З поміж усіх шкідників та хвороб на сьогоднішній день кліщі вароа (Varroa destructor) — найбільше впливають на європейських медоносних бджіл (Apis mellifera).
Ці ектопаразитарні кліщі потрапили до США в 1987 році і поширилися по всьому світу після того, як «перестрибнули» з азіатської медоносної бджоли (Apis cerana) на європейську медоносну бджолу.
Кліщі вароа розмножуються в комірках, де розвиваються робочі бджоли і трутні. Комірки розплоду трутнів більші, а стадія розвитку після запечатування довша (15 днів для трутнів проти 11 днів для робочих бджіл), що дозволяє кліщам давати більше потомства за цикл. Кліщі варроа не розмножуються в маточниках через несприйняття маточного молочка і дуже короткий період після запечатування комірок (7 днів). Якщо у сім’ї бджіл є розплід, то більшість кліщів варроа перебуватиме у запечатаному розплоді, де вони часто можуть уникнути хімічної обробки.
Вважається, що кліщі варроа живляться за рахунок жирових тіл бджіл, що є органом, який забезпечує енергію, необхідну протягом тривалих періодів спокою, наприклад зимівлі. Крім ослаблення метаболізму бджіл, кліщі варроа передають низку летальних вірусів. Титри вірусу у медоносних бджіл співвідносяться з навантаженням кліща варроа, причому обидва показники підвищуются з весни до осені.
Таким чином, контроль популяції кліща ― це метод боротьби з вірусами. У пасічних роботах вибір часу боротьби з кліщами є критичним. Боротьба з кліщами восени є головним фактором успіху зимівлі і виживання медоносних бджіл.
Контроль рівня кліщів варроа у сім’ях важливий для визначення потреби та типу лікування. За звичайним графіком, наприклад щомісячним, бджолярі вимірюють середню кількість кліщів (кількість кліщів на 100 бджіл), щоб визначити, коли кількість кліщів, виявлених на дорослих робочих бджілах, перевищує поріг шкодочинності. Цього можна досягти кількома методами, наприклад за допомогою цукрової пудри, спирту або клейкої дошки.
Читати за темою: Україна медова: проблеми і успіхи галузі очима пасічника
Промивання спиртом є найбільш точним методом моніторингу популяцій кліщів. На великих пасіках достатньо відібрати проби у 20% сімей, які дадуть достатню інформацію про популяцію кліща. Практичні порогові значення різняться, але потрібно націлитись на підтримання рівня закліщеності нижче або близько середнього числа ― 2 кліща на 100 бджіл.
Це дуже низька кількість, яку можна підтримувати, використовуючи ряд методів, що варіюються від технологічних до хімічних . Бджолярі можуть використовувати комплексний підхід до боротьби зі шкідниками в якому використовують кілька різних методів боротьби з кліщами в комбінації або в ротації протягом року. Поєднання різних практик лікування є ефективним, і це знижує ймовірність розвитку стійкості до хімічних речовин, як це відбувається, коли лише один метод лікування застосовується повторно.
Технологічні підходи спрямовані на зменшення розмноження шкідників. Для контролю та профілактики кліщів варроа, технологічний контроль включає придбання бджолиних сімей, стійких до кліщів, використання стільників з дрібними комірками та створення перерви у виведенні розплоду.
Стійкість сімей
Використання бджіл, стійких до кліщів, може обмежити залежність від хімічних речовин для боротьби з кліщем варроа. З цією метою були виведенні різні бджолині популяції зі стійкістю до кліща. Варто купувати європейських медоносних бджіл, які тривалий час контактували з кліщем варроа.
Дрібні комірки стільників
На початку 1950-х років, коли було винайдено сучасне обладнання для вуликів, розпочався розвиток галузі бджільництва шляхом модернізації та індустріалізації. Частина цього процесу полягала у виготовленні вощини ― штучної основи для стільників з шестикутників розміром 5,4 мм та виведенням бджіл великих розмірів, які могли б виробляти більше меду. Однак в диких умовах бджоли, як правило, будують стільники з менших шестикутників розміром 4,9 мм. Деякі дослідження показують, що кількість кліщів зменшується зі зменшенням розміру комірки, оскільки коротший період розвитку після запечатування у меншій комірці призводить до меншої кількості кліщів варроа, що утворюються у кожній із них. Ефективність використання стільників з дрібними комірками, як методу боротьби з кліщем варроа обговорюється у науковій літературі, адже медоносним бджолам не шкодить використання цього методу.
