Прекос

Історія

Прекос – у перекладі з французької означає скоростиглий. Породу створено в кінці XIX – на початку XX століття шляхом селекційного використання овець, одержаних від схрещування мериносів типу рамбульє та англійських напівтонкорунних м’ясних лейстерських у Франції (меріно – прекос) і мериносів, борделлейс-терських та меріно-прекосів у Німеччині (остаточно назвали меріно-фляйш або прекос). У 1983–1995 рр. створено харківський і закарпатський внутрішньопородні типи прекосів (для ввідного схрещування використані австралійські мериноси, полварси і австралійські коріделі).

Порода поширена у: Франції, Німеччині, Чехії, Польщі, Італії, Східній Африці.

Області районованого розведення в Україні – Харківська, Вінницька, Черкаська, Чернігівська, Сумська, Хмельницька, Полтавська, Тернопільська, Житомирська, Закарпатська, Волинська, Київська, Рівненська, Івано-Франківська. Прекоси становлять близько 25 % загальної кількості овець в Україні.

Стандарт породи

У вівці, густа шерсть, масивне, крупне тіло з міцним кістяком та розвинути мязовою системою. Спина у тварин широка та пряма, хвіст короткий покритий шерстю. Ноги міцні, середньої довжини, широко поставлені. Окрас шерсті у вівць: білий, сірий, молочний, світло-піщаний. Голова велика, шия товста, коротка. Більшість баранів породи перкос комолі, тільки у 20 % особин ростуть роги. Шерсть довжиною до 10 см. на голові шерсть росте до очей, на кінцівках – до запясних суглобів.

Господарська характеристика

Настриги чистої вовни становлять 2,5–2,6 кг. Жива маса баранів-плідників досягає 120–130 кг, вівцематок – 60–70 кг. Настриг немитої вовни відповідно 10–12 і 5- 5,5 кг, вихід чистого волокна – 50–55 і 40–52 %, настриг чистої вовни – 6–8 і 2,5–2,8 кг, довжина штапелю – 9–10 і 8–9 см. Барани і матки – комолі. Жива маса ягнят при відлученні від маток в 4-міс. – 30–32 кг, молодняк у річному віці досягає 75–80 % живої маси дорослих тварин. Вівці породи прекос досить плідні, на 100 голів народжується до 150 ягнят за один сезон.