Менше ніж два місяці залишилось до запуску європейського регламенту про знеліснення (EUDR). Що це означає для фермерів? При експорті сої та інших агропродуктів до країн ЄС доведеться збирати пакет документів, який має довести, що при вирощуванні олійної культури не відбулось знищення лісів.

Українські агровиробники можуть здивуватися: до чого тут взагалі знеліснення? Адже в Україні проблема вирубки лісів не стоїть так гостро, як, наприклад у тропічному поясі Південної Америки. Але регламент — загальний для всіх. Європа бореться з глобальною проблемою вирубки лісів і вимагає підтвердження від усіх постачальників без винятку. Про те, на експорт яких товарів вплине EUDR та який пакет документів готувати, говорили під час конференції «EUDR для фермерів: як підготуватися до нових вимог ЄС».

Кінець 2025 року — межа для виробників сої

ЕUDR – це акт законодавства ЄС, який вважається частиною національного законодавства держав-членів. Його мета — захист довкілля, біорізноманіття і, відповідно, запобігання знеліснення чи дефорестації лісів у наслідок розширення товарного чи комерційного сільського господарства, спрямованого на експорт. 

«Європейський Союз виступає як провідний покупець і, відповідно, через це вважається винним у вирубці значних лісових площ в країнах Південної Америки, Південної Азії чи будь-яких інших країн світу», — зазначає Назар Бобицький, керівник європейського офісу УКАБ.

Акт набрав чинності в червні 2023 року, однак через низку політико-адміністративних причин не один раз відкладався в застосування. Тепер визначено нові дати — 30 грудня 2025 р. ЕUDR вступає в дію для операторів і трейдерів, а з 30 червня 2026 р. для малих і мікропідприємств, які експортують продукцію до ЄС.

«З одного боку ми знаємо, що є квоти, ввізні мита. Вони є суттєвими бар'єрами для експорту української агропродукції. Тепер ми маємо справу з новим поколінням бар'єрів, які начебто і не означають сплату мит, але для того, щоб забезпечити відповідність цим всім вимогам, наші фермери змушені нести витрати», — додає Назар Бобицький. 

Соя, ВРХ, олія — які товари входять до нового регламенту

EUDR поширюється на визначену категорію агросировинних товарів: експорт великої рогатої худоби, какао-бобів, кави, пальмової олії, каучуку, сої і деревини. Крім сировинних товарів, також впливає на товари переробки, які мають вже певну додану вартість – це шкіра, шоколад, меблі, папір, шини і так далі.

Соя потрапила під регулювання не випадково. Вона дає 33% впливу на втрату глобальних лісів через споживання ЄС. Розширення сільського господарства спричиняє майже 90% глобального знищення лісів. Європа, як головний покупець, вирішила взяти відповідальність і тепер вимагає від усіх постачальників довести чистоту походження товару.

Три речі, які має підтвердити кожен фермер

Є поширений міф, що сертифікація ISCC, ProTerra чи Danube Soya покриють вимоги сертифікації ЕUDR. Але це неправда. Сертифікат — це плюс, він тільки полегшує оцінку ризиків, але не відміняє вимоги ЕUDR. 

«Щоб експортувати товари потрібно відповідати базовим вимогам. Незалежно від розміру, кожен агровиробник повинен документально довести, що його продукція вирощена без вирубки лісів. Повне дотримання національного законодавства при виробництві. І третє, продукція має бути охоплена процедурою належної перевірки з повною простежуваністю до конкретної земельної ділянки», — деталізувала Оксана Просоленко, керівник компанії IPERT.

І тут варто звернути увагу на поняття знеліснення чи дефорестації. Тобто заборонено використання ділянок, які мали статус лісових насаджень. Тут є важливий нюанс. Визначення лісу в EUDR зовсім не таке, як у нашому Лісовому кодексі. В європейців лісом визначається земельна ділянка площею від 0,5 га, з деревами заввишки понад 5 м і покриттям кронами до 10%. 