Читати за темою: Правовий захист майнових прав та інтересів бджолярів
Перерви у виведенні розплоду
Створивши перерву виведення розплоду в сім’ї можна суттєво вплинути на кількість наявних виводкових комірок для розмноження кліща. Ця перерва може бути досягнута шляхом ізоляції або видалення матки із сім’ї протягом приблизно 3 тижнів. За цей час весь розплід вилуплюється, тому кліщі витісняються з комірок на дорослих бджіл. Такий підхід сам по собі або в поєднанні з хімічною обробкою може вплинути на ріст популяції кліща варроа. На додаток, дорослі бджоли посилюють догляд за собою за відсутності розплоду, що може сприяти зменшенню кількості кліщів у сім’ї, особливо у поєднанні з екранованою донною дошкою. Якщо правильно вибрати час у перерві виведення розплоду, можна потенційно полегшити стрес у дефіцитний період, забезпечуючи сім’ю молодою маткою для зимівлі.
Контроль популяцій кліща варроа шляхом маніпуляцій з сім’єю або вуликом може бути ефективним, особливо якщо одночасно застосовується кілька методів. Механічні засоби контролю включають екрановану донну дошку, видалення розплоду трутнів та посипання цукровою пудрою.
Пастки для кліщів
Видалення трутневого розплоду усуває кліщів, які розмножуються у ньому, тому цей захід використовують, як пастку. Кліщі варроа мають більш високий репродуктивний коефіцієнт у розплоді трутнів, ніж у розплоді робочих бджіл, завдяки довшому періоду після запечатування, що дозволяє кліщам давати в комірках робочих бджіл приплід лише у 1,3-1,4 шт. на комірку, та 2,2-2,6 шт. приплоду у трутневих комірках. Крім того, період зараження трутневого розплоду становить 40-50 годин, на відміну від 15-30 годин у розплоді робочих бджіл.
Разом ці репродуктивні переваги у розплоді трутнів проявляються у 6-кратному збільшенні кількості кліщів, виявлених під трутневими стільниками, ніж під робочими комірками. Додавання трутневих стільників до сім’ї заохочує вирощування трутнів, які діють, як пастка для кліщів. Видаляючи ці стільники до появи трутнів, можна ефективно видаляти кліщів варроа, що розмножуються в комірках. Потім розплід трутнів може бути заморожений і повернутий до сім’ї або вирізаний з рамки. Ця практика зменшує розмноження кліща, що збільшує відсуває час, коли популяція досягне порогу шкодочинності. Однак цей метод може бути недостатньо ефективним, щоб залишатись єдиним засобом боротьби з кліщами варроа.
Сітчасте дно
Кліщі природним чином падають з бджіл внаслідок руху всередині сім’ї та самоочищення бджіл під час гігієнічної поведінки. Якщо дно сітчасте, а не глухе, кліщі падають на землю і рідше піднімаються знову на бджіл. Сітчасте дно зменшує інвазію кліща у виводкових комірках, внаслідок чого нижчий відсоток популяції опиниться у розплоді. Навантаження від кліща все ще досягає економічного порогу шкодочинності у вуликах із сітчастим дном, тому цей фізичний метод боротьби з варроа повинен застосовуватися у поєднанні з іншими методами контролю.
Цукрова пудра
Нанесення цукрової пудри на бджіл може слугувати методом боротьби з кліщами, оскільки це стимулює гігієнічну поведінку, внаслідок чого на дні збирається більше кліщів. Її використання може бути ефективним для бджіл, вилучених з вуликів, але це трудомістко, тому пасічники повинні зважувати витрати та вигоди при виборі цієї практики.
Цей метод, ймовірно, не контролюватиме популяцію кліща самостійно, але його можна використовувати для збільшення опадання кліща у поєднанні із сітчастим дном.
Читати за темою: Василь Соломка: Мене не радує, що Україна експортує 60 тис. тонн меду
Розмноження кліща варроа навесні та влітку часто призводить до великої популяції восени. Якщо економічний поріг шкодочинності досягнуто, то найкращий успіх зимівля матиме тоді, коли до виведення зимуючих бджіл застосувати хімічний метод боротьби. У системі У системі комплексної боротьби з вароатозом (ІРМ), коли це можливо, застосовуються «м'які» хімічні речовини.
«М'які» хімічні речовини
Органічні кислоти, ефірні олії та бета-кислоти хмелю вважаються хімічними речовинами м’якої дії, оскільки вони отримуються природним шляхом. Ці обробки ефективні, не залишають хімічних залишків у бджолопродуктах, таких, як віск. Якщо в вулику потрібно використати хімічні речовини, рекомендується спочатку застосовувати м'які хімічні речовини, перш ніж розглянути питання використання жорстких хімічних речовин. Крім того, сім’ї слід обробляти лише після того, як моніторинг зазначить, що обробка необхідна.
Мурашина кислота. Мурашина кислота є природним компонентом отрути медоносних бджіл і є природним компонентом меду. Зазвичай використовується ця хімічна речовина, оскільки при високій концентрації ця органічна кислота проникає через воскові кришечки і ефективно вбиває кліщів, що розмножуються на розплоді. Одне обмеження полягає в тому, що використання мурашиної кислоти залежить від температури, оскільки може завдати шкоди сім’ї, якщо використовувати її за температури навколишнього середовища, що перевищує +29°С. Це може збільшити смертність розплоду і потенційно привести до загибелі матки. При використанні за температури нижче +10°С мурашина кислота має низьку ефективність.
