Аграрний шлях України очима її героїв

293
0
Аграрний шлях України очима її героїв
Аграрний шлях України очима її героїв

З чого починався аграрний шлях незалежної України? Розвиток аграрного бізнесу не на словах, а на ділі? Звісно, з людей… З тих, хто не побоявся в умовах «перебудови» взяти на себе відповідальність розбудовувати аграрний сектор держави.

Таких насправді не дуже й багато, адже радянська система привчила своїх громадян до вказівок зверху, тому багато хто залишався осторонь бурхливих процесів, змін і чекав, що світле майбутнє прийде саме собою. Проте, були й ті, хто закачавши рукава взялися до діла і досягли результату. А як інакше? Земля любить тих, хто на ній працює...

Це був час для справжніх фанатів: одні отримували найбільші показники з виробництва сільськогосподарської продукції, інші – найвищі показники по надоям молока, хтось впроваджував новітні технології та передовий досвід, застосовуючи ефективні форми управління. І усе це робилося в умовах тотальної нестачі фінансування, відсутності паливно-мастильних матеріалів для проведення сільськогосподарських робіт, дефіциту не те що якісного, а будь-якого посівного матеріалу, ЗЗР, добрив. Окремого клопоту додавали постійні зміни у законодавчому полі.

Погодьтеся, тогочасні успішні аграрні керівники – це, насамперед, герої, які своїми трудовими досягненнями заклали міцний фундамент розвитку цілої галузі. Багато серед них і тих, хто отримав вищий ступінь відзнаки на державному рівні – «Золоту Зірку» (нині в Україні працює 53 Герої України і Герої Соціалістичної праці в АПК – авт.).

Kurkul.com попросив першопрохідців українського аграрного сектору розповісти крізь призму власного досвіду, як за 24 роки змінювалися умови господарювання у країні.

Аграрна абетка

Перші роки у період становлення держави були найскладнішими і найвідповідальнішими як для людей, так і для чиновників: аграрна галузь потребувала реформ, щоб стати на один щабель зі світовими стандартами. Але як це робити, досвіду не було.

«Довелося писати українську агарну абетку «з нуля», маючи за плечима лише радянський досвід», – згадує двічі міністр сільського господарства, екс-народний депутат, колишній губернатор Херсонщини, екс-керівник Аграрної партії, колишній керівник профільних громадських організацій, фермер Юрій Карасик.

Юрій Михайлович – жива легенда. Він – один із тих, хто не лише бачив на власні очі, як усе відбувалося, а сам закладав перші цеглини в історії українського АПК.

Юрій Карасик

«Найскладніше було працювати міністром у період становлення держави: не були підготовлені законодавча, матеріально-технічна бази, структурні підрозділи аграрного відомства не були готові до ринкової роботи», – згадує він.

Найважливіші кроки, що були зроблені ним та його однодумцями, – створення колективних сільськогосподарських підприємств, прийняття закону про соціальний розвиток села, впровадження фіксованого податку, пільгового режиму ПДВ, залучення інвестицій та кредитування.

«Це стало базою для розвитку галузі. Зараз це вже історія, яку намагаються переписати, зокрема, в частині скасування для аграріїв пільгового режиму ПДВ», – додає він.

У свої сімдесят з плюсом Юрій Михайлович сповнений енергії, багато працює, щоб встигнути ще більше. Починав же він свою кар’єру у тринадцять, з кролеферми у батьківському дворі. І потім не побоявся піти після роботи чиновником на власний хліб.

«Щоб досягти гарних результатів потрібно починати працювати з найнижчих щаблів. Я цю дорогу пройшов і не шкодую», – говорить він.

А що пройшов гідно, за нього говорить «Зірка» Героя.

«Герої – це наша історія. Раніше була система, за якої попередні аграрні міністри зустрічалися з новим. Такі зустрічі «закривали» певну епоху розвитку сектора. Нині, коли у міністерстві познімали портрети міністрів, у тому числі і Героїв, виходить, що просто перекреслили історію», – резюмує Юрій Карасик, додаючи, що сьогодні потрібно робити ставку на господаря, який відчуває власну відповідальність за землю, на якій живе.

