З 4 вересня 2025 року в Україні введене експортне мито в розмірі 10 % від митної вартості на насіння сої та ріпаку. Є винятки: фермер або кооператив, який експортує власний вирощений врожай, звільняється від цього мита. Передбачається, що мито буде діяти до кінця 2029 року. З 2030 року ставка має знижуватись щороку на 1 відсотковий пункт — до 5 % у 2035-му.

Українські аграрії вже зараз опинилися в ситуації, коли експорт сої та ріпаку фактично зупинився.

«Фермер, заплативши мито, втрачає $50–60 на тонні. Ані виробник, ані трейдер цього не потягнуть. Тому ринок опинився в колапсі: контракти зависли, кораблі стоять, а внутрішні ціни просіли приблизно на 10%», — прокоментував Latifundist.com співзасновник і комерційний директор Spike Brokers Олександр Соловей.

Основні аргументи урядовців та ініціаторів введення мита:

• мито стимулюватиме внутрішню переробку (щоби на експорт йшла не просто сировина);
• збільшаться надходження до бюджету;
• таким чином здійснюється підтримка переробників, щоб вони могли купувати сировину дешевше.

Наслідки для середнього фермера

Під терміном «середній фермер» ми маємо на увазі того, хто не має великих переробних потужностей чи власної логістики/експорту.

Плюси від введення мит:

• якщо фермер сам виступає експортером (або через кооператив), він може обійти мито, що дає стимул організовувати власний збір, постачання на експорт.
• мито формально націлене на те, щоб частина доходів, яка зараз йде за кордон, залишалась для внутрішньої
• економіки та, можливо, стимулювала розвиток переробки — що може створювати нові робочі місця і стабільніші ринки збуту всередині країни.

Мінуси/ризики експортних тарифів:

• Зниження ціни збуту врожаю. Уже спостерігається, що після анонсу мита внутрішня ціна на ріпак знизилась (наприклад, на 600-2000 грн/т) через те, що експортери й переробники пропонують менше.
  Скорочення прибутковості вирощування цих культур — адже, фермери можуть зменшити площі під соєю чи ріпаком, особливо якщо фермер не має можливості експортувати самостійно чи через кооператив.
• Ускладнення логістики/експорту. Середні фермери можуть не мати достатньо ресурсів для того, щоб самі організувати експорт (документація, логістика, великі партії), тому вони залишаються «в тіні» експортерів чи мають продавати посередникам зі знижкою.
• Невизначеність/ризик політичної та регуляторної непередбачуваності. Коли нові правила впроваджуються швидко або змінюються «на ходу», фермери ризикують бути «зловленими зненацька» — закупили матеріали, підготували, але більша частина доходу «з’їдає» мито чи знижена ціна.

«Як фермер, я відчув на собі введення 10% мита на сою та ріпак. Адже в нашому регіоні, в Полтавській області, за декілька тижнів після підписання цього законопроєкту, одразу ж ціна зменшилася на тисячу»,  — поділився Григорій Шамрицький, фермер з Полтавщини, керівник ТОВ «Полтава Агро».

Більшість фермерів наразі чекають ціну і не поспішають продавати. До прикладу, на Полтавщині зараз ціна в межах 16-16,2 тис. грн/т.

Подібна ситуація і на Івано-Франківщині. В СФГ «Ігора Валька», чекаючи ще достигання сої, вже зараз оцінюють мільйонні збитки та міркують про можливі зміни у сівозміні на майбутній рік. 

«Маємо зниження цін в регіоні: на сою — з 19,5 тис.грн/т до 17 тис. грн/т, на ріпак — з 25 тис. грн/т до 22 тис. грн/т. Мої колеги-фермери, які не встигли продати ріпак до зниження цін, вже відчули збитки. За нашими розрахунками, у результаті наше господарство недобере близько 4 млн грн, враховуючи обсяги у 2 тис. грн на тонні. Однак, не факт, що ціна не продовжить знижуватися. І це при тому, що витрати зростають»,  — прокоментував митні нововведення Ігор Валько, керівник СФГ «Ігора Валька».

