Вікторія Столярчук ніколи не планувала стати фермером. Вона з міста, фінансист за освітою, і вперше побачила живу свиню вже дорослою — коли переїхала до чоловіка Юрія в село на Кіровоградщині. 

Спершу спробувала відкрити виробництво металопластикових вікон — не вийшло. Перепілки, шиншили — теж «не пішло». Тоді Юрій Столярчук узяв справу у свої руки і привіз їй 200 саджанців суниці. Вручив і сказав: «Саджай, починай».

За 14 років потому, їхнє господарство «СтоЯгідка» — це гектар суниці у відкритому ґрунті, три теплиці, майже  6 га кавунів і солодкої кукурудзи, а ще сторінка кілька тисяч підписників у TikTok і черга на ягоду, яку не встигають закривати. Kurkul.com побував на господарстві і розпитав про все — від інвестицій до провалів.

З 200 саджанців до гектара

Юрій Столярчук до вирощування суниці вів власний молочний бізнес. Коли ця справа перестала бути прибутковою, він зосередився на власному господарстві. Вікторія тим часом шукала собі заняття — нічого не виходило. Юрій зрозумів, що треба брати ситуацію в власні руки.

На початку заняття ягодами мало любительський рівень. Вибирали ягоду у відерця, сідали на автобус і їхали на ринок. Потім Юрій підключився до суничної справи повністю, розподілили обов'язки: він вирощує, дружина продає. Почали масштабуватися — 20 соток, 40 соток, крапельний полив, грядки-гребені.

Технологію освоювали самостійно — за YouTube, книжками. Зимові вечори проводили за читанням. Юрій Столярчук — інженер за освітою. Агрономічної освіти немає ні в кого з подружжя. Тому спілкувалися з суничниками по всій Україні, ділилися досвідом.

Тепер Юрій відповідає за все, що відбувається в полі та в теплицях: живлення, полив, захист, сорти, посадку. Вікторія — за продажі, фінанси, соцмережі та комунікацію з покупцями.

Дві зими відпрацювали по черзі в Польщі на заробітках. Отримані гроші йшли на розширення господарства. 

Пандемія COVID-19 як точка перелому

До 2020 року реалізовували суницю традиційно — через ринок і магазини. Коли закрили ринки, Вікторія зробила те, що спало на думку: створила групу у Viber.

«Запросила друзів, друзі запросили своїх друзів. Ми публікуємо, в який день куди веземо суницю, за якою ціною. Ціна наша — як на ринку, плюс 5 грн на транспортні витрати», — розповідає Вікторія Столярчук.

Ця схема працює й досі. Зараз у Кропивницькому є чотири-п'ять точок, які купують суницю гуртом і перепродують. Господарство вранці привезло — вони протягом дня розвезли по місту. Без власного магазину, без ринку, без перелаштування.

60% втрат у відкритому ґрунті — і теплиці як рішення

Щовесни суничники мають одні й ті ж виклики — зворотні приморозки, нічні чергування, багаття по периметру, накриття агроволокном. У 2024 році втрати у відкритому ґрунті склали близько 60% урожаю ранньої суниці.

Минулого року подружжя Столярчуків збудувало три теплиці загальною площею 11 соток. Одна з теплиць — 35 м завдовжки і 10 м завширшки. Вартість будівництва у 2025 році — 660 грн/м². Зараз ціна зросла до понад 800 грн/м². Так, одна теплиця обійшлася у 280 тис. грн. Теплиці не потребують опалення — суниця взимку спить, а навесні їй вистачає сонячного тепла і агроволокна при заморозках.

Результат першого тепличного сезону — ягода дозріла на місяць раніше порівняно з відкритим ґрунтом. Станом на 22 травня в теплиці вже завершували сезон — 11-й збір, тоді як у відкритому ґрунті ягода тільки починала достигати. Загалом збирають суницю раз на три дні.

