Туляки

Історія

Точні дані про походження втрачені, оскільки породі вже кілька століть. Однак фахівці стверджують, що тульські бійцівські гуси були виведені в XVII столітті за запитом багатих купців, які на дозвіллі любили споглядати бої водоплавних пернатих. Порода була створена шляхом відбору для подальшого розведення найбільш затятих забіяк.

Стандарт породи

У туляків велика голова з широким чолом. Шия - коротка, товста. Горбатий дзьоб масивних розмірів, білуватого кольору. Тулуб масивний, міцна статура. Груди і спина - широкі. Ноги короткі, бежевого кольору, широко розставлені. Птахи мають одну особливість, яка відрізняє їх від представників інших порід, - своєрідний короткий і горбатий дзьоб, через що їх часто називають тульськими горбоносами.

Оперення може мати глинисте, сіре або біле забарвлення. Перші мають світло-коричневий колір голови, шиї, грудей, спини. Низ живота білий. Хвіст зазвичай більш світлий, ніж оперення тулуба.

Птахи із сірим забарвленням оперення нагадують диких родичів. Пір'я має блакитний, іноді чорний лискучий відтінок. Хвіст сіро-білий, низ птиці білий. Молоді особини відрізняються від старших більш світлим забарвленням пір'я.

Середня жива маса дорослих особин коливається у межах 5-6,5 кг.

Господарська характеристика

Туляки невибагливі до умов утримання та кормів. Добре відгодовуються на пасовищах і заливних луках. Відрізняються гарною життєздатністю. Витривалі і мають сильний імунітет. Але бійцівський характер ускладнює їхнє утримання разом з іншими домашніми птахами. Гуски цієї породи - хороші квочки.

У птахів смачне м'ясо з рівномірно розподіленим жиром. Вони також дають хороший пух.

Несучість у тульських гусей низька. В середньому вона становить від 10 до 18 яєць. Маса одного яйця коливається в межах 150-170 г. У 9-тижневому віці молодняк тульських гусей досягає живої маси  3,9 кг.