Українське виноробство переживає складні часи: війна змінила туристичні потоки, погода стає все непередбачуванішою, а конкуренція зростає. Попри це, малі виноробні продовжують працювати, експериментувати та доводити, що українське вино може конкурувати зі світовими аналогами. Ми поговорили з трьома виноробами з різних регіонів України про те, як минув сезон 2025 року і які реалії українського виноробства сьогодні.

Lowkowo — «5 років тому у вино в Житомирі ніхто не повірив би» 

Микола Янушевич заснував сімейну виноробню Lowkowo в с. Левків на Житомирщині. Виноградник заклав у 2018 р., виробляти вино почав у 2023 р., а перші продажі вина були у 2024-му. 

«Ідея виникла завдяки пристрасті до вина, яка передавалася з покоління в покоління. Мій прадід займався вирощуванням та переробкою хмелю для пива. Я починав виготовляти вино для себе, для друзів. Але коли побачив, що виходить, то з'явився азарт і мета: створювати щире, чисте українське вино з душею. Скажи комусь п'ять років тому, що виноробня в Житомирі — не повірив би ніхто», — розповідає винороб.

 

Звичайно до виноградника на Житомирщині колеги ставились скептично. Але клімат змінюється і спека рухається в напрямку Півночі. Тому винороб думає, що через 5-10 років виноград буде однією з провідних культур для садівників регіону.

За словами Миколи Янушевича, єдина біда в кліматі — травневі заморозки. Зима для винограду не критична — рік-два, і лоза відновлюється. А от весняні заморозки можуть зіпсувати весь сезон за одну ніч.

«Цього року 30% виноградників постраждало від приморозків у травні, коли виноград тільки починає розцвітати. Треба виходити з ситуації — гріти бочки, як роблять в Італії», — каже він.

Виноробня Lowkowo — крафтова, з невеликими ємностями. Найменша — 250-300 л, найбільша — 2 т — для мацерації каберне. Середні ємності — 500 л. Микола Янушевич не хоче збільшувати об'єми, а основний приціл робить на якість вина. Цього року вперше почав продавати вино витримане в дубових бочках: шардоне, піно нуар, каберне.

На думку винороба, основна проблема малих виноробень — донести людям, що українське вино не гірше за італійське чи французьке. Тому Микола Янушевич сам виїжджає на всі дегустації, представляє свої вина і пояснює, чому пляшка коштує стільки ж, скільки італійський аналог.

 

«Після того, як люди пробують, вони вже розуміють, що воно нічим не гірше, а іноді навіть краще за закордонний аналог. Але це треба донести через якість і презентацію», — підсумовує він.

Звичайно не змогли ми обійти стороною і рекомендації винороба. Він каже, що дуже важко вибрати одне вино для дегустації. Тому рекомендує кілька особливих вин зі своєї виноробні.

«Я раджу спробувати всю лінійку вин від Lowkowo. Наприклад, витримані в дубовій діжці вина — Шардоне, Кабарне Совіньйон, Піно Нуар. До речі два останні вироблялись з мацерацією шкірки протягом 25 днів. Тому вони мають особливий смак та аромат. Також не можу не згадати про особливо смачні Шардоне, Розе Піно Нуар та Рислінг, який зроблений за двома технологіями — після пресування на гронах та мацерації шкіри», — рекомендує винороб.

«Чекаю повернення сина — і разом будемо піднімати енотуризм Бессарабії» — Валерій Петров

Валерій Петров виробляє вино під маркою V.Petrov у Татарбунарському районі Одеської області в селі Струмок. У виноробстві вже 36 років — перший виноградник посадив у 1988 році. Його виноградник розташований на 46-й паралелі — на одній географічній широті з відомою французькою провінцією Бордо. Саме тому господарство спеціалізується на бордоських сортах винограду. Винороб обрав напрямок органічного виноробства та пройшов міжнародну сертифікацію в «Органік Стандарт».

«Я побував на всіх континентах, де вирощують виноград — у долині Напа в США, Новій Зеландії, Південній Африці, Чилі, Франції, Італії. На 46-й паралелі, де ми знаходимося, виноград зростає добре, можна робити якісні сухі вина», — розповідає він.

Фермер розповідає, що кардинально змінив бізнес-стратегію через війну, адже туристичний потік повністю зупинився.

«Раніше люди їздили у Вилкове, заїжджали до мене на дегустацію, проводили час. Ми навіть створили асоціацію разом з іншими виноробами регіону. А зараз, особливо останні два роки, немає нікого для туризму. Тому ми вимушені скорочувати посадки», — ділиться досвідом виноградар.

