Переклад з англійської

У Міссісіпі поширеним є утримання домашньої птиці. І ця тенденція з кожним роком набуває обертів. Контроль та профілактика захворювань є критично важливими для захисту здоров'я як поголів’я домашньої птиці, так і для багатомільярдної промисловості птахівництва штату. Пташина холера та інфекційний риніт – дві хвороби, яких повинні остерігатися власники домашньої птиці.

---

Пташина холера

Пташина холера – це гостре інфекційне захворювання курей, індиків, фазанів, голубів, водоплавних птахів, горобців та інших диких птахів. Також існує хронічна форма захворювання, що може виникнути після загострення. 

Збудником пташиної холери є Pasteurella multiocida, грамнегативна бактерія з біполярним забарвленням. Ця бактерія є досить витривалою і може виживати принаймні 1 місяць у посліді, 3 місяці в тушках загиблої птиці та 2–3 місяці у ґрунті. 

Pasteurella потрапляє в тканини ротової порожнини і верхніх дихальних шляхів, але не передається через яйце. У курчат віком до 4 місяців захворювання спостерігається зрідка, а індики зазвичай хворіють у молодшому віці.

Передача пташиної холери

Зараження птахів може відбуватися через виділення птахів-переносників, інфікований послід або поїдання мертвих птахів (канібалізм), забруднені корми, воду, обладнання чи одяг. Дикі птахи та тварини, такі як єноти, собаки, коти, свині та гризуни, можуть переносити хворобу та слугувати перенощиками інфекції, активно поширюючи її.

У птахів під час дуже гострих і короткотермінових спалахів хвороби з летальним кінцем клінічні ознаки можуть бути відсутніми. При гострій формі деякі птахи можуть загинути, не проявляючи симптомів, але решта перед смертю виглядатиме явно хворою. Типова симптоматика хвороби виглядатиме як: різкий падіж частини стада, пригнічення тварин, зменшення споживання корму, заторможеність реакції, синюшність (синювато-фіолетове знебарвлення голови), кульгавість внаслідок зараження суглобів, набряклість сережок (особливо у самців), утруднене дихання, і зелена водяниста діарея. 

Типові ураження можуть включати точкові крововиливи в слизові та серозні оболонки та / або черевний жир; запалення верхньої третини тонкої кишки; вигляд легко- або сильно- «пропареної» печінки; збільшену та набряклу селезінку; скупчення кремоподібних або твердих речовин у суглобах. В індиків може спостерігатися пневмонія із ущільненням тканин однієї або двох легень. У курей часто діагностують хронічний перебіг хвороби.

Діагностика захворювання

Попередній діагноз може бути встановлений завдяки аналізу анамнезу, клінічних ознак та посмертних уражень. Однак, точний діагноз можна поставити лише за допомогою визначення бактеріальної культури в лабораторних умовах.

Лікування пташиної холери

Хоча ліки можуть змінити перебіг спалаху пташиної холери, уражені птахи залишаються носіями пожиттєво, і захворювання, зазвичай, повторюється після припинення лікування. Потрібне тривале лікування з додаванням препаратів у корм чи воду. Застосування таких антибіотиків, як сульфадиметоксину, тетрацикліну, еритроміцину або пеніциліну, як правило, знижує смертність у зграї. Дешевшою альтернативою може бути повне знищення стада з подальшим ретельним очищенням та дезінфекцією. Після цього можлива повторна купівля незараженої птиці.

Профілактика та санітарія

Доступні комерційні вакцини, які допомагають контролювати пташину холеру у зграї. Однак, вакцинація не рекомендується доки пташина холера не стане проблемою на певній території. Санування є кращим методом профілактики захворювання. Ця процедура передбачає:

• безпечну утилізацію загиблих птахів;
• дератизацію (боротьбу з гризунами);
• очищення та дезінфекцію всіх приміщень та обладнання після знищення стада;
• перерву перед закупівлею нового покоління птиці принаймні у 3 місяці;
• утримання птахів у закритому режимі та подалі від диких птахів та тварин.

