Українська Бесарабія, що розташована на півдні Одеської області, є одним з традиційних виноградарських і винорбних регіонів України. Унікальні кліматичні умови — м'яка зима, тривале та спекотне літо, помірна кількість опадів — створюють ідеальні передумови для вирощування високоякісного винограду.

Населення регіону так чи інакше пов'язане з виноградарством. Причому значна частка господарств мають власні невеликі виноградники, де вирощують як технічні, так і столові сорти винограду. Це не просто додатковий дохід, а багаторічна родинна традиція, що передається з покоління в покоління.

У листопаді 2024 року в Одеській області була зареєстрована ГО «Асоціація виноградарів, виноробів та дистиляторів Болградського району», яка покликана об'єднати зусилля спеціалістів цих галузей та відродити традиції виноградарства виноробства та дистиляії в Болградського району Одеської області. Про ці перспективні плани ми поговорили з одним із співзасновників та членів організації Юрієм Палічевим, який через повномасштабне вторгнення полишив свій будинок та свій бізнес на Херсонщині та переїхав до Одеської області.

«Ми з дружиною взяли тільки необхідні речі та виїхали втрьох (я, дружина та наша кішка), щоб не опинитися «на підвалі» або в тюрмі. Наші діти зараз за кордоном — вчаться та працюють. У мене є земельні ділянки на правому березі, але безпекова ситуація не дозволяє повернутися і займатися господарством — ділянки знаходиться поруч з Чорнобаївкою», — пояснює Юрій Палічев.

Читайте також: Квітневі заморозки: чи витримають сади та бджоли перепад температур

Юрій займається виноградарством з 2002 р. І зараз головну свою мету (щодо розвитку виноградарства, виноробства, та дистиляції Болградського району) вбачає в тому, аби створити структуру, налагодити спілкування з виноробами, об’єднати їх та дати поштовх до розвитку членів Асоціації як єдиної команди.  

«Філософія, яка зараз впроваджується — ти сам і виноградар, і винороб, і для тебе головне на виході — якість вина. Ти не будеш зацікавлений у тому, щоб збільшити масу врожаю, але знехтувати якістю, бо таке вино ніхто не купить», — пояснює важливість налагодження повного циклу виробництва Юрій Палічев.

 Ще в Херсоні,  до повномасштабного вторгнення рф до України,  разом із колегою він створив ТОВ «Інвестиційне агентство розвитку сільських територій», почав вивчати європейський досвід. Так побачив, що Україна, хоч і повільно, але рухається до Європейського Союзу. Тому не потрібно нічого вигадувати, вважає виноградар – треба просто переймати досвід інших країн ЄС.

Перед початком повномасштабного вторгнення команда планувала об'єднати виноградарів та виноробів на рівні Херсонської області. Проте у 2023 р. стало зрозуміло, що виноградарство та виноробство в Херсонській області ворогом майже повністю знищені.

«Ми навіть почали об'єднуватися, але побачили, що люди не повертаються в тій мірі, як би нам хотілося. Тому ми призупинили цей рух», —  розповідає співзасновник асоціації.

З Херсону до Одещини — рухати українське виноробство

До складу правління Асоціації входять: голова правління Юрій Греков та члени правління — Валерій Абаджиєв, Михайло Фучеджи.

«Нам цікаво розвивати не лише класичні сорти, як Каберне Совіньйон, Сапераві чи Мерло, але й ті, що маловідомі у нас, але знані у світі. Однозначно варто розвивати Одеський чорний, Сухолиманський білий. Також «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова»,  з яким ми підписали меморандум про співпрацю,  представив нові перспективні сорти», — зазначає Юрій Палічев.

На його переконання, економічний потенціал виноградарсько-виноробної галузей в Українській Бессарабії високий, попри виклики, які постають перед аграрним сектором сьогодні.

«Місцеві господарства продовжують інвестувати в розвиток виноградників, впроваджувати сучасні технології вирощування та переробки винограду. Тому створена асоціація — це фактично інструмент і для підтримки дрібних виробників. Для того, аби вони мали змогу легалізуватися,  масштабуватися, розвиватися, і навіть експортувати свою продукцію», — пояснив співзасновник Асоціації.