Є також таке поняття, як гранична дата – відсутність аграрно-господарського чи іншого виробництва на землях, що зазнали знеліснення після 31 грудня 2020-го року. Тобто якщо вже після цієї дати, ви змінили статус залісненої ділянки та вирощуєте там сою, то шлях експорту вам буде перекрито.

Як довести, що ти не рубав ліси?

В положенні EUDR  зафіксовано дуже чітко — через надання геолокаційних даних.

«Саме ці параметри бачать супутники. Оцінка розліснення буде покладатись саме на аналіз геоданих і вже в другу чергу зважати на офіційні документи щодо права землекористування», — пояснює Оксана Просоленко.  

Відтак, саме надання геолокації підтвердить, що на цій ділянці після 31 грудня 2020-го року не було вирубки лісів.

«Для полів до 4 га достатньо одного центроїда ділянки у форматі координат широта-довгота з точністю до шести знаків після коми. Якщо земельна ділянка понад 4 га, тоді вона має бути представлена у вигляді полігону, що складається щонайменше з чотирьох поворотних точок», — додає Оксана Просоленко. 

Марія Ревенко, директорка CrossCheck Ukraine — стартапу з автоматизації відповідності регуляціям ЄС, каже, що стандартний формат для розпізнавання — це GeoJSON в системі координат WGS84. Тому що тільки цей формат буде сприйматися IT-системами Єврокомісії.

Фахівчиня дає конкретний перелік програм. Для збору контурів полів вона радить QField або Maps.me — застосунки для телефону. 

«Принцип простий: приїжджаєте на поле, вмикаєте GPS, обходите периметр. Програма записує трек, потім його конвертуєте в потрібний формат GeoJSON», — пояснює вона. 

Для перевірки відсутності знеліснення є три основні безкоштовні сервіси. Перший — Global Forest Watch, платформа з картами вирубок. Другий — Copernicus браузер, супутникові знімки Європейського космічного агентства. 

«Ви обираєте територію, час і дивитесь знімки у повній роздільності. Візуальна перевірка до та після: чи не було перетворення лісу під ріллю після 31 грудня 20-го року», — пояснює Марія Ревенко.

Третій — обсерваторія ЄС з вирубок і деградації лісів. Фермер завантажує орієнтир для полів та може проглянути динаміку змін з 20-го по 25-ті роки.

«Єврокомісія не встановлює конкретного переліку інструментів. Ви можете використовувати різні інструменти. І бажано комбінувати їх. Тоді ви зможете надати максимально повну картину», — зазначає вона. 

Законність виробництва без чіткого списку документів

Як підтвердити, що ти законно вирощуєш продукцію? Насправді єдиного переліку документів не існує. Питання підтвердження законності покладено на законодавство країни виробництва і тут ми маємо самостійно вирішувати, який обсяг документів достатній єдиного переліку не існує. Експерти IPERT та УКАБ напрацювали орієнтовний список. 

Що входить? Документи на землю: договір оренди або свідоцтво власності, витяг з Держгеокадастру, документи про цільове призначення землі. Документи про виробництво: договори купівлі насіння, рахунки на добрива і ЗЗР, акти від підрядників. Дозвільні документи, якщо потрібні: на воду для зрошення, на викиди. Трудові документи: договори, відомості про зарплати, соцстрахування. Податкові: декларації, квитанції про сплату.

Звичайно цей список не остаточний. Кожен покупець може вимагати щось специфічне.

Простежуваність і заборона змішування

Це найскладніша частина, адже необхідно забезпечити прив'язку кожної тонни до конкретного поля і не змішати перевірену продукцію з неперевіреною.

«Змішування потоків і партій товарів без простежуваності до всіх ділянок — це найбільша помилка, яка ставить під сумнів відповідність всієї великої партії», — каже Назар Бобицький. 

На цей нюанс звертає увагу й Оксана Просоленко. Вона кілька разів повторювала про наслідки: якщо змішати сировину разом і це буде доведено, то вся партія буде рахуватись невідповідною. Навіть якщо це стосується хоча б одного поля, яке не було перевірено.

