Голошийна

Історія

Походження породи точно не встановлене. З'явилася у Семигороді, звідти потрапила до Німеччини, де з нею почалася активна селекційна робота. Дуже розповсюджена в Німеччині, а також в Угорщини і Румунії, звідки була завезена в Україну. Порода досі є рідкісною в США, але популярною в Південній Америці.

З багатьох джерел відомо, що ознака голої шиї зустрічалася у курей ще з давніх часів. В ІП УААН племінна робота проводиться щодо поліпшення екстер'єрних та господарсько-корисних ознак голошийних курей близько 18 років.

Стандарт породи

Колір оперення у голошийних курей може бути чорний, коричневий, зозулястий, білий.

Птахи середньої величини, зі щільним м'ясистим корпусом. Головна ознака — гола шия. Голова кругла, оперення лише на потилиці. Дзьоб злегка загнутий. Гребінь невеликий, прямий, одиночний або трояндоподібний. Лице голе, червоне. Очі також червоні. Сережки невеликі. Шия червона, вигнута, гола, лише на нижній передній частині є пучок пір'я. Нижній край шиї повинен бути облямований пухнастим пір'яним кільцем. Груди широкі, опуклі, заокруглені. Спина широка, пласка. Крила щільно прилягають до боків. Хвіст тримається нахиленим, косиця злегка зігнута. Гомілки довгі, міцні. Плесна досить довгі, неоперені. Пальців чотири.

Жива маса курей становить 2,3-2,5 кг, півнів — 3,3-3,5 кг.

Господарська характеристика

Голошийні кури добре пристосовані до утримання на підлозі та у клітках, невибагливі до кормів. Добре переносять як підвищену температуру, так і мороз. Птиця пізньостигла, але життєздатність та відтворювальні якості високі.

Добові курчата мають різноманітне забарвлення пуху і явно виражену ознаку голої шиї, активні, швидко ростуть.

Показники продуктивності: несучість — 200-210 яєць, маса яєць 58-59 г. Колір шкаралупи світло-коричневий.