Пташина холера і здоров'я людини

Вважається, що ризики захворіти пташиною холерою для людини – низькі через відмінності у сприйнятливості видів до різних штамів Pasteurella multiocida. Проте, зараження людини інфекцією Pasteurella multiocida – не рідкість. Часто воно є наслідком укусу або подряпини тварин, насамперед домашніх (собак та котів). 

Симптоми інфікування у людини включають: раневу інфекцію м’яких тканин, що може призвести до утворення абсцесу м'яких тканин, бактеріального артриту та остеомієліту, очних інфекцій та інфекцій дихальних шляхів. Рідше, але цілком реальним є розвиток пневмонії, сепсису, менінгіту та внутрішньочеревних інфекцій. Тому, пам'ятайте про власну безпеку: носіть рукавички під час роботи з птахами, ретельно мийте поверхню шкіри після роботи тваринами, які загинули від холери. 

---

Інфекційний риніт

Інфекційний риніт – це специфічне, хронічне або гостре респіраторне захворювання курей, фазанів та цесарок, яке найчастіше зустрічається у молодих або дорослих птахів. Хвороба переважно уражує диких птахів. 

Зараження може спричинити повільне поширення хронічного захворювання, яке вражає лише невелику кількість птахів одночасно, або гостре, що швидше поширюється і вражає більше птахів. Захворювання викликається грамнегативними бактеріями, відомими як Haemophilus paragallinarum. Ця хвороба характеризується низькою смертністю. Проте, велика кількість ураженої птиці та зменшення яйценосності можуть спричинити значні економічні втрати. Крім того, риніт часто стає причиною інших захворювань, таких як мікоплазмоз.

Передача інфекційного риніту

Інфекційний риніт передається шляхом прямого контакту птахів, повітряно-крапельним шляхом, через забруднення кормів та води, але не через яйця. Часто нові у зграї птахи виглядають здоровими (але є переносниками), саме вони й заражають інших. Зазвичай, у чутливих до інфекції птахів симптоми розвиваються протягом 3 днів після зараження. Особини, що одужали, можуть виглядати нормально, але часто залишаються носіями бактерії протягом тривалого часу. Усі птахи вважаються переносниками після зараження зграї.

Клінічні ознаки

Ознаки хвороби: набряклість голови та сережок, сльозливість очей та смердючі виділення з носа. Виділення гнійного ексудату часто призводить до злипання повік. Через набряк можуть виникнути проблеми із зором.

Діагностика

Захворювання може бути підтверджене лише виявленням збудника. Однак, бактерія Haemophilus paragallinarum є досить вибагливою (вона росте лише за спеціальних умов) і її часто важко виділити.

Лікування інфекційного риніту

Як і пташина холера, риніт є бактеріальним захворюванням, а отже, водорозчинні антибіотики, антибактеріальні засоби, такі як сульфадиметоксин, еритроміцин та тетрациклін, є частково ефективними для контролю смертності. Однак, ліки не повністю усувають хворобу. Птахи, що одужали, можуть залишатися носіями бактерії та передавати її іншим птахам. 

Профілактика

Профілактика – це єдиний ефективний і безпечний підхід до боротьби з інфекційним ринітом. Дієва організація, санація та програма «що на вході – те й на виході» є найкращими методами уникнення спалаху інфекційного риніту. Усуньте контакт між вразливими та зараженими птахами. Якщо виникає спалах, відокремте уражених птахів та носіїв від решти зграї. Якщо можливо, вирощуйте власних птахів на заміну. Ще варіант ― купувати молодняк чи дорослих тварин з санітарно благополучних господарств, які точно не містять інфекції. 

Правильно утилізуйте тіла мертвих птахів. Якщо знову виникне спалах, необхідне повне знищення стада з ретельним очищенням та дезінфекцією, адже це єдині способи усунення захворювання. Доступною також є комерційна вакцина. Необхідні два щеплення: перше у віці 8–10 тижнів; друге – через 4 тижні. 

Здоров'я людини

Інфекційний риніт також називають курячою застудою. Хоч люди й можуть підхопити застуду, штам застуди у курей відрізняється. Людина не може заразитися від курки.

Джерело – extension.msstate.edu

© Kurkul.com, 2020 р.