Дорпер

Дорпер
gusi.in.uaДорпер

Назва породи

Дорпер (Dorper)

Тип тварини

Вівці

Напрямок

МРХ - м’ясні

Компанії племрепродуктори

Історія

На початку минулого століття департамент сільського господарства на півдні Африки зайнявся розведенням овець м’ясного напряму, які прекрасно себе почували б в жарких кліматичних умовах країн цього континенту. Саме спека і посуха були головними причинами, за якими вівці не могли прижитися в країнах Південної Африки – вони втрачали у вазі, поступово знижувалися надої молока.

Щоб створити новий вид овець, селекціонери взяли за основу кілька різних порід. Назва нових овечок вийшла зі злиття двох перших складів цих видів: дорсет хорн і перських чорноголових баранчиків. Також в ході селекції використовували товсто-хвостих особин і мериносів. Саме останні дали одному з підвидів дорпер біле забарвлення тіла.

Старання вчених увінчалися успіхом (правда, не дуже швидко): до кінця сторіччя нова порода з чорними головами міцно влаштувалася на африканських просторах, причому ці особи могли довго обходитись без їжі і води, проте розвитку, м’ясної та молочної продуктивності такі суворі кліматичні умови зовсім не заважали. Ці особини прекрасно прижилися в країнах з жарким кліматом, таких як Австралія, Нова Зеландія і Африка.Там вони практично весь рік перебувають під відкритим небом, причому господарі обмежують їх вигул за допомогою спеціальних електронних пастухів, які періодично переміщують з місця на місце. Але в нашій країні через високу вартість особин і їх перевезення дорпер мало поширені.

Стандарт породи

В овечок даної породи шерсть коротка і абсолютно гладка. Причому їх зазвичай не стрижуть (як тварин інших порід), так як «зимова» шерсть опадає у них в процесі весняної линьки. Тому цих особин відносять до безшерстого типу овець.

Але подекуди шерсть у цих самок і самців можна побачити: на досить широкій і середніх розмірів шиї, по спині або з обох боків. Вона може бути світло-сірого відтінку або переходить в темний тон. Нижня частина тіла практично немає шерсті, як і кінцівки.Чорну голову тварини отримали «у спадок» від перських баранів. Вуха у них середнього розміру, розставлені в різні боки, також чорні. На шиї шкіра зібрана в складки. Самки абсолютно комолі, а у самців роги приблизно такі ж, як і у інших видів баранів. Хвіст у цих тварин худий і досить довгий.

Ті підвиди дорпер, в чиєму тілі тече кров мериносів, зазвичай повністю білі. Їхні вуха рожеві, а з чола звисають дрібні «кучері». На самій морді шерсть не росте.

Господарська характеристика

Тварини цієї породи прекрасно пристосовані для життя в жарких країнах, їх вага збільшується навіть при самому убогому раціоні харчування. Причому, їдять вони абсолютно будь-яку їжу, не грає ролі кількість у процентному відношенні зеленої трави до інших видів кормів. Без пиття ці милі особи можуть спокійно жити 1,5–2 доби.Тварини відрізняються міцним здоров’ям. Ні хвороб, ні різних паразитів у дорпер практично не буває ніколи. Маса дорослого барана — 95–140 кг, маса дорослої самки — 60–90 кг, маса новонародженого дитинчати – 2–3,5 кг. Кількість народжених ягнят у однієї самки — 1–3 шт, щоденний приріст маси у ягнят – 450–700 г, вага молодняку в 6 місяців — 60–70 кг, забійний вага молодняка — 55–58 кг. У молодняка висока скоростиглість, вони не тільки дуже швидко ростуть і порівняно швидко дозрівають, але й стрімко набирають масу тіла. М’ясо у дорпер практично позбавлене жиру, тому й не має своєрідного запаху.

Дізнавайтесь першими найсвіжіші фермерські новини України на нашій сторінці в Facebook, на каналі Telegram, а також підписуйтесь на Куркульський вісник.

Выполнено с помощью Disqus