Грецька

Історія

На території Стародавньої Греції козоводство було добре розвинене, існує приказка, що Грецію погубили кози, з’їли всю рослинність в регіоні. Дійсно, м’ясні кози невибагливі в їжі і використовують в їжу велику частину рослинності, включаючи чагарники і дерева (листя, кора). Сучасний тип м’ясних кіз виведений із стародавніх тварин шляхом тривалої селекції. Порода досить рідкісна, основна зона її поширення це Греція і найближчі острова. В Україні є лише декілька представників даного виду. В інших країнах тип не поширений, але був використаний для виведення багатьох місцевих порід. Вважається, що від грецьких кіз пішли багато сучасні європейські породи.

Стандарт породи

Тварини середнього розміру, міцної статури з розвиненими м’язами і швидким темпом зростання. Тулуб витягнутий – бочкоподібний, передні і тазові кінцівки на одному рівні. У кіз невелика голова з прямим профілем. Більшість тварин має невеликі роги, загнуті уздовж черепа назад, також зустрічаються шуті особини. Всі особини мають бороду. Але у цапів вона виражена сильніше, також вони мають розвинений вовняний покрив на грудях. Серед масті вовняного покриву у грецьких кіз немає однаковості, хоча основні забарвлення – бурі, чорні з білим. Кінцівки довгі, що не характерно для м’ясних порід.

Господарська характеристика

Жива вага – 50–60 кг у кіз, маса цапів – 70–90 кг, молочна продуктивність – 90–110 кг, жирність молока – 4,5–8 %, забійний вихід – 50–60 % М’ясо жирне, має високу якість, має ніжний, соковитим смаком. Продукт застосовують для приготування масла і сиру. Порода не вимоглива до умов утримання і кормів, вважається за краще випас на вільних пасовищах, але може пристосуватися і до високогірних галявин, ласощі, яі кози особливо люблять – часник. Негативною якістю грецької кози є те, що тварини поїдають кору з дерев, з’їдають молоді пагони.