Азербайджанський зебу

Історія

Археологічні знахідки свідчать про те, що розведення зебу в Азербайджані було поширено ще біля 2,5 тисяч років до нашої ери. В якості доказів наводять печатку з зображенням зебу, їх бронзові фігурки та кільце з відповідним малюнком. Популяція азербайджанського зебу зберігалась протягом кількох тисяч років та не змішувалася з іншими видами великої рогатої худоби. В другій половині ХХ ст. в Азербайджані налічувалося більше 20 тисяч голів зебу.

В Азербайджані намагались схрестити зебу з деякими породами молочної худоби, зокрема буро-карпатською та швицькою коровами. Таким чином, вдалось вивести нову породну групу «азербайджанської бурої», що відома своїми високими жиромолочними показниками. Ареалом зебу є Ленкорань – природна область на півдні Азербайджану, недалеко від Каспійського моря

Стадарт породи

В холці азербайджанський зебу може досягати біля 107 см. Жива вага складає до 240 кг, а бики-виробники (запліднювачі) важать 350 – 440 кг. Ці тварини мають горб біля холки, та достатньо розвинуте підгруддя. Варіанти окрасу зебу поєднують в собі чорний, жовтий, оранжевий, червоний, сірий та білий кольори.

Господарська характеристика

Середній удій зебу, проживаючих в індивідуальних господарствах, в період лактації становить біля 470 кг. За хороших умов він може досягати 1200 кг молока (вміст жиру 5 %), а удій деяких осіб навіть перевищує 2000 кг. Молоко зебу широко використовується в маслоробстві та сироварінні. Зебу відомі, як витривалі та невибагливі тварини. Вони добре почуваються за будь-яких умов, і в спеку, і в холод. В них підвищений імунітет до ряду інфекційних та інвазійних захворювань, що обумовлено генетикою.