«Прісноводний лобстер» — саме так називають австралійського червоноклешневого рака в аквакультурі. На відміну від річкового рака, він росте до товарного розміру за 5–6 місяців і має на 30–40% більше м'яса. В Україні цим видом займаються одиниці — ніша майже порожня.
Харків'янка Наталія Грушева вирішила це змінити — поки її чоловік на фронті, вона побудувала акваферму на 8 500 раків. Редакція Kurkul.com поговорила із нею про те, як запустити такий бізнес з нуля, чому взимку більшість ферм йде в мінус і за скільки насправді окупається цей бізнес.
Наталія Грушева: Наразі мій чоловік несе службу в ЗСУ. І не тільки чоловік, а й брат і племінник. Вони постійно просили мене щось вигадати, щоб коли вже буде наша Перемога і вони приїдуть додому, то могли б чимось займатися.
Я розглядала дуже багато напрямів, а потім знайшла інформацію, що люди вирощують австралійського рака. І мене дуже зацікавила ця тема.
Наталія Грушева: Річковий рак знаходиться під захистом закону України — його можна вирощувати лише в штучних ставках, і він росте від 3 до 5 років. Австралійський рак підростає до товарного виду вже за 5–6 місяців. Тобто він набирає вагу залежно від того, як спрацьовує система: оптимальний рівень температури, кормова база і вода. Тобто він може набрати до 50 г за 4 місяці.

Наталія Грушева: На момент початку мого проєкту інформації про промислове вирощування австралійського рака в Харкові та Харківській області було дуже мало, тому ця ніша здавалася практично вільною.
Паралельно річковий рак дуже рідко зʼявляється на ринку і переважно незаконно. І як альтернатива приходить австралійський. Хоча я тільки починаю, вже є черга покупців — друзі, військові, колеги та навіть ресторани запитують.
Перш ніж запустити живих раків у воду, Наталія витратила три тижні на підготовку біофільтрації — процес, про який у більшості посібників не говорять взагалі. Вона вивчала, як це роблять на професійних рибних господарствах, і повторила їхню схему самостійно.
Наталія Грушева: Внизу системи стоїть накопичувальний резервуар, звідти вода насосом піднімається нагору і розноситься по басейнах. З басейнів вона стікає через барабанний фільтр, очищується — і повертається назад у резервуар. Замкнений цикл: вода не витрачається, не зливається назовні.
У системі замкнутого водопостачання є три ключові показники, за якими я постійно слідкую: аміак, нітрити та нітрати. Рак споживає корм, виділяє продукти життєдіяльності, і в результаті у воді може утворюватися аміак. Далі корисні бактерії в біофільтрі переробляють аміак спочатку на нітрити, а потім на нітрати.
Саме тому в мене встановлений барабанний фільтр на 100 м³, а також біонаповнювач, у якому живуть корисні бактерії. Я додатково вношу стартові бактерії, щоб біофільтрація працювала стабільно. Це фактично ціла система мікроорганізмів, яка допомагає очищувати воду та утримувати показники в нормі. За весь час у мене не було різких стрибків показників, тому що система була правильно запущена.
Наталія Грушева: Я вивчала досвід професійних рибних господарств, які працюють із системами замкнутого водопостачання. Принцип біофільтрації там такий самий: використовуються корисні бактерії, біофільтр і постійний контроль показників води.
Під час запуску системи спочатку відбувається накопичення аміаку. Потім розвиваються нітрифікуючі бактерії, які переробляють аміак на нітрити. Після цього формується друга група бактерій, яка перетворює нітрити на нітрати. Коли аміак і нітрити знижуються до безпечних значень, а показники води стабілізуються, система вважається готовою до заселення живих організмів. Саме тоді можна запускати раків у підготовлену воду.

