Малопольська

Історія

Батьківщиною породи є Польща. Друга назва – польський англо-араб, так як виводили породу за допомогою англійських і арабських скакунів. Також значну роль зіграли місцеві породи, угорські та австрійські (шагія-араб, фуріозо-норт старий, гідран, ліпіццано) і великопольські коні. Виникла малопольська порода в XIX ст. Виділяють дві основні гілки цієї породи: садецький кінь і дарбовско-тарновський кінь. У крові першої гілки є домішка породи фуріозо. У крові другої гілки значна домішка крові гідрал.

Малопольський кінь поширений в Польщі і розводиться на п’яти державних конезаводах: в Гміна Стубно, Прудніков, Удорже, Валевицях і в Янові Подсадському. Також її розводять на приватних конезаводах в південно-східній Польщі і в центральних її областях.

Стандарт породи

Висота в холці малопольського коня може бути від 155 до 165 см. У тварин красива голова на мускулистій зігнутій шиї. Спина конячок подовжена, плечі косі, груди широкі, круп скошений і м’язистий. Ноги довгі, стрункі і м’язисті з твердими, міцними копитами правильної форми. Екстер’єр малопольського коня елегантний і вродливий. Масті в породі різноманітні: гніда, темно-гніда, сіра, руда, ворона.

Господарська характеристика

Кінь переважно верховий. Іноді його використовують для сільськогосподарських робіт і для легкої упряжі. Успішно виступає конячка і в змаганнях з кінного спорту, у неї відмінні вроджені стрибкові якості. Вона жвава й енергійна, має гарний гладкий хід. Добрий малопольський кінь і для виїздки та конкуру. В цілому порода досить універсальна. Характер у коней поступливий, слухняний і енергійний.