Однак додає,  що порівняно  з війною —  то дрібниці, і планує перекрити втрати продажем пшениці і кукурудзи. Адже цьогоріч і врожаєм задоволений, і ціною. Пшеницю в господарстві зібрано з врожайністю понад 8,5 т/га, її продали майже по 10 тис.грн/т з місця. Завдяки збільшенню посівних площ і сприятливим погодним умовам, результат вийшов непоганий. Кукурудза тут також обіцяє бути врожайною.

«Головне сьогодні — це підтримувати наших хлопців на фронті. Тому треба шукати варіанти, можливості. Зниження закупівельних цін не повинно вплинути на бажання фермерів підтримувати армію. Хто хоче допомогти, знайде можливість, навіть якщо доведеться відмовитися від частини прибутку. Кажу, як є», — додав Ігор Валько.

Щодо виходу на експорт фермер каже, що йому простіше продавати продукцію трейдерам на місцевому ринку, ніж займатися експортом. Бо це вимагає додаткових витрат на логістику, митне оформлення, фітосанітарні вимоги. 

«Але серед моїх знайомих є фермери, які успішно експортують самостійно, використовуючи власний транспорт. Можливо, з часом ми теж спробуємо цей шлях, якщо вивчимо всі нюанси», — підсумував аграрій.

Олег Косенко, керівник ФГ «Землероб» з Кіровоградської області, розповів, що їхня продукція сої йде на продаж через торгові компанії. В господарстві стурбовані можливістю того, що посередники компенсують свої втрати користуючись з малих виробників, які не мають ресурсів для прямого експорту. Ситуація ускладнюється тим, що аграрії регіону й без того змушені скорочувати посівні площі сої та ріпаку через несприятливі кліматичні зміни.

За його оцінкою, митні нововведення вигідні всім сторонам, крім виробників сільгосппродукції. Переробники отримають додаткові прибутки, бюджет — нові доходи, а з аграріїв лише знімуть частину доходу. Він радить розглянути ситуацію раціонально: коли посередники, враховуючи митні витрати, купуватимуть сировину за 22,5 тис. грн.

Андрій Чичета, господар агропідприємства «ВВІ Агро» з Миколаївської області, має багаторічний досвід боротьби з наслідками спекотного клімату через застосування No-Till технологій. Він переконаний, що нові митні збори на вивезення сої та ріпаку не торкнуться структури сівозміни у південних областях.

«Укрпромінвест-Агро» розрахував власні додаткові втрати у $1,3 млн. Начальниця комерційного підрозділу холдингу Тетяна Алавердова говорить, що аграрії потрапили в тенета обставин, а ця ситуація нагадує комбінацію на користь переробної індустрії.

«У нас підписані контракти і по сої, і по ріпаку. Весь проданий ріпак уже в порту, частина — навіть на судні. Але нам кажуть: на момент експорту закон уже діяв, тому платіть мито. І зараз ми маємо або анулювати попередні ПМД, або подавати нові документи. За нашими підрахунками, це означає близько $1,3 млн додаткових витрат — фактично прямих втрат для компанії. Мені найбільше шкода малих фермерів. Вони потрапили в пастку — планували експортувати, розраховували на гроші, а тепер просто не мають ресурсу, щоб заплатити мито. Особливо це боляче в регіонах, які постраждали від посухи: там фермери опинилися у повній пастці»,  — зазначає Тетяна Алавердова.  

Митниця вже обробляє вантажі сої та ріпаку

Українська зернова асоціація (УЗА) направила апеляцію до топкерівництва країни щодо необхідності скасування рішення про встановлення експортних мит на сою та ріпак, яке призупинило вивезення цих культур і спровокувало кризові явища в агросфері.

Українська зернова асоціація, яка об’єднує виробників, переробників та експортерів зерна, що щорічно експортують близько 90% української зернової продукції, виділяє чотири ключові ризики.

