Герефордська

Історія

Батьківщиною герефордської породи корів є Великобританія, графство Герефордшир. Перше теля нової породи герефордів було виведене селекціонерами в 1846 році. Завдяки своїй невибагливості, витривалості, швидкому росту і якісному м’ясу порода популяризувалася в усьому світі. Робота з поліпшення велася у бік збільшення розмірів і м'язової тканини, щоб використовувати тварин як тяглову силу і джерело м'яса.

В даний час широко розповсюджена в Англії, США, Канаді, Австралії, Новій Зеландії, Європі, у тому числі в Україні.

Стандарт породи

Герефордська порода належать до великих порід: жива маса корів становить 550-600 кг, а биків 800-1100 кг. Тварини типової м'ясної статури. Тулуб бочкоподібний, приземистий, широке, глибоке, сильно виступаюче підгорля. У герефордів темно-червоний тулуб, біла голова (особливо лицьова частина); шия, нижня частина, низ кінцівок і кисть хвоста — білі. Влітку шерсть коротка, а взимку вона підростає і стає довшою, кучерявою.

Середні проміри корів (см): висота в холці — 125, глибина грудей — 72, обхват грудей — 197, коса довжина тулуба — 153, обхват п'ястка — 20.

Господарська характеристика  

Герефорди витривалі, пристосовані до різних природних умов, до тривалого утримання на пасовищах, добре переносять тривалі перегони. Порода дуже добре адаптувалася до набагато теплішого клімату, ніж в Англії, і нині є найчисленішим та найпоширенішим на планеті видом великої рогатої худоби м'ясного напряму. Славиться великими розмірами, силою і пристосованістю до пасовищ різного типу.

Герефорди швидко звикають до умов конкретної місцевості. Утримувати тварин на вулиці можна навіть взимку. Велика рогата худоба цієї породи має стійкість до туберкульозу та багатьох інфекційних захворювань.

Герефордська худоба відзначається високими м'ясними якостями. Забійний вихід у середньому коливається від 60 до 65 %. М'ясо мармурове, тонковолокнисте, ніжне, має приємні смак і запах.