Фермерське господарство «Байбарак», що на Кіровоградщині, в селищі Верхньоінгулецькому Бобринецького району, — це фактично сімейний бізнес. В обробітку тут трохи більше ніж 2 тис. га, де господарюють троє членів родини. Василь Супрун розпочинав свою аграрну діяльність 24 роки тому, 13 з яких йому допомагає син Костянтин та зять Микола Байбарак. 

Початок власного фермерування 

На місці господарства раніше були землі місцевого колгоспу. Занепад, збитки, затримка заробітних плат дали поштовх до того, що Василь Супрун вирішив взяти справу у свої руки. 

«Я взяв землю в оренду, згодом почав виплачувати за паї. Селяни побачили, що справи налагоджуються, і стали ще пропонувати свою землю. Так почалася робота. А закінчивши виш, зі мною почав господарювати син Костянтин. Пізніше дочка вийшла заміж. І зять Микола Байбарак став частиною нашого сімейного бізнесу. Я одразу сказав, що сільськогосподарська справа не надто комфортна — у пилюці й багнюці. Та хоча зять — людина з міста, до роботи став завзято. Сьогодні вже 12-й рік, як він працює з нами», — розповів Василь Супрун.

Свого часу фермер вирішив розділити землю, аби кожен був повноправним господарем, взяв на себе повноцінну відповідальність.

«Скільки не бери їх до себе на роботу, але по-справжньому навчитися справі можна, лише якщо самому керувати господарством, самому нести відповідальність за прийняті рішення. Без помилок ніхто не починає, помилки всі роблять, але мені так здалося, що якщо ці помилки при мені, то вони будуть трішечки меншою ціною», — додав засновник сімейної справи.

Підсумки сезону

Не чекаючи підвищення цін, першими у господарстві почали продавати соняшник та ячмінь, адже треба платити заробітну плату та закуповувати мастила. Однак для розвитку чи оновлення коштів поки нема. Загалом оцінюючи сезон, аграрії говорять, що цього року прибуток не рахують — відпрацювали приблизно в нуль. Але і такі результати оптимістично вважають непоганими, зважаючи на умови. 

«По соняшнику цьогоріч мали гарну врожайність до 3 т/га. Ми витримали всю технологію, також сприяли опади. Для нас це дуже великий рекорд з причини того, що в нашій місцевості несприятлива зона — опади маємо не тоді, коли вони потрібні, а навпаки, та й сонце припікає не в той період. Тому в середньому зазвичай мали не більше ніж 2,2 т/га», — поділився Микола Байбарак. 

За його словами, цього сезону їхнє господарство не мало тих проблем з кукурудзою, які були в аграріїв Заходу України. Кукурудзу зібрали ще у вересні, і вона не потребувала додаткової сушки. 

«Погодні умови сприяли нам тут. Практично 2,5 місяці були посушливими. Тому наша кукурудза не потребувала додаткового сушіння. Тепер ми віримо в ЗСУ, президента і нашу перемогу. Та маємо надію на європейські ціни на кукурудзу», — додав аграрій.

В селі лишилось мало людей

Збільшувати земельний банк у ФГ «Байбарак» при нинішніх фінансових умовах поки не планують. Адже для цього треба запропонувати людям більшу орендну плату. Поки, за словами фермерів, ситуація така, що треба просто втримати вже напрацьовані позиції. На сьогодні пайовики господарства отримують 5 тис. грн/га.

Читайте також: Сам собі експортер: як фермеру отримати чи переказати валюту за кордон

«Якщо взяти окремо наше село, то в нас лишилось вже дуже мало людей. Чоловіків забирають на війну. Тому у нас тут така майже родинна аура в селі. Допомагаємо кожному індивідуально, хто що попросить: кому городи орали, кому паливо давали. Чистимо, наприклад, соняшник — відходи розвозимо людям на опалення. При нинішній ціні на вугілля (12 тис. грн/т), для них — це спасіння», — говорить аграрій. 

За словами Василя Супруна, молоді в селі майже не лишилося, всі виїжджають. Аграрії намагаються втримати людей — заробітною платою у 15-20 тис. грн. Чимало пайовиків, говорить він, виїжджають у Польщу.

«Але ж хочеться, аби люди лишались, аби село жило і розвивалося. Але от, як ми зараз працюємо… Можна сказати, пливемо у темній кімнаті, не розуміючи, що і як буде далі. То зрозуміло, що тим, кому тяжко фінансово, шукають варіанти. Але шкода, що стільки розумних, роботящих виїхали», — додає Василь Федорович.

За словами досвідченого аграрія, роботящу молодь варто підтримати державі. Підказати, де взяти кредит, допомогти на старті купити трактор, підказати, як все організувати. І біля таких підприємців лишаться тут сім’ї, народяться діти, це перспектива розбудови й розвитку держави — вважає він. 