«У теплиці — рання продукція, значить і ціна зовсім інша. У відкритому ґрунті втрати можуть бути і до 100%. В закритому все менше залежить від погоди, вітру, дощу, заморозків. Годуєш тоді, коли потрібно», — пояснює Юрій Столярчук.

Окрема деталь — затіняюча сітка. В одній теплиці вона натягнута всередині, в двох інших — зверху. Так сталось, що в першій теплиці через вітер влаштували затінення всередині, але підписники в TikTok порадили, що зверху краще. Третю теплицю зробили вже правильно.

За один збір — 700-800 кг суниці

Минулого року з теплиць збирали по 600 кг за один збір. У поточному сезоні — 700–800 кг за раз. При цьому відкритий ґрунт на момент зйомки ще не плодоносив — тобто, поточні цифри — це лише з теплиці.

«Маржа найвища на ультраранній ягоді з теплиць. Люди після зими хочуть вітамінів. Ціна максимальна, конкуренції мало. В розпал сезону — більший об'єм, але ціна падає у два-три, іноді в чотири рази, при цьому роботи — більше», — каже Юрій Столярчук.

Розширення площ відкритого ґрунту не планують. Стратегічний план — поступово повністю перейти в закритий ґрунт. 

Як зізнається фінансистка Вікторія Столярчук, орієнтир для тих, хто думає про старт у суничному бізнесі — мінімум 100 тис. грн на 0,01 га відкритого ґрунту з нуля. Сюди входять аналіз ґрунту, саджанці з ліцензійного розплідника, крапельний полив, добрива та догляд.

Які сорти підходять для промислового вирощування

«В Україні саджанці варто купувати лише в ліцензійних розплідниках, які завозять сорти з Європи і мають дозволи на їхнє розмноження», — застерігає Вікторія Столярчук.

Щодо сортів, то Столярчуки у постійному пошуку. Починали з Чамори Турусі та Єлизавети ІІ — це непромислові сорти, більше для дачників. Щороку від якихось відмовлялися, якісь додавали. Зараз щодо ранніх, то віддають перевагу сортам Бріла і Далі. Вони врожайні, ягоди крупні, гарні, смачні. 

«Бріла показала себе настільки добре в теплиці, що наступного року там знову буде лише вона. Із середньопізніх — Фенелла, незмінний наш фаворит вже сім років поспіль. Дозріває пізніше і добре розтягує сезон», — додає Юрій Столярчук.

З сортів нейтрального дня на ФГ «СтоЯгідка» достойним називають сорт Флорида Б'юті. У 2025 році останній збір цього сорту у відкритому ґрунті був 17 листопада, а у теплиці — 19 грудня. Але від ремонтантних у теплиці господарство відмовляється: з великої теплиці 35×10 м збирали лише 2 кг раз на два тижні — не вистачало освітлення і тепла в зимові місяці. 

«Зараз закупили саджанці фріго сорту Клері — це ультраранній тепличний сорт. У відкритому ґрунті він не показав себе через лужний ґрунт, але агроном порадив спробувати в теплиці. У другій теплиці маємо чотири сорти на випробуванні: Бріла, Азія, Румба, Джолі. Два за підсумками сезону будемо виводити», — ділиться Вікторія Столярчук.

Однорічний цикл більш виправданий

Спочатку вирощували суницю два роки на одній ділянці. Але зараз перейшли на однорічний цикл через важкий чорнозем — на другому році ягода дрібнішає, якість знижується.

На ФГ «СтоЯгідка» провели власний експеримент: одна сторона ділянки — однорічні насадження, інша — дворічні з тими самими сортами і тим самим обсягом живлення. Результат: ягоду з дворічок ніхто не хотів ні збирати, ні купувати.

«За однорічку на ринку конкурували. Бо гарна, крупна, смачна. Саме тому було прийнято рішення повністю перейти на однорічний цикл», — розповідає Вікторія Столярчук.

Посадковий матеріал купують у ліцензованих українських розплідниках раз на три роки, потім самостійно розмножують для нових ділянок.

