Більшість фермерів вже складають план посівної кампанії, стежать за погодою, замовляють насіння і добрива, якщо не зробили цього заздалегідь. Але є одне питання, яке варто закрити до того, як техніка вийде в поле: а ви розібралися, що пішло не так минулого сезону?

Микола Сучек, директор агротехнічного департаменту компанії «ПРОПОЛЕ» пояснює, як правильно підбити підсумки сезону, знайти вузькі місця технології і не повторити тих самих помилок вже цієї весни.

Перша помилка — рахувати врожайність, а не прибуток

Після збирання врожаю більшість господарств концентрується на показниках врожайності. Скільки зібрали тонн з 1 га пшениці, кукурудзи чи соняшнику. І якщо цифра вища за минулий рік, то сезон вдався. Але тонни з гектара — це ще не результат. Це лише половина рівняння.

«Найкращий показник — це прибутковість з 1 га. Але це не продуктивність поля, а саме скільки прибутку отримано», — каже Микола Сучек.

Різниця в тому, що два поля з однаковою врожайністю можуть мати принципово різний фінансовий результат. На одному — злагоджена, точна технологія, коли на іншому — шість обробок фунгіцидом замість трьох, добрива «на всякий випадок» і 5 сортів культури, бо агроном не міг визначитися. Виходить, що показник врожайності з цих двох полів буде однаковим, а от прибутковість — різною.

«Перше, що треба зробити після сезону — не планувати наступний, а закрити цей. Виписати по кожній культурі і кожному полю: що заробили, що витратили, що отримали. Якщо цієї таблиці немає — аналіз ще не починався. Якщо правильно проаналізувати, то я вам гарантую, що рівень витрат можна скоротити на 10–15%», — зазначає агроконсультант.  

Куди насправді йдуть гроші з поля?

Як рахують прибутковість поля фермери? Беруть всі витрати, які вони вклали в це поле за сезон, і ділять на кількість гектарів.  Микола Сучек каже, що така стратегія не дозволяє побачити головне — куди саме пішли гроші без результату. Це стає зрозумілим лише тоді, коли витрати розкласти на складові і кожну з них аналізувати окремо.

«Вартість матеріальної складової витрат на один гектар. Скільки препаратів, в якому ціновому діапазоні було витрачено на захист рослин? Скільки разів оприскувач їздив на поле? Скільки добрив було витрачено на вирощування отриманого врожаю? Скільки пального, матеріально-технічних та трудових ресурсів?  І потім ця економічна частина накладається на врожайність», — пояснює експерт.

Якщо цифри розгрупувати по кожному блоку, одразу видно, де щось не так. Наприклад, система захисту закрита з великим перевищенням бюджету — і тоді варто з'ясувати, чи не було зайвих обробок, які не дали реального результату. Або пального витратили набагато більше, ніж закладали. Відповідно кількість проходів техніки вийшла з-під контролю чи потрібно скоригувати логістику.

Окремо Микола Сучек акцентує на добривах — як на найдорожчому і найчастіше переоціненому компоненті технології. Висока норма азоту дає видиму прибавку — рослина виглядає добре, врожайність вище середньої. Але якщо система удобрення незбалансована, кожен наступний кілограм діючої речовини повертає менше, ніж коштує, то фермер фактично доплачує за гарну картинку на полі. Саме тому аналіз системи удобрення — це не просто «скільки внесли», а «де закінчується окупність».

«Яка межа окупності кожного додаткового кілограма в діючій речовині? А можливо +0,5 т/га вже не покривають витрати? Можна радіти з врожайності кукурудзи в 14 т/га, але яка з того користь, якщо фермер нічого не заробив», — пояснює він.

Ґрунт — найдорожча невидима стаття витрат

А щоб розуміти, де закінчується окупність добрив — треба спочатку знати, що взагалі відбувається в ґрунті. Адже можна роками вносити високі норми, але якщо ґрунт не готовий їх прийняти, гроші просто підуть у нікуди.

