Барбарі

Історія

Батьківщиною кіз породи барбарі є жаркі Індія і Пакистан. У цих краях місцеві жителі займалися вирощуванням кіз для видобутку молока і м’яса.

Стандарт породи

Барбарі мають коротку білу шерсть з темними, червоного відтінку плямами. Шерсть в них скоріше коротка. Голова з римським з профілем і прямостоячими вухами.Обидві статі мають кручені ріжки, середньої довжини, спрямовані вгору і назад.

Господарська характеристика

Порода відноситься до середньо-важкого типу, м’ясо-молочного напряму. Барбарі досить таки скоростиглі. Козенята при народженні важать всього 1,5–2 кг, але вже через пару місяців на материнському молоці, набирають до 6,5 кг, а у віці півроку важать близько 8–9 кг. Коли молодняку виповнюється 1 рік, то їх вага коливатися від 15 до 16 кг. Дорослі цапи барбарі при стандартних умовах утримання максимально можуть набирати до 50 кг, а кози – до 30 кг. Це зовсім невелика вага, але, тим не менш, фермери вирощують кіз не тільки для видобутку молока, а й м’яса

Кози досягають зрілості у віці 1,3 року, після чого можна починати злучку. Перша лактація відрізняється більш низькою молочною продуктивністю, ніж всі наступні. Період лактації становить 200–250 днів, за який можна отримати до 230 літрів молока. Барбарі невибагливі і довгий час можуть обходитися без великої кількості зелені. Це велика перевага, особливо в тих місцевостях, де дуже жарко і мало рослинності.