Тушинська

Історія

Це аборигенна порода овець, створена селекціонерами середньовічної Грузії ще в XIII-XIV ст. Названа вона на ім’я етнографічної групи грузин – тушини, які і займалися селекцією і розведенням овець. Відбір проводився з місцевих порід овець вибраковуванням і відбором найкращих особин.Тварин цієї породи переважно розводять в Грузії, Азербайджані, на Кавказі. До речі, це одна з небагатьох аборигенних порід, загальне поголів’я яких за останню чверть століття збільшилася.

Стандарт породи

Вівці цієї породи мають міцну конституцію. Статура гармонійна, компактна, в порівнянні з вівцями інших порід трохи менша в розмірах. У тушинських овець добре розвинений кістяк, потужна грудна клітка, голова з прямим профілем, ребра круглі. Хвіст середній, кінець хвоста тонкий, у вигляді худого придатку, жир відкладається в хвості, крижах і на стегнах. Барани – рогаті, матки – шуті. Забарвлення біле, у багатьох особин є чорні, або руді плями на голові і кінцівках, вовна – хвиляста.

Господарська характеристика

Це невеликі вівці: матки важать 35–40 кг, барани – 60–70 кг. Хвіст жирний, подушкою, а в нижній тонкої частини його вигин. Вовна – косиця довжиною від 12 до 25 см містить від 44 до 74 % пуху, решта – ость і перехідний волос. Блискуча, міцна і пружна шерсть переробляється в тканини і килими. М’ясо тушинських овець хорошої якості, без характерного запаху, молоко переробляють в сири, особливо бринзу, і сир. Вовни настригають з тушинських овець до 4–5 кг з баранів, до 3 кг з маток. Плодючість маток – 105–110 ягнят на сто маток. Забійний вихід до 42–47 %. Молочність тушинських маток становить 65-70 кг за одну лактацію, однак товарного молока з цієї кількості виходить всього близько 15 кг.

Володіють відмінною витривалістю, з легкістю переносять тривалі переходи до 500 км з літніх пасовищ на зимові.