«Купуйте добрива згідно балансово-розрахункової схеми під запланований врожай. Не на відчуттях, не по зірках на небі чи порадах з ТікТоку. Проведіть аналіз ґрунту. Ґрунт — це не тільки засіб виробництва, це ще й та складова, в яку треба вкладати кошти»,— каже Микола Сучек.

Він каже, що проводити аналіз ґрунту раз на 5 років — застаріла рекомендація. На його думку, аналіз варто проводити мінімум раз на 2 роки, а за можливості краще й щороку. У практиці Миколи Сучека є показовий приклад того, що буває, коли ґрунт роками ніхто не перевіряв.

«Ми приїхали на поле господарства, де щороку сіють сою і отримують врожайність не більше 1,5–2 т/га. Здавалося б, агротехнологія інтенсивна, сорт також. Тож керівник господарства звернувся до команди «ПРОПОЛЕ». Ми одразу ж взяли аналіз ґрунту і не повірили своїм очам. Кислотність ґрунту була 3,5–4. Ну і одразу ж ми почали допомагати фермерові з розкисленням ґрунту. Бо з таким рН, щоб ти не вносив — фосфор, калій чи азот — кислий ґрунт всі ці елементи заблокує», — пригадує експерт.

Фермер роками міняв сорти, підбирав схеми захисту — шукав проблему скрізь, крім ґрунту. А рішення було набагато простішим і дешевшим: розкислення ґрунту. Після цього поле включається в нормальну технологію.

Техніка є, а людей немає

Але навіть якщо з ґрунтом все гаразд і технологія правильно побудована, в сучасних реаліях є ще одна змінна, яка може поховати весь план. Часто сезон йде шкереберть не через погоду чи хвороби, а через банальне «не встигли».

«Я приїжджаю в господарство — душа радіє від техніки, а людей немає. Один тямущий тракторист, який  розривається. Йому треба вже робити перші обробітки на пшениці і паралельно сіяти кукурудзу і соняшник», — каже Микола Сучек.

Саме тому постаналіз — це ще й момент, щоб чесно подивитися на кадровий ресурс. Бо нестача людей напряму впливає не лише на поточний сезон, а й на те, яку технологію взагалі реалістично тягнути наступного року.

«Якщо господарство має ризик, що не встигне з обробітками, то краще не брати сорти та гібриди високоінтенсивного типу. Краще підібрати пластичну чи компенсаторну селекцію з меншим потенціалом і отримати гарантовані т/га. Це і є та сама чесність із собою, до якої і веде постаналіз», — пояснює експерт.

Постаналіз без дій — просто папірець у шухляді

То що робити з усіма цими висновками далі? Микола Сучек відповідає однозначно — перекладати в план. І тут є чітка послідовність, якої він рекомендує дотримуватися.

• Перше — аналіз ґрунту і балансово-розрахункова схема добрив під плановану врожайність, а не за відчуттями чи минулорічною звичкою.
• Друге — чесна оцінка кадрового ресурсу. Скільки механізаторів є і що вони реально встигнуть закрити за сезон.
• Третє — підбір гібридів і сортів під ту ресурсозабезпеченість, яка є, а не під ту, яку хотілося б мати.

«Друзі, давайте відходити від хотілок. Давайте не очікувати манну з неба, а реально дивитись, що ми зможемо отримати. Бо найдорожча помилка в агрономії — це не та, яку зробили в полі. Це та, яку заклали ще на папері, коли планували сезон без погляду на власні можливості», — каже експерт.

І наостанок — постаналіз має сенс лише тоді, коли господарство готове щось змінювати. Постаналіз — це і є той рух уперед. Не теорія і не бюрократія, а конкретний інструмент: витрати по полицях, ґрунт в цифрах, люди в реальності, плани без ілюзій.

«Рівноваги немає ніде. Ти або прогресуєш, або регресуєш. Ти або рухаєшся вперед, або деградуєш. Якщо ти нічого не робиш — ринок за 2–3 роки дасть тобі стусана», — каже Микола Сучек.

© Юлія Маковей, Kurkul.com, 2026 р.