Знаю одного дядька, який вже багато років вирощує свині. Почав він ними займатися давно. На перший погляд — що тут складного. Купив свинок, осіменив, чи спарував, діждався потомства, вигодував, продав. На перший погляд! А практично — кілька років у нього пішло лише на те, щоб сформував належне маточне поголів'я.

«Мені, — каже, — потрібні такі тварини, щоб я мав від них гарний результат і перед людьми не соромно було, а то тварина, якщо хоч чуть на щось не здала, то чи мало народить, чи малих і хирлявих, що не здатні довго жити чи інтенсивно рости, толку з таких — мало. Краще спочатку поморочитися, навіть із збитками, тому що потім навіть не те все, що племінне оправдовує сподівання, то й потрібно вибраковувати і чим суворіші вимоги при цьому — тим краще, але потім воно все окупиться з лихвою, а з нікчемним будеш постійно капарити».

Цікавий такий дядько, багато чого може розповісти про свиней, знає це все не тільки з книжок, а сам це все пройшов, навіть, каже, що над дисертацією на предмет розведення свиней працював. І про політику любить поговорити.

Чомусь це залізло в голову під впливом сьогоднішнього політичного життя в країні. Вибираємо будь-що, бо в силу різних обставин — так потрібно. Утримуємо їх, а вони не здатні щось якісне та життєздатне сотворити і вибирають міністрів таких же, що тільки по книжках вчилися (якщо вчилися) і запускають в маси тему: «Хай будемо ми, навіщо фінанси на вибори викидати» (краще їх розікрасти).

То так і будемо ми капарити, якщо не будемо проводити належного «політичного бонітування», а спиратись на еліту, чиї показники давно вже не відповідають її оцінці і вимогам часу…

Пі. Сі. Вибачаюсь за таку аналогію. Сподіваюсь на пробачення…