Головна проблема — у лужному ґрунті

Підготовка ділянки починається з аналізу ґрунту. Головна проблема на цьому господарстві — лужна земля. Тому вносять сірку, яка підкислює ґрунт і компенсує дефіцит, сіють сидерати, намагаються вносити органіку — компост, біогумус з каліфорнійських черв’яків. Після сидератів — диски, крапельна стрічка, плівка.

Вікторія порівнює підхід до живлення рослин із медициною: «Коли ми хворіємо — йдемо до лікаря, здаємо аналізи, щоб зрозуміти, що з нами. Точно так само треба робити аналіз ґрунту, щоб зрозуміти, чого не вистачає рослині. Добрива — це не хімія, це вітаміни. Як кальцій для людини».

Живлення тут поетапне: фосфор на старті, азот для нарощування вегетативної маси, калій і мікроелементи в період наливу ягоди. Підживлюють через крапельне зрошення.

Полив здійснюють за тензіометром — вимірювачем вологості ґрунту. Вартість одного тензіометра — близько 4 тис. грн. На ділянці потрібно мінімум три-чотири штуки. Але інвестиція окупається за перший сезон: менше хвороб, менше стресу для рослини.

«Раніше поливали на око. Але мали справу з переливом, звідси — кореневі гнилі. А якщо недолив — недобір по врожаю. Зараз все лише по тензіометру — суниця менше хворіє», — каже Юрій Столярчук.

В цілому Вікторія та Юрій Столярчуки говорять, що інвестиції у крапельне зрошення не такі значні. Саму крапельну стрічку і труби — витратні матеріали — міняють раз на два роки. Насос і фільтр — довгострокова інвестиція. Але наголошують на тому, що це речі, на яких не зекономиш, якщо не хочеш втрат у врожаї.

На каліфорнійських черв’яках не економлять

За словами Юрія Столярчука, у відкритому ґрунті у них інтегрована система захисту: спочатку хімічні засоби, потім, у період дозрівання, повний перехід на біопрепарати. Цього року одна теплиця повністю перейшла на біологічний захист — жодної хімічної обробки.

Використовують ентомофагів двох видів: одні борються з павутинним кліщем, інші — з трипсом і білокрилкою. Раз на два тижні підселяють нову партію. Паралельно вносять хижаків у ґрунт під кожен кущ — проти ґрунтових шкідників.

Через два тижні після внесення — на ділянці жодного шкідника. Але щоб шкідники не з’явилися знову, треба вносити ентомофагів регулярно», — пояснює Юрій Столярчук.

З фінансової точки зору біозахист дорожчий ніж хімічні препарати. Але рослина не отримує стресу від обробок, а значить, дає більший врожай і чистішу ягоду.

Для запилення в теплицях використовують джмелів. За словами господарів, без них перша ягода виходила кривою через неправильне запилення. Після запуску джмелів все нормалізувалося. Між сезонами джмелі вилітають і запилюють ще й абрикоси поряд із теплицями.

Три фатальні ситуації, які принесли досвід

Перша фатальна ситуація виникла, коли майже 100% раннього врожаю знищили трипси. Юрій знав, що треба купити спеціальні препарати. Вікторія ж не хотіла витрачати гроші. 

Друга помилка — полив в обід у спекотні дні. У перший рік, коли на господарстві встановили крапельний полив, увімкнули полив вдень, а ввечері, вийшовши на ділянку, побачили, що вся стигла ягода спеклася. 

«Для нас це був урок на все життя. Відтоді поливаємо тільки вранці або пізно ввечері. Про це, до речі, завжди кажемо своїм підписникам, аби убезпечити колег від фатальних помилок. Ми загалом завжди щиро ділимося порадами», — каже Вікторія Столярчук.

Третьою фатальною ситуацією для господарства стало повернення заморозків. Через це втратили перший цвіт ранньої суниці. 

«Пам’ятаю, був рік, коли були зворотні приморозки і за прогнозом мало бути -2 °C. Однак насправді було −8 °C. Тоді ми вчасно спрацювали. Врятували врожай завдяки комплексу дій: за два дні до приморозків — кріопротектори, агроволокно і солома по периметру ділянки», — ділиться  досвідом Вікторія.