Він має багатий досвід роботи у сферах розвитку туризму,  сільського господарства та розвитку сільських територій. Родом з Херсона, Юрій Палічев є співзасновником громадської спілки «Дороги вина та смаку Херсонщини», співзасновником громадської спілки «Асоціація виробників Херсонського кавуна», головою ФГ «Палічеві» та сільськогосподарського кооперативу «Билгарі-виноградарі». Був ініціатором реєстрації географічного зазначення «Херсонський кавун». Після анексії Криму у 2014 році, де він працював над будівництвом великого туристично-розважального комплексу, був вимушений покинути півострів через небажання співпрацювати з окупаційною владою.

«Коли я повернувся до Херсону, то зрозумів, що Херсон — це сільське господарство. Тому я отримав третю освіту – агронома, і почав працювати в цьому напрямку. Я побачив дуже великі перспективи, які, на жаль, не використовуються в Україні на повну», — зазначає він.

Важливу роль у створені майбутньої асоціації відіграв один з результатів проекту Міжнародного Торгового Центру (ITC) що фінансувався урядом Швеції, «Сприяння виходу малих і середніх підприємств плодоовочевого сектору на зовнішні ринки та включення їх у ланцюжки доданої вартості» - створення Дорожньої карти розвитку виноградно-виноробної галузі України. У рамках цього проекту європейські та світові експерти з виноградарства та виноробства провели дослідження та надали рекомендації щодо розвитку виноградно-виноробної галузі Україні.

«Коли я прочитав ці рекомендації, я зрозумів, що кожна людина, яка хоче працювати в даному напрямку, повинна про них знати. Для того, щоб ми всі йшли хоча б в одному напрямку. Паралельно, але не перпендикулярно», — пояснює він.

Остаточне рішення про створення ГО «Асоціація виноградарів, виноробів та дистиляторів Болградського району» було прийнято після запрошення Юрія Палічева від Болградської районної адміністрації Одеської області провести семінар з розвитку сільських територій восени 2024 року на якому були присутні й винороби Болградщини. Дякуючи  і тому що вони повірили стало можливим створити цю Асоціацію.

До речі, включення дистиляторів було стратегічним рішенням, бо дистиляція — ефективний напрямок. Це було зроблено за прикладом ГС «Асоціація виноградарів, виноробів та дистиляторів Закарпаття», з якими до речі,  теж підписано меморандум про співпрацю. Вже є законодавство щодо малих дистиляторів, хоча трохи питань таки лишаються неструктурованими.

Відродження українського села має відбуватися за польським зразком

Юрій Палічев переконаний, що для відновлення українських сіл, особливо після руйнувань, спричинених війною, Україні необхідно наслідувати польську модель розвитку сільського господарства, орієнтовану на підтримку малих та середніх фермерів. Бізнес – важливий для України, але головнішим є Люди! Наші люди! Українці! Жодна цивілізована країна світу не стикалася з такими викликами.

«На прикладі Херсонщини можу сказати, що села повністю знищені, особливо понад річкою Дніпро. Їх просто немає. Тож, аби почати їх відновлювати, треба зробити все, аби люди поверталися. Якщо ми не зробимо умов, то ми зараз переможемо у війні, а потім можемо програти. Бо не буде кому відроджувати ті села. Наприклад, щодо виноградарства, то варто просто перейняти досвід у інших країн», — ділиться думками Юрій Палічев.

За словами Юрія Палічева, Україні потрібна ефективна структура підтримки для малих фермерів. Бо ж саме малі фермери можуть стати рушійною силою для відродження сільських територій та формування конкурентоспроможного аграрного сектору за європейською моделлю.

«Добре, що в Україні вирішили ситуацію щодо дозволу побудови переробних структур на землях фермерських господарств без зміни цільового призначення. Однак залишаються суттєві обмеження — до прикладу, в Україні фермерам не дозволяють займатися туризмом. У нас навіть розуміння аграрного та ено-гастро туризму немає. Нам кажуть про сільський або зелений туризм, але це - трохи про інше. А я кажу про фермерський та ено-гастро туризм. У нас в законодавстві цього немає», — додає він. 