До війни виноградар мав амбітні плани. Він вже викопав фундамент для римського дворика — хотів зробити ресторанчик, дегустаційний зал і підвал, як у європейських виноробень. Навесні планував монтувати колони та ферми, але почалася повномасштабна війна.

«Коли мене питають, як справи, я кажу — які можуть бути справи, якщо 2 млн дівчат за кордоном, а 2 млн хлопців служать? Залишилися діти та пенсіонери. Війна змусила переглянути все», — розповідає Валерій Петров.

Винороб помітив зменшення попиту на вино. Він каже, що через міграцію та мобілізацію наразі не бачить перспективи нарощувати обʼєми виробництва. Попри труднощі, виноградар налаштовує всіх колег на перспективу гастротуризму. За його словами, для малих виноробів майбутнє саме в персональних відвідуваннях, дегустаціях і винному туризмі.

«Зв'язуватися з маркетами — це не наше. Коли персонально люди приїжджають, куштують вино — ось це майбутнє малих виноробів. На це націлююсь і я. Також чекаю повернення сина, який зараз захищає країну, і тоді разом будемо піднімати енотуризм (винний туризм — прим. ред.) Бессарабії», — підсумовує фермер.

Щодо впливу кліматичних змін на виноградарство, Валерій каже, що на 46-й паралелі, де розташована Одещина, виноград зростатиме добре. Але успіх залежить від того, як виноградарі пристосуються до нових умов ринку і зуміють використати потенціал гастротуризму.

«У 2025 році могли зостатися без врожаю» — «Бейкуш»

Виноробня «Бейкуш», що на Миколаївщині, цьогоріч відсвяткувала своє 15-річчя. Виноградник становить 14 га, тут ростуть французькі та італійські клони білих сортів — Шардоне, Піно грі, Рислінг, Совіньйон блан, Ркацителі та червоних — Піно нуар, Мерло, Сапераві, Каберне совіньйон. Окремо — експериментальний виноградник з рідкісними сортами: Тельті курук, Альваріньо, Тіморасо, Темпранільо, Мальбек, Пінотаж.

Унікальність теруару в тому, що виноградники ростуть на косі між лиманом і морем — береги мису омиваються з одного боку Березанським лиманом, а з іншого — Бейкушською затокою. Саме тут 2 тис. років тому греки та римляни виготовляли вина. За 15 років виноробня здобула численні золоті та срібні медалі на міжнародних дегустаційних конкурсах. Але найбільше пишається тим, що українці полюбили їхні вина.

Все ж історія вина починається з виноградника. Винороб Ольга Ромашко розповідає, що сезон 2025 р. був наповнений постійними погодними викликами, навіть навесні.

«Саме під час цвітіння та зав'язування винограду ми зустріли сніг і морози. Вся команда дуже переживала — могли зостатися без врожаю. Хоча в кінцевому підсумку це не завадило росту винограду», — поділилась винороб.

Посуха цього року тривала від кінця травня до середини серпня. На Миколаївщині не було дощів, суховії висушили землю. Зате потім, коли настав час збирати врожай, пішли дощі. Довелося адаптуватись, і це було непросто. Збір врожаю почався 3 вересня, трохи пізніше, ніж минулого року.

«Мерло та Тіморассо продемонстрували найкращі результати цього року — налиті грона, величезний врожай. Те саме Альбаріньо, Темпранільо, Пінотаж. А от не пощастило з Шардоне — він дав маленькі грона, і шардоне резерв з 2025 року буде менше. Але загалом врожаєм дуже задоволені. », — підсумовує винороб.

Виноробня «Бейкуш» використовує різні методи виробництва: ферментацію в керамічних амфорах і бетонних ємностях у формі яйця, витримку в дубових бочках, метод appassimento (в’ялення частини винограду перед ферментацією). Працюють з маленькими партіями, що дає змогу приділяти увагу кожному етапу виробництва.

«Ми не слідуємо модним трендам. Ми лише прагнемо знайти найкраще для кожного вина, аби кожен ковток дарував задоволення», — пояснює філософію команда виноробні.

Цього року до виноробні шість разів приїжджали журналісти з Британії, Норвегії, Франції, Швейцарії, США та ПАР. 

«Ми неймовірно вдячні ЗСУ за те, що можемо вирощувати виноград, спостерігати за його розвитком та збирати врожай. Лише завдяки ЗСУ ми можемо створювати ці прекрасні вина, а ви можете ними насолоджуватись», — підсумовує Ольга Ромашко.

© Юлія Маковей, Kurkul.com, 2026 р.