Без права на помилку

Агропромисловий комплекс суттєво змінився за останні 24 роки. Зокрема, відійшли від виробництва за планом, без права розпоряджатися виробленим, прийшовши до свободи дій. Та, виявилося, не усі готові нею скористатися. Тваринництвом, наприклад, готові займатися лише одиниці, оскільки воно на сьогоднішній день є нерентабельним. Проте незмінним залишилося одне – справжні господарі не відмовляються від тваринництва, бо розуміють, що селу потрібні робочі місця.

Серед таких і Зінаїда Гришко, Герой України, директор ТОВ «Агрофірма «Маяк». Очоливши господарство в 26 років, їй довелося не лише піднімати його з колін, а й боротися з поширеним на той час пияцтвом, як серед керівників середньої ланки, так і серед спеціалістів. Почала вона з дисципліни.

«Кажуть, що АПК – не жіноча справа. Я готова сперечатися. Впевненість мені давало те, що господарство стало збільшувати виробництво, росла його економіка, з відсталого ми перетворилися на зразкове. Закупили техніку, почали розвивати тваринництво, збільшували його продуктивність, побудували племінну ферму», – згадує Зінаїда Михайлівна.

Найважчим, за її словами, був період під час становлення незалежності, бо країна йшла шляхом реформи. Говорячи про сьогоднішні реформи галузі, додає просто: «Вони потрібні. Але кожна реформа повинна проводитися для збільшення виробництва і для того, щоб простим людям стало жити краще».

Перешкоди у «Агрофірмі «Маяк» долали усі разом і досить успішно. У 52 роки за впровадження сучасних форм господарювання керівник господарства отримала Героя.

Зінаїда Гришко

«Що дає Вам зірка?» – цікавимося.

«Зобов'язує краще працювати, бо вже поставлена «висока планка» і понизити її не можна. Відповідальність серйозна. За мною діти, школа, пенсіонери, трудовий колектив. «Зірка» зобов'язує кожен день реальними діями доводити, що ти отримав її не дарма, заслужено», – резюмує вона.

Земля і люди

«Хто йде, той дійде», – якось сказав один аграрний експерт, підкреслюючи, що за 24 роки в українському агропромисловому комплексі накопичилося чимало проблем. Але вони не заважають вітчизняним сільгосптоваровиробникам відкривати нові світові ринки, займати лідируючі позиції у світі з експорту зернових, олії, курятини. Секрет успішності простий – щедра земля та трудолюбиві люди.

Підтверджує це і Володимир Видобора, Герой України, директор «Агрофірми «Свобода». Досягати успіху йому доводиться на самому Півдні України.

Володимир Видобора

«Тут неймовірна спека, як у пустелі – до плюс 40 градусів у серпні. У таких умовах в сухому ґрунті мікроорганізми не живуть, а вони потрібні… Тому на першому місці у мене робота з ґрунтом, на другому – робота з людьми. Без цих складових створити господарство неможливо», – додає Володимир Деонисович.

За його словами, за усі роки незалежності не було зроблено найголовнішого – не підняли престиж аграрної професії.

«У нас суспільство невиховане. Їдеш за кордон і бачиш шанобливе ставлення до людей, які працюють на землі. А у нас? Я б хотів, щоб ставлення до аграріїв було таке як у Європі. Але, підозрюю, поваги до аграріїв найближчим часом більше не стане», – говорить він.

Попри непопулярність справи, якою займається, на власному прикладі демонструє, що, працюючи головою, можна отримувати гарні прибутки.

Україна продовжує крокувати по наміченому аграрному шляху, але не можна забувати героїв, що його розпочинали. Невідомо, можливо, без їхньої участі усе могло би статися інакше.

Ірина Наталенко, Kurkul.com

Дізнавайтесь першими найсвіжіші фермерські новини України на нашій сторінці в Facebook, на каналі Telegram, а також підписуйтесь на Куркульський вісник.

Выполнено с помощью Disqus
 

Матеріали до теми