Повернення квот на імпорт українських товарів до ЄС, що набули чинності 6 червня 2025 року, спричинило бурхливу дискусію. За оцінками, перехід до старого режиму торгівлі може обійтися Україні у втрати експорту зернових на $800 млн лише у другому півріччі 2025 року. Хоча політики заявляють, що параметри квот можуть бути переглянуті, рішення вже діє.

Великі аграрні компанії реагують на нові реалії стратегічно: розширюють переробку, диверсифікують логістику, шукають нові ринки. Але для середніх і дрібних фермерів, які експортують самостійно чи працюють лише всередині країни, такі можливості обмежені. Та чи варто їх шукати?

---

Який зв'язок між квотами та польськими фермерами?

Система квот для української аграрної продукції має довгу історію. Її джерела — в Угоді про асоціацію між Україною та ЄС, підписаній у 2014 році. Угода передбачала створення поглибленої й всеосяжної зони вільної торгівлі (ПВЗВТ або DCFTA), яка набрала чинності 1 вересня 2017 року.

Тоді були встановлені безмитні тарифні квоти для 36 груп товарів — як чутливих (пшениця, кукурудза, цукор, курятина, яйця), так і менш критичних (томатна паста, молочна продукція, етанол, м’ясо, соки тощо).

Після початку повномасштабного вторгнення РФ у 2022 році ЄС ухвалив тимчасовий режим «торгівельного безвізу» (ATM) — повне скасування мит, квот і обмежень. Це дало Україні безпрецедентний доступ до європейського ринку.

Проте вже в травні 2023 року під тиском фермерських протестів у Польщі, Угорщині, Словаччині та Румунії, Єврокомісія оголосила про згортання цього режиму.

5 червня 2024 року торгівельний безвіз офіційно завершився. Україна повернулася до режиму квот, але як компроміс — у скороченому обсязі: 7/12 від річних лімітів, тобто лише 58% від довоєнних обсягів.

Квоти — це політичне, а не економічне рішення

Найгірше в ситуації з квотами те, що рішення про них часто не мають економічного обґрунтування. Попри заяви про «захист європейських фермерів», частка імпорту з України у загальному споживанні багатьох «чутливих» товарів у ЄС не перевищувала 5%.

«Ці обсяги не заміщувались внутрішнім виробництвом ЄС. Вони були компенсовані імпортом із понад 100 інших країн — МЕРКОСУР, Великої Британії, Швейцарії, США», — зазначив Назар Бобровицький.

Єврокомісія так і не надала об'єктивної аналітики щодо впливу українського імпорту на ринок ЄС. Рішення приймались під політичним тиском європейських аграріїв, а не на основі даних.

Список «чутливих» товарів очолили пшениця, ячмінь, овес, м’ясо птиці, яйця, цукор, мед, яблука. У середній групі — крохмаль, солод, глюкоза, фруктоза. Навіть такі незначні поз

Переговори, маніпуляції та геополітика

Як зазначає торговий представник України Тарас Качка, «будь-яка вигода для України сприймається європейськими фермерами як загроза». Ситуацію ускладнюють і геополітичні ризики: можливе повернення Дональда Трампа на посаду президента США, нова торгівельна війна між США та ЄС і падіння цін на європейський агроекспорт.

Читайте також: Органічна соя: українські фермери подвоюють експорт в умовах війни

Втім, ЄС зацікавлений у доступі до українського ринку: нині близько 50% матеріально-технічних ресурсів українські аграрії закуповують саме в ЄС.

Переговори щодо можливого перегляду квот тривають до кінця липня. За словами Назара Бобровицького, українська сторона має можливості для маневру та пошуку компромісів у межах ПВЗВТ.

Кому варто хвилюватися

Оцінки втрат експорту на $800 млн у другому півріччі 2025 року — тривожні, особливо з огляду на зниження валютного виторгу та прибутковості агросектору.

Найбільше постраждає пшениця: квота на 2025 рік — лише 583 тис. тонн (при потребі 1 млн т). Все, що перевищує цей обсяг, обкладатиметься митом €95/т. Для порівняння: у сезоні 2023/24 Україна експортувала в ЄС 4,5 млн т пшениці.

«Ймовірно, доведеться перенаправити 3 млн т пшениці на інші ринки», — вважає Вікторія Блажко, ASAP Agri.

Це означає ціновий тиск: європейські покупці платять преміальні ціни, а ринки Південно-Східної Азії — значно менше. За оцінками Богдана Костецького, втрати можуть скласти $5–10 з кожної тонни.

Ячмінь — у схожій ситуації: квота 350 тис. т, понадлімітне мито €93/т.

З кукурудзою ситуація трохи краща: квота — 379 тис. т, але через високу залежність ЄС від імпорту, навіть за перевищення ліміту мито може не застосовуватись. Проте, як зауважує Тарас Качка, ЄС скорочує інтерес до української кукурудзи через конкуренцію зі США та Бразилією.

Диверсифікація — не розкіш, а вимога часу

Сезон 2025/2026 стане перевіркою на адаптивність. Головне завдання для аграріїв — не панікувати, а переорієнтовувати логістику, розширювати експортні горизонти, знижувати залежність від ЄС.

Досвід останніх років доводить: навіть попри бар’єри, українські зернові виходять на нові ринки. У сезоні 2023/24 пшениця і кукурудза з України експортувались до 70 країн, включаючи Туреччину, Пакистан, Алжир, Єгипет та країни Південно-Східної Азії.

Попри квоти, Україна зберігає шанси. Але ці шанси реалізуються лише за умови швидкої адаптації, проактивної торгівлі й підтримки експортерів. Квоти — не вирок. Це виклик. І він потребує чіткого плану дій. 

© Юлія Маковей, Kurkul.com, 2025 р.