Саксонська

Історія

Порода виведена в 30-х роках минулого століття Альбертом Франценем в Німеччині. Метою було виведення качок високої продуктивності, м’ясо-яєчного спрямування. Розробка тривала достатньо довго, шляхом змішування крові таких порід, як руанська, синя поморська (померанська), пекінська.

В Німеччині самостійною породою саксонська стола у 1957 р. Також набула широкої популярності з 80-х років у Європі.

Стандарт породи

Породу відносять до середньо-важкого типу. Тулуб трохи піднятий вгору, компактний, невеликий. Лапи міцні, червоно-оранжевого чи оранжевого кольору. У селезнів голова і шия насичено синього кольору із металевим відблиском, пера на крилах теж такого відтінку. Решта оперення оранжевого кольору з червоними відтінками. Ці два контрастні кольори відділяє біла смужка на шиї. Дзьоб також оранжевий із коричневим відтінком. Черево має більш сірий відтінок.

Качки мають палеве оперення. Білі лінії проходять біля очей. На шиї є широка  біла смуга. Нижня частина тулуба біла. Голова овальної форми, велика. Шия середньої товщини, дещо вигнута вперед.

Качка несе за сезон 150-200 яєць, масою 70-80 г. Шкаралупа біла, або із синьо-зеленим відтінком.

Вага селезня 3-3.5 кг, качки 2.5-3.1 кг.

Господарські властивості

Статевозрілими стають у віці 3 - 4 місяців. Виживання молодняку високе. Двохмісячні набирають до двох кілограм. Стать каченят за кольором можна визначити дуже рано.

М’ясо з хорошими смаковими якостями, темне, нежирне.

Загалом у розведенні труднощів не виникає. Порода миролюбна, уживається із іншими птахами. Селезні мирні, не влаштовують бійок. Вони активні та галасливі. Для утримання бажана простора територія. Полюбляють харчуватися травою та комахами, яких знаходять на пасовищах чи в садах.

Добре переносять і холод, і спеку. Проте у пташнику слід забезпечувати сухий настіл та хорошу вентиляцію, бо саксонські качки не люблять сирості. Легко пристосовуються до різних умов утримання та клімату.