Основні кроки для трансформації галузі, на думку Юрія Палічева, повинні включати:

• зміну законодавства за прикладом Європейського Союзу, зокрема з урахуванням досвіду Польщі;
• дозвіл фермерам займатися аграрним туризмом та будувати на своїх земельних ділянках агропансіонати;
• прийняття оновленого закону про туризм у другому читанні.

«Важливим кроком для підтримки малих виробників вина є прийняття нової редакції закону про виноград і вино, яка вступить в дію з 1 січня 2026 року. Цей закон розроблений відповідно до європейських стандартів та має створити сприятливі умови для розвитку виноробної галузі в Україні», — говорить Юрій Палічев.

Цікавим є приклад Молдови, яка також рухається шляхом європейської інтеграції. У 2021 році там дозволили фермерам займатися туризмом і будувати на своїх земельних ділянках агропансіонати, що створило нові можливості для малих виробників.

Юрій Палічев каже, що необхідно дотримуватись зобов'язань в рамках Угоди про асоціацію з ЄС, бо взяли на себе зобов'язання, пообіцяли, що зблизимо політику законодавства України і Європейського Союзу. 

Говорячи про переваги європейської моделі, він зазначає, що там розвинена переробка,  наприклад — вони не просто вирощують зерно, а переробляють і продають печиво, тістечка та інші продукти. Як мінімум, вони роблять борошно, а не просто продають зерно, яке фактично має малу додану вартість.

«Європейський шлях розвитку аграрного сектору України, зокрема виноробної галузі, вимагає не лише зміни законодавства, але й пошуку релевантних моделей для наслідування. Поряд із традиційними лідерами виноробства Європи, як-от Франція, Іспанія, Італія та Німеччина, особливу увагу варто приділити досвіду країн, які мали подібне до України історичне минуле», — говорить Юрій Палічев.

Кооперація, як шлях розвитку для малих виробників

Одним із ефективних механізмів підтримки малих фермерів є створення кооперативів. Особливо це актуально для виноградарів та виноробів, які самостійно не можуть забезпечити всі необхідні ресурси для легалізації та розвитку свого бізнесу.

«Є багато дрібних не фермерів, але людей, які займаються виноградарством, виноробством для себе. Але вони готові, їм цікаво стало реалізуватися, проте вони не зможуть самостійно потягнути такі ресурси для того, щоб стати окремими виробниками. І ми побачили, що є сенс об'єднуватися», — каже Юрій Палічев.

На жаль, в Україні успішних прикладів виноробних кооперативів досить мало. Спроби створення таких об'єднань часто стикаються з супротивом самих фермерів, які мають негативний досвід колективного господарювання з радянських часів. Але Юрій Палічев переконаний, що саме в кооперації — розвиток.

Основними перевагами участі в кооперативі для малих виробників він вважає:

• можливість легалізації діяльності та офіційного продажу продукції;
• спільне використання обладнання;
• спільне просування продукції на ринку;
• об'єднання ресурсів для досягнення спільних цілей.

Важливим питанням є організація ефективного управління кооперативом. Цікавою вважає модель щорічної ротації керівництва кооперативу.

«Я стою на позиціях, що кожного року керівник повинен змінюватися. Головою кооперативу повинні ставати по черзі всі члени кооперативу. Для чого? Для того, щоб вони зрозуміли, як це працює, що це непроста робота», — поділився своїм баченням Юрій Палічев.

Болгарія, як зразок успішної трансформації

Яскравим прикладом успішного переходу до європейської моделі виноробства є Болгарія, країна, що пройшла схожий з Україною історичний шлях.

«Лідери виноробства у нас — Франція, Іспанія, Італія, Німеччина, країни Європейського Союзу, які дійсно варто знати, вивчати їхній досвід. Але є ще й Болгарія, чому ж на неї мало звертають увагу? У нас схоже минуле. Вони проходили такий шлях, як і ми зараз проходимо», — додає співзасновник Асоціації.