Щавлева кислота. Щавлева кислота — це природна сполука, яка міститься в рослинах, таких як ревінь, капуста, буряк та шпинат. Як хімічний засіб для боротьби з кліщами щавлева кислота може використовуватися у двох формах: паровій та крапельній. Оскільки щавлева кислота не проникає через кришечки, то вона є найбільш ефективною в періоди без розплоду, що робить її корисним компонентом інтегрованої програми контролю варроа, як зимового або ранньовесняного методу. Однак його не слід використовувати, як самостійний засіб. При надмірному вживанні або застосуванні у великих дозах щавлева кислота може завдати шкоди бджолам, кристалізуючись в середній кишці личинок, збільшуючи смертність личинок і зменшуючи площу розплоду. Надмірне використання цього способу може також зменшити активність та довголіття робочих бджіл.
Тимол. Ефірні олії ― це природні сполуки, що отримують з рослин. Найпопулярнішою ефірною олією для боротьби з кліщем варроа є тимол (з рослин чебрецю). Хоча лікування тимолом може ефективно контролювати кліщів на дорослих бджолах, воно не може проникати через кришечки комірок, тому не контролює кліщів у виводкових комірках. Ефективність тимолу залежить від сили сім’ї, а також від умов навколишнього середовища. Робочі бджоли реагують на обробко тим, що спорожнюють комірки біля ефірної олії, тому застосування такої обробки навесні може зменшити загальну площу розплоду в сім’ї. Крім того, лікування тимолом може викликати бджолиний «розбій» та збільшити агресивність сім’ї . Ефективність лікування тимолом може бути низькою, тому його слід поєднувати з іншими методами лікування.
Бета-кислоти хмелю. Калійні солі бета-кислоти хмелю отримують з рослини хмелю, і вони безпечні для використання в будь-який час року, навіть під час медозбору. Однак більш ефективні, як засіб проти кліща, коли менше розплоду, оскільки не проходять через кришечки комірок. Використання під час вирощування розплоду вимагає декількох застосувань. Температура навколишнього середовища не впливає на лікування. Ефективність варіюється, але вона, як правило, не така висока, як інших м'яких хімічних засобів.
«Жорсткі» хімічні речовини
Хімічний контроль кліщів варроа може бути досягнутий за допомогою використання різних акарицидів/мітицидів. Синтетичні мітициди, як правило, ефективні, вбиваючи до 95% популяції кліща.
Історично склалося, що флювалінат та кумафос були найбільш широко використовуваними засобами для лікування вароатозу, але кліщі розвинули стійкість до цих хімічних речовин, а їх залишки зберігаються та накопичуються у воску. Хоча ці дві важкі хімічні речовини все ще законно застосовуються, ми їх не рекомендуємо і не будемо обговорювати тут. Залишки мітицидів у воску можуть завдати шкоди бджолам безпосередньо, а також бджоли стають більш сприйнятливими до нозематозу. Крім того, ці залишки можна знайти в продуктах бджільництва, що робить їх менш бажаними для споживачів. Синтетичні хімічні речовини повинні бути крайнім засобом для пасічників, які практикують ІСМ.
Амітраз. Найпопулярнішим синтетичним акарицидом є амітраз (продається як Apivar®). Амітраз у первісному вигляді не зберігається, як забруднювач меду чи воску. Однак було виявлено, що деякі метаболіти амітразу зберігаються, і існує синергетичний ефект амітразу та вірусів, який пов'язаний зі збільшенням смертності бджіл. Крім того, була задокументована резистентність кліщів до амітразу, тому його ефективність необхідно ретельно контролювати.
Існує багато доступних варіантів контролю популяцій кліщів варроа в сім’ях медоносних бджіл. Кожен варіант має переваги та недоліки, але розуміння наслідків кожного вибору є важливою частиною прийняття рішень. У підході до ІСМ, пасічники повинні покладатися на технологічні та механічні практики боротьби з кліщами, перш ніж використовувати м'які або жорсткі хімічні речовини. Моніторинг закліщеності та чергування обробок мають вирішальне значення для ефективного управління та зниження стійкості до хімічних речовин цих шкідників. Допоможе покращити успіх і добробут медоносних бджіл розуміння та розгляд усіх варіантів, перш ніж вирішувати, як далі діяти.
Robyn Underwood, Margarita López-uribe, Penn State University
Переклад з англійської. Джерело ― extension.psu.edu
© Kurkul.com, 2020 р.
Вибір редакції
Не пропусти останні новини!
Підписуйся на наші соціальні мережі та e-mail розсилку.