сухожилля сильні і щільні, копита зазвичай маленькі з роговим мозолем.

Колір масті картезіанських коней майже завжди сірий всіх відтінків, рідко зустрічається рудий і вороний.

Господарська характеристика

В цілому картезіанський кінь гармонійно складений і витончений. Це легка і красива тварина. Зовнішнім виглядом картезіанець нагадує східного коня. Він володіє живим і енергійним темпераментом і слухняним характером.

Сьогодні картезіанських коней розводять у державних конезаводах близько Кордоби, Херес-де-ла-Фронтера, і Бадахоса. Майже всі сучасні картезіанські коні походять від жеребця Есклаво. Використовують цих конячок під сідлом і в упряжі.