Ключовими досягненнями Болгарії у трансформації виноробної галузі Юрій Палічев вважає:

• Збереження наукової бази. Вони зберегли свій інститут виноградарства та виноробства в Болгарії.
• Фокус на автентичності. Вони зберегли свої болгарські автохтонні сорти винограду.
• Світове визнання. Зараз вина і з цих сортів займають призові місця на світових конкурсах.

Українське вино треба експортувати

Розвиток виноробства в Україні, особливо серед малих виробників, має значний потенціал не лише для внутрішнього ринку, але й для експорту. В Україні існує значний потенціал для розвитку експорту вина, зокрема завдяки унікальним регіональним особливостям.

«Я знаю чимало людей закордоном, які з нетерпінням чекають на ці речі. Вони люблять бесарабські вина. Якраз кооператив — один із напрямків для легалізації та подальшого розвитку малих виноробів», — поділився своїм баченням Юрій Палічев.

Читайте також: Старт весняних робіт у саду: 3 господарства — 3 підходи

Для розвитку малого виноградарства та виноробства необхідні значні інвестиції. Проте існують державні програми підтримки, якими виробники часто не користуються через брак інформації та побоювання:

«По виноградарству є допомога держави. Є державні програми. На жаль, наші люди цим не користуються. Треба їх навчити. Треба, щоб вони переступили через це хвилювання. Є також міжнародні проєкти підтримки. До прикладу, проєкт FAO ООН, який допомагав малим виноробам. Він вже третій рік працює на Закарпатті. А з 2025 року вже працює і в Одеській області. Ми сподіваємося і на їхню допомогу», —  додав співзасновник Асоціації.

Кліматичні зміни —  то нові перспективи для виноградарства

Зміни клімату суттєво впливають на виноградарство в Україні, створюючи як виклики, так і нові можливості.

«Для мене особисто такі зміни клімату були переворотом у свідомості. Бо колись раніше ми хотіли більше сонця, а зараз думаємо про те, що треба затіняти виноград хоча б на частину доби. Така ситуація, що зараз фактично вся Україна може вирощувати виноград. До речі, ми можемо впроваджувати цікаві європейські сорти, про які раніше навіть не мріяли», — зазначає виноградар.

В Україні,  в Одеській області і навіть в Болградському районі  вже є успішні приклади виноробів, які досягли світового визнання. Є навіть вина, які мають статус географічного зазначення.

Ми хочемо залучати до нашої Асоціації і дрібних виробників. Вони так само роблять якісний продукт. Так, їм чогось не вистачає — обладнання сучасного, знань. Наше завдання — відкрити їх для України, для українців і, звісно, для світу», — пояснює співзасновник Асоціації.

Створена Асоціація наразі налічує двадцять шість членів. На жаль не всі активні. Що зробиш – людський фактор. Він – головний. Тим не менш Асоціація має значний потенціал для розширення.

«Для мене дуже цікаво та важливо, що до нас хочуть приєднатися малі винороби з Ізмаїльського та Білгород-Дністровського району. Але ми вирішили, що не можемо приймати до себе цих людей. Принаймі, поки. Наша задача — залучити інших виноробів з нашого району і з ними йти далі, створивши потужну команду однодумців», — додає Юрій Палічев.

Асоціація вже досягла певних успіхів в своїй роботі: розробила план роботи, врахувавши розвиток по різних напрямках, увійшла до ГС «Укрсадвинпром», співпрацюють з різними партнерами, підписавши меморандуми про співпрацю. Війна значно ускладнює розвиток, проте вона ж стає і стимулом для легалізації та професійного розвитку. Війна стала додатковим  аргументом для легалізації виробництва.

«Ми не можемо працювати в нелегальний спосіб, коли країна воює. Ми повинні допомагати нашій країні ставати сильнішою. Хлопці на фронті захищають нас, а ми тут маємо працювати на економічному фронті! Сплачувати податки, щоби можна було утримувати свою Армію. Адже коли фронт та тил працює в одному напрямку – таку Країну перемогти неможливо!», — додав Юрій Палічев.

© Ірина Кошкіна, Kurkul.com, 2024 р.