• Неврегульована нормативна база — закон набув чинності, але необхідні підзаконні акти досі не розроблені, що породжує правову невизначеність і відкриває простір для зловживань.
• Втрата конкурентоспроможності — українська продукція стає менш привабливою для світових покупців, що призведе до зменшення експорту та втрати позицій на ринках.
• Непрозорість і корупційні ризики — за відсутності чітких правил зростає ймовірність появи непрозорих схем стягнення мит.
• Порушення міжнародних зобов’язань — зміни митної політики потребують належної підготовки та узгодження з міжнародними партнерами.

Перший заступник міністра аграрної політики Тарас Висоцький вже провів робочу зустріч за участю делегатів від Митної служби, Податкової служби, Міністерства економіки та галузевих фахівців. За підсумками  ухвалено рішення про розробку проєкту урядової постанови щодо експериментальної програми, яка надасть можливість отримати звільнення від митних зборів для деяких категорій сільськогосподарських виробників.

Митні органи України вже обробляють вантажі сої та ріпаку із застосуванням 10 % експортного збору, однак обсяги зовнішніх постачань залишаються критично низькими. 

Так, протягом періоду з 4 по 16 вересня митними службами було зареєстровано для експорту всього 9,6 тис. т сої та 23,4 тис. т ріпаку. У цілому за першу половину вересня зовнішні постачання цих олійних культур склали 34,5 тис. т сої та 56,9 тис. т ріпаку — показники, які відповідно вдвічі та в шість разів поступаються аналогічному періоду попереднього маркетингового року.

Тим часом парламентар Ярослав Железняк ініціював законопроєкт про скасування експортних мит на олійні культури — сою та ріпак.

«Сподіваюсь, що на цей момент, коли вже тричі наша влада вʼїхала головою в стіну, так чи інакше це стане боляче і вони зрозуміють, що це треба скасовувати», — зазначив нардеп.

Варіанти розвитку подій і наслідки для фермерів

Існує кілька сценаріїв майбутнього для середнього фермера після введення експортного мита.

Ситуація / умова	Що робить фермер зараз	Як зміниться після мита	Що може робити, щоб адаптуватися
Фермер без власної експортної інфраструктури, продає трейдеру або посереднику	Продає за експортною ціною, або близькою, враховуючи перевезення / логістику	Ціна, що йому запропонують, знизиться, адже трейдер муситиме враховувати мито або знизити закупівлю, щоб залишитись рентабельним. Доходи з тонни будуть менші.	Шукати кооперацію з іншими фермерами, щоб зібрати більшу партію; домовлятись напряму з переробниками; освоювати частково переробку, якщо це можливо; відстежувати зміни ринку, планувати витрати з урахуванням нової ціни.
Фермер, який може бути експортером (має логістику, доступ до портів чи експортних каналів)	Працює з трейдерами чи сам експортує, але не обов’язково формально експортер	Якщо експортує власно — може скористатись винятком і уникнути мита, але все одно ціновий тиск може знизити внутрішню ціну, конкуренцію доведеться вести на нових умовах	Інвестувати в оформлення експорту, мати юридично чисті документи; підтримувати кооперацію; диверсифікувати напрямки збуту (не лише зовнішній ринок), можливо орієнтуватись частково на переробку.
Фермер з обмеженими ресурсами (дрібний-середній), не має зберігання чи великого обсягу	Залежить майже повністю від трейдерів чи місцевих закупівель	Великий ризик, що трейдери запропонують нижчу ціну або будуть затримки з платежами; може бути змушений продати в невигідний момент	Об’єднуватись у кооперативи, покращувати умови зберігання, згруповуватись з іншими, шукати локальних переробників, щоб скоротити ланцюг посередництва; вести переговори заздалегідь; брати до уваги витрати логістики, зберігання та якості продукту.

У підсумку маємо, що для середнього фермера рішення про мито наразі має більше ризиків ніж переваг. Мова йде про нинішні умови, особливо якщо:

• він залежить від трейдерів або проміжних закупівель;
• не має доступу або ресурсів для експорту чи власної переробки;
• не організований у кооператив чи групу, щоб мати більшу переговорну силу.

© Ірина Кошкіна, Kurkul.com, 2025 р.