«Я 24 роки в сільському господарстві. Неначе вже до всього звик і усе бачив. Але якщо мені зараз важко, то… Це значить, ситуація і справді критична», — додав аграрій.

Василь Супрун говорить, що наразі відчуває дефіцит спеціалістів, особливо у зв’язку з війною — мобілізація забирає на фронт останніх фахівців, яким знайти заміну не що непросто, а навіть неможливо — тим паче у селі.

«У нас от на тракторі працює одна людина на посіві соняшника та кукурудзи. То ми його бережемо, він відмінний фахівець. І більше переживаємо за нього, ніж самі за себе. Бо якщо його заберуть, не буде кому працювати. А соняшник — то основна, найбільш маржинальна культура. Просто випускника профтехучилища ми не можемо взяти, його все одно треба вчить. А це час, якого, частіше за все, немає. У сільському господарстві важливо вчасно, швидко і якісно виконати роботу. Від того залежить і урожай, і прибуток», — додав Василь Федорович.

У питаннях продажу землі слід використовувати досвід Польщі та Франції

Василь Супрун зізнається, що не підтримує консолідацію земель в одних руках. 

«Коли відбувається монополія у будь-чому — чекай нехороших наслідків. Ми в Україні вже маємо гіркий досвід з олігархами, коли люди акумулювали деякі галузі у своїх руках. Я вважаю, коли людина має монополію, то в неї можуть виникати якісь негарні думки про те, що вона може маніпулювати ситуацією, диктувати свої умови іншим, державі — це зайве. Так само і землею. Я вважаю, що в питанні продажу землі держава має бути більш прискіпливою», — певен Василь Супрун. 

Аграрій каже, що треба використовувати досвід Польщі та Франції. Мовляв, землю треба давати тим людям, хто живе в цій місцевості та працює, тоді людина буде зацікавлена і село розвиватиметься. На його думку, у Франції, наприклад, до цього законодавчо підходять дуже жорстко. І їхній досвід, вважає фермер, можна адаптувати до українських реалій. 

Читайте також: Тарас Чепурнатий: Треба мати власну техніку, незалежно від розміру господарства

Говорячи про те, чи продають сьогодні селяни землю, Василь Супрун зазначає, що на такі кроки йдуть не від хорошого життя. Адже реальною сьогодні є ціна у $2,5 тис./га.

«Селяни продають частіше за все землю від якоїсь життєвої безвиході: хвороби, операції, проблеми з житлом. Вони приходять і просять виручити, придбавши в них землю. Я впевнений, що не продавали б, якби мали якісь фінансові альтернативи. Хоча і ми зараз маємо все менше фінансових можливостей ось так виручати людей», — додає аграрій.

Хаотичний ринок збуту 

Розповідаючи про виклики війни, з якими довелося мати справу, Василь Супрун говорить про обвал ринку збуту і про його нинішню хаотичність.

«Непросто працювати й тим паче планувати роботу, коли ми не знаємо, що буде завтра. Тому головне в наш час, напевно, — це втримати позиції. Ми не можемо зараз говорити про плани на пів року, як ми до того звикли у відносно мирний час, адже кожного дня щось змінюється і сьогодні доводиться приймати рішення, про які вчора навіть не здогадувалися», — розповів Василь Супрун.

Як зазначає аграрій, соняшник є однією з рентабельних культур, по якій можна робити розрахунки. Але ринок і трейдери відіграють ключову роль.

«Якщо говорити про кукурудзу, то тут не вгадаєш — роки різні, опади й спека різні. Наприклад, два роки тому 200 га кукурудзи у нас просто згоріли. Але от цього року все добре з погодними умовами, додаткова сушка кукурудзі не потрібна. Так ціна, яку пропонують — 3,7 тис. грн для нас неприйнятна, адже собівартість — 4 тис. грн. Хтось на тому заробляє, але точно не сам аграрій, який виростив. От вам і наслідки монополії. Прикро, що в такій ситуації ми не можемо спертися на державні установи, які б проконтролювали оце все», — додав аграрій.

На його думку, держава мала б виступити своєрідним стабілізатором, не даючи волі внутрішнім монополістам. Зрозуміло, що такого натиску багато хто з аграріїв не витримають і збанкрутують. 

«Мені от телефонують і просять: купіть добрива. Я кажу — не куплю, нема грошей. Я звичайно, можу продати соняшник зараз по 10 тис. грн/т і купити ті добрива, але у мене тоді не вистачить на виплати пайовикам. Тож роль держави, як на мене, має бути пріоритетною. Два роки з нульовими кредитами нам було нормально. Але от вже нульового не буде, і це нереально для тих умов, в яких ми працюємо. Однак я впевнений, що ми вистоїмо. І Україна вистоїть і переможе. А наші хлопці з війни повернуться іншими людьми. Людьми, які будуть вимагати від держави, які будуть контролювати посадовців і відстоювати свої права», — сказав на завершення Василь Супрун.

© Ірина Кошкіна, Kurkul.com, 2023 р.