Вчимося і працюємо на випередження
Вікторія та Юрій Столярчуки активно відвідують профільні заходи. Нещодавно їздили на навчання про те, як затримати вологу в ґрунті, робити правильні обробки і аналізи ґрунту. 

«Стараємося їздити, навчатися у тих, хто має більше практичного досвіду, адже кожен рік фермер стикається з новими викликами — погодою чи шкідниками. Ми прийшли до того, що  або набиваємо шишки, як то кажуть, або вчимося і працюємо на випередження», — каже Вікторія.

Разом з тим, з огляду на досвід, Вікторія виділяє три помилки, які зазвичай роблять суничники-початківці. 

• Перша — садити один сорт. По всій Україні різні ґрунти і клімат. Навіть у сусіда той самий сорт може поводитися інакше. Вікторія Столярчук радить мінімум три-чотири сорти на старті.
• Друга — думати, що головне — посадити і все. Прополювання, обробки, підживлення, захист від заморозків, захист від спеки — це щоденна робота протягом усього сезону.
• Третя — думати, що збути ягоду просто. Щоб продати за гарною ціною, потрібна якість. Щоб була якість, потрібне розуміння технології. Спочатку вирощуєш і набуваєш досвіду — потім шукаєш ринки збуту.

TikTok як інструмент продажів

У 2024 році Вікторія Столярчук запустила сторінку «СтоЯгідка» в TikTok. Назва — перші три літери прізвища Столярчук плюс «ягідка». 

На початку боялася знімати, витрачала на це купу часу —  найперше, щоб наважитися.

«Зараз зйомка для соцмереж —  це режим нон-стоп. Я максимально щира у кадрі. Якщо мені погано, опускаються руки чи маємо якусь проблемну ситуацію — так і кажу людям. Якщо все добре, теж ділюся. Часто даємо поради, або питаємо у глядачів, ділимося досвідом», — говорить Вікторія Столярчук.

За перші два місяці на акаунт «СтоЯгідка» підписалося 10 тис.користувачів. Зараз TikTok приносить прямі продажі. Коли фермери публікують відео, що везуть партію суниці у Кропивницький, ягід не вистачає. Запитів на гурт мають сотні і  вже не встигають не те що відповідати, а навіть відкривати всі повідомлення.

 

Але є і свої мінуси такої популярності. Недобросовісні продавці у Кропивницькому почали називати турецьку і грецьку суницю «СтоЯгідкою» — бо бренд вже впізнаваний. Тому Вікторія та Юрій подали заявку на реєстрацію торгової марки. 

Кавун і солодка кукурудза — і диверсифікація, і втілення мрії

Цього року вперше майже на шести гектарах висадили баштанні і солодку кукурудзу — 2,5 га під тунелями і 2,5 га під мульчею. Юрій давно хотів втілити цю мрію. Цьогоріч Вікторія погодилася на три гектари, однак у результаті вийшло майже шість.

Розсаду вирощували самостійно — переобладнали суничні теплиці, поставили «буржуйки». Юрій майже два місяці не спав, вставав три-чотири рази за ніч опалювати теплиці. Виростили. Висадили в теплицю-термос. При 50°C боялися, що розсада згорить. Але наразі втрати — близько 15%. Для першого досвіду, вважають, — хороший результат.

З січня 2026 року господарство бере участь у грантовій програмі Mercy Corps для жінок-фермерів. Зараз Вікторія Столярчук — фіналістка. 

«Подалися, бо плануємо будуватися. Якщо виграємо грант, буде плюс одна теплиця. Якщо ні — будуватимемо все одно. Складний воєнний період змушує стрімко розвиватися, інакше втриматися у агробізнесі і бути прибутковими важко. Тому і надалі розвиватимемося попри ризики», — додала на завершення Вікторія Столярчук.

© Ірина Кошкіна, Kurkul.com, 2026 р.