Я вирощувала ці бактерії 3 тижні. Дуже хвилювалася, але вони спрацювали. Я просто сіла і думала: «Добре, що зробила так». Тому що ніхто так не робить, а я начиталась інформації через штучний інтелект, через іноземні сайти, і ризикнула.
Наталія Грушева: Я постійно проводжу тести на аміак, нітрити й нітрати. Все залежить від аміаку. Якщо я перегодовую раків — аміак скаче. Тому краще недогодувати, ніж перегодувати. Раз на тиждень доливаю свіжі стартові бактерії, щоб вони працювали. Дуже важливо правильно запустити біофільтрацію, тому що ніхто про це не розповідає.
Наталія Грушева: По всій Україні. Наприклад, в одного фермера сталася пожежа, і він зміг продати мені 3 000 мальків. Ще купувала в інших фермерів аквакультури.
Але мальок — це окремий бізнес, і дуже рентабельний. Мальок бронюється на рік наперед. Навесні, коли мені треба було, я ніде не могла його знайти.
Наталія Грушева: Зараз відбираю найкращих суперсамців і суперсамок. Буду купувати професійні інкубаційні модулі. Система має виглядати так, що підсаджується самець до самки, а коли народжується потомство, то мальків пересаджують у басейн для перетримки. А далі на літнє вирощування.

Одна молода самка австралійського рака за сприятливих умов може принести від 300 до 1 000 мальків. Тому потенціал для масштабування господарства дуже великий. Якщо сформувати маточне поголів’я навіть із тисячі самок, теоретично можна отримати сотні тисяч мальків за цикл. Саме тому в перспективі я розглядаю створення власної інкубаційної системи та запуск штучного ставка об’ємом близько 360 м³, що дозволить перейти до значно більших обсягів вирощування.
Наталія Грушева: Це дуже цікавий процес. У природі співвідношення статей може відрізнятися залежно від багатьох факторів. За моїми спостереженнями, в окремих виводках іноді переважають самці, іноді самки, а іноді співвідношення близьке до 50 на 50. На моїй фермі наразі спостерігається певна перевага самців.
Після розмноження самка проходить період відновлення, і приблизно через кілька місяців її можна знову використовувати для отримання потомства. Кожен новий виводок може відрізнятися за кількістю та співвідношенням самців і самок, адже на це впливають природні біологічні процеси та умови вирощування.
Наталія Грушева: Я використовувала різні корми, експериментувала з рибою, мідіями і тільки так зрозуміла, що їм краще підходить. Зупинилась на кормі Aller найвищої категорії. Трошки переплачую, але бачу результат.
Для малька є спеціальна категорія корму з дуже високим рівнем протеїну та дрібною фракцією. Для підлітків фракція 3–5 мм, для дорослих — 5–10 мм. Це хижак — йому потрібен білок. Також додаю річкову мідію — це їхнє природне джерело білка, їдять із задоволенням. Можна також і рибу додавати, як-от салаку. Для малька я роблю фарш, а для дорослих — ріжу рибу дрібними шматочками.
Наталія Грушева: Я веду звітність по кожному басейну. Кожен підписаний. Раз на тиждень зважую і бачу, як зростають. Якщо дала корм і не бачу результату — міняю корм. Я бачу динаміку по кожній групі: скільки часу знадобиться, щоб малюк виріс до товарного, як поводяться підлітки, як набирають вагу. Це постійна робота, постійний контроль.

Наталія Грушева: Так, канібалізм є однією з особливостей вирощування раків, особливо під час линьки, коли вони стають найбільш вразливими. Саме тому важливо створити для них достатню кількість укриттів.
На своїй фермі я використовую укриття з пластикових труб різного діаметра: для молоді — менші, для дорослих раків — більші. Рак може сховатися в такому укритті під час линьки або відпочинку, що значно знижує ризик травмування та канібалізму. Чим більше укриттів у басейні, тим комфортніше почуваються раки і тим вищою є їхня виживаність.
Австралійський рак — теплолюбний вид. Оптимум — 26–28 °C. Взимку на Харківщині утримувати таку температуру в теплиці дорого. Наталія знайшла модель, яку вважає єдиною рентабельною, і готова її пояснити детально.
Наталія Грушева: Взимку ми залишаємо маточне поголів’я та молодь у басейнах. Басейни додатково утеплюємо кришками та теплоізоляційними матеріалами, щоб мінімізувати втрати тепла. Для перезимівлі достатньо підтримувати температуру води на рівні близько 20 °C. За таких умов раки залишаються живими, але їхня активність і споживання корму значно знижуються, що дозволяє скоротити витрати на утримання.
З настанням теплих днів і збільшенням сонячної активності раків можна пересаджувати до штучного ставка для подальшого вирощування. Такий підхід дозволяє ефективніше використовувати ресурси господарства.