«Знову повторюю, тому що це важливо зрозуміти і прийняти. Я розумію, що це достатньо складна і дорога вимога, але вона існує і на неї потрібно зважати», — наголошує Просоленко. 

На практиці це означає: на елеваторі повинен бути окремий силос для перевіреної сої з повним пакетом документів. І окремо — для неперевіреної. Тому експертка радить запровадити систему нумерації: «Кожна партія має включати унікальний ідентифікатор, який дозволить прокрутити назад всю цю простежуваність аж до фінального поля. Наприклад: UA-2025-SOY-001, де зрозуміло країна, рік, культура, номер партії». 

Чи потрібно мені EUDR, якщо я продаю сою трейдерові?

Юридично відповідальним за дотримання EUDR є оператор — перша європейська компанія, яка розмитнює товар на території ЄС. Саме цей оператор подає заяву про належну обачність і може отримати штраф до 4% річного обороту, конфіскацію продукції, тимчасову заборону доступу до ринку ЄС і публічне опублікування інформації про порушників, якщо щось піде не так. 

«Цей європейський оператор не зможе виконати свої зобов'язання без правильних документів від українського постачальника. З нашого боку, експортер не зможе продати сою або продукти її переробки на європейського покупця, який має статус оператора, якщо він не має пакету документів і повної простежуваності. Ви маєте розуміти, що це не «хотілки» зібрати з вас якомога більше документів, це вимога, без якої він не зможе продати ваш товар і не зможе мати доступ на європейський ринок», — зазначає Оксана Просоленко. 

Є й хороші новини

Єврокомісія поділила країни світу на три категорії ризику знеліснення. Україну було віднесено до категорії низького ризику. 

«До країн високого ризику віднесено лише чотири найбільш одіозні країни світу —  це РФ, Білорусь, Бірма та КНДР», — зазначив представник УКАБ. 

Що це означає практично? Компетентні органи ЄС перевірятимуть лише близько 3% партій з України. Для порівняння: Бразилію і Аргентину віднесли до стандартного ризику, там перевірок значно більше.

«Може бути таке, що якийсь європейський клієнт внутрішньо вирішить, що ви зі своїм ланцюгом постачання підпадаєте під ризик стандартний. Тоді вони будуть застосовувати підхід щодо оцінки ризиків. Це може відобразитись на глибині перевірки, на обсязі запитуваних документів», — додає Оксана Просоленко. 

Тобто різні покупці можуть вимагати різний обсяг документів. Один обмежиться мінімумом, інший вимагатиме максимум. Тому головна порада — комунікувати зі своїм конкретним покупцем і дізнаватися його вимоги.

Що робити вже зараз?

Конкретний план простий. Перше — розібратися з геоданами: завантажити QField або Maps.me, виїхати на поля, зробити полігони всіх ділянок, перевірити через Global Forest Watch, зберегти в GeoJSON. 

Друге — зібрати документи: витяги, договори оренди, зробити скани договорів на насіння і добрива, зібрати трудові договори, підготувати податкові декларації. 

Третє — організувати зберігання: створити окрему папку для геоданих кожному полю, додати документи на землю, договори, присвоїти унікальні номери. 

Четверте — налагодити процеси: подумати про можливість роздільне зберігання, підготувати шаблон передачі документів, зв'язатися з покупцем і уточнити вимоги. 

«Комунікація між партнерами по всьому ланцюгу постачань — це ключ до уникнення розривів і ризиків невідповідності. Як можна глибше взаємодійте зі своїм покупцем-експортером. Чому це критично? Бо хоча регламент один, кожен покупець може інтерпретувати його по-своєму. Хтось задовольниться мінімумом, хтось вимагатиме розширений пакет. Хтось прийме дані в одному форматі, хтось — тільки в іншому», — радить Оксана Просоленко. 

Вона також додає, що це новий світ експорту. Складний, бюрократичний та дорогий. Але якщо хочете продавати в Європу — іншого шляху немає. І чим раніше почнете, тим менше буде хаосу.

© Юлія Маковей, Kurkul.com, 2025 р.