Бенгальська

Історія

Представники породи бенгальської лисиці, що на латині перекладається як «Vulpes bengalensis», відносяться до напрямку ссавців сімейств з роду псових.

Походження представленої породи починається на територіях Індійського субконтиненту. На сьогоднішній день надається можливість зустріти бенгальських лисиць в передгірних місцевостях південних Гімалаїв, в регіонах Непалу, Бангладеш, а також Індії, причому їх розміщення триває до південних ділянок Індійського півострова. Судячи з великої  території їхнього розмноження, можна зробити висновки про їх високий відсоток чисельності, але це помилкові упередження, оскільки ареали бенгальських представників досить низькі, а що стосується великих ділянок, то на один екземпляр припадає близько 20–70 квадратних кілометрів.

Стандарт породи

Середньостатистичний представник має довжину тулуба від 45 см до 65 см, хвостова частина становить близько 25 см – 35 см. В середньому зростання тварин коливається від 25 см до 35 см, а вага становить приблизно 2 кг – 3,5 кг. Хутровий покрив всіх частин тіла недовгий, дещо пригладжений. Забарвлення зустрічаються переважно тьмяних помаранчевих відтінків і зустрічаються більш темні забарвлення, як, наприклад, червоно-коричневе. Закінчення хвостової області часто чорного кольору.

Господарська характеристика

Основний раціон харчування складається з маленьких ссавців, різних комах, членистоногих, рептилій або ж пташиних яєць. Буває, що лисички вживають в якості їжі плоди фруктів, або овочів. Середньостатистична тривалість життя у представлених тварин досягає близько десяти років. Період вагітності у представниці жіночої статі триває від 45 до 55 днів. Вже після 2–3 місяців на світ з’являються милі дитинчата, які володіють середньою вагою близько 50–100 грам. Скільки триває процес лактації у вихованців – невідомо. На територіях Гімалайського передгір’я, а також в декількох інших місцевостях, представлені тварини є об’єктами полювання спортивного спрямування. Також використовують вихованців на хутро. Крім того, бенгальські лисиці приносять велику користь в медицині, так як деякі їх частини тулуба використовуються для різних досліджень (особливо застосовують їх м’ясо, зуби або кігті).