До речі, раки здатні переносити й нижчі температури води. За температури близько 10 °C їхня активність різко знижується, вони майже не харчуються та переходять у стан, близький до зимового спокою. Саме тому південні регіони України з м’якшим кліматом мають додаткові переваги для вирощування раків у відкритих водоймах.
Наталія Грушева: Оптимальна модель, на мою думку, виглядає так: спочатку вирощування молоді в малявочнику, далі — перетримка в утеплених накритих басейнах при помірній температурі води, а з настанням тепла — пересадка у штучний ставок під тепличним накриттям. Як тільки збільшується кількість сонячного тепла, раки починають активно рости.
Я переконалася, що цей бізнес значно ефективніше працює на сезонному вирощуванні з максимальним використанням природного тепла. Постійно підтримувати температуру води на рівні 27–28 °C протягом усієї зими досить витратно з економічної точки зору. Саме тому я обрала іншу стратегію: взимку зосереджуватися на збереженні та дорощуванні поголів’я з мінімальними енерговитратами, а основний приріст отримувати в теплий період року. На мою думку, саме такий підхід має найбільший потенціал для масштабування та рентабельності.
Ринок аквакультури в Україні переповнений обіцянками швидкого повернення інвестицій. Наталія каже відверто — і про цифри, і про тих, хто маніпулює ними.
Наталія Грушева: Всі, хто обіцяє рентабельність за рік або два-три — просто обманюють. Вони заробляють на продажу обладнання та на франшизах. А нормальні люди, які починають з малого, дивляться на результат і потім рухаються далі. Ось як я.
Наталія Грушева: Ми розуміємо, що наша собівартість продукції повинна складати щонайменше 2 000 грн/кг. І ви повинні розуміти: якщо людина прийде у звичайний магазин і побачить креветок такого ж розміру за 600 грн — вона ніколи не візьме раків за 2 000. Тому що не розуміє різниці. Раки — це преміум-сегмент. Але в раків немає конкурентів, а в креветок — повно.

Наталія Грушева: Ми вже почали реалізацію. Я продаю раків з ветеринарними сертифікатами. Я працюю як ФОП ІІІ групи, відкриті відповідні КВЕДи, є двоє найманих працівників зі статусом ВПО. Все легально.
Звертаються ресторани. Пишуть військові, кажуть: «Наталю, коли вже будемо їсти раків?» І навіть не питають ціну. Попит більший за пропозицію — я просто не встигаю вирощувати.
Наталія Грушева: Я хочу втілити мегапроєкт. Хочу, щоб моя ферма стала місцем дозвілля для дітей, щоб у них виникало підприємницьке мислення, щоб вони розуміли, що є такий бізнес. Я не жадібна — не буду ні з кого брати гроші. Якщо буде Україна розвиватися, якщо будуть створюватися такі підприємства — для мене це не конкуренція. Це внесок в економіку України.
Також ця локація може стати місцем реабілітації для військових. Хлопці, які повернуться, можуть приїхати і просто посидіти біля води. Я готова за власні кошти долучати психологів і психіатрів, проводити групові терапії для охочих. Вода дуже заспокоює.
Наталія Грушева: Так. Вони дуже задоволені, пишаються. Племінник між позиціями завжди приїжджає до мене. Він мріє про таку ж ферму.
До речі багато військових мені кажуть: «Вчи нас, ми теж хочемо». Я кажу: «Хлопці, повертайтеся живими і здоровими і я всього вас навчу».
© Юлія Маковей, Kurkul.com, 2026 р.
Вибір редакції
Не пропусти останні новини!
Підписуйся на наші соціальні мережі та e-mail розсилку.