Від прокурора до фермера: шлях Олексія Хоменка

2373
0
Олексій Хоменко, фермер
Олексій Хоменко, фермер

Історії українських фермерів такі різні. Хтось вирішує присвятити себе сільському господарству ще дитинстві, у когось нема вибору — доводиться продовжувати справу батьків-фермерів, хтось не боїться починати з нуля, а хтось залишає престижну офісну роботу заради «аграрки», переглянувши свої життєві пріоритети… До останніх можна віднести фермера із Харківщини — Олексія Хоменка. Майже п’ятнадцять років пропрацювавши прокурором, він вирішив «змінити амплуа» і стати фермером.

«Мій батько більше 30 років працював у прокуратурі, брат та дружина юристи… А я от вирішив стати фермером. Вважаю, що з нинішньою ситуацією у нашій державі, саме завдяки розвитку сільського господарства можливо здобути успішне майбутнє», — впевнений новоспечений аграрій.

Ми зустрілися із паном Олексієм у Харкові. Проте фермер запевнив — до обласного центру навідується переважно у вихідні — заради сім’ї, яка тут проживає, і що він тепер не з «кабінетних керівників». За словами колишнього прокурора, тепер його офіс — це поля. Тож ми охоче поспілкувалися з Олексієм Хоменком на тему, яким же був його шлях від прокурора до фермера.

Вирішальне рішення

13 років роботи в органах прокуратури, відповідальна посада міжрайонного прокурора, переїзди з одного місця роботи на інше, кар’єрний ріст… Олексій Хоменко каже, любив свою роботу і віддавався їй, як то кажуть, з головою. Але у 2014 році вирішив кардинально змінити своє життя, змінити професію «білого комірця» заради роботи на землі.

«Неважко мені давалось це рішення. Зважаючи на ту ситуацію, яка зраз у нашій країні, треба займатися чимось своїм, мати свою справу. Заробітна плата у держслужбовців невисока, а тут все залежить від тебе — як попрацював, так і заробив» — розповідає Олексій Хоменко.

Олексій Хоменко наважився стати фермером не просто так. З дитинства він працював на землі, літні канікули проводив у дідуся та бабусі у селі. Пригадує, як допомагав разом із братом обробляти близько 40 соток картоплі, заготовляли сіно для корови… Каже, сільської роботи ніколи не боявся.

«Ніколи не думав, що стану фермером. В дитинстві, коли питали, ким хочеш бути, то казав, що хочу бути агрономом, бо агроном дуже багато заробляє. (Сміється)Це мені було років 5-6. Але ніколи не думав, що, закінчивши юридичний ВНЗ, пропрацювавши прокурором, стану майже тим, ким хотів стати у ранньому дитинстві», — говорить пан Олексій.

Молодий фермер стверджує — не один він такий «прокурор-фермер». І наводить нам приклади колег, які теж ризикнули і стали аграріями.

«Разом зі мною із органів прокуратури звільнилися два моїх колеги, які зайняли керівні посади у сільськогосподарських підприємствах, на які розділилося фермерське господарство, в якому я є головою. Також знаю приклад прокурора одного з районів Харківської області, який теж став фермером і нині обробляє близько 1000 га землі», — каже чоловік.

Молодий фермер розповідає, що після зміни професії побачив життя з іншого боку, ніби відкрив очі на проблеми селян, які важко працюють на землі. Тому зараз намагається ніколи не відмовляти у допомозі працівникам та пайщикам, які також працюють в фермерському господарстві. Зокрема, з його приходом, господарство переуклало з пайщиками договори оренди землі, де збільшено орендну плату на 2 % .

Як входив у курс справи

Олексій Хоменко не починав господарство з нуля. «У спадок» від тещі йому дісталось фермерське господарство «Клепки», засноване у 1999 році у селі Смородьківка Куп’янського району, яке також обробляє землі у сусідньому Шевченківському районі Харківщини.

«У 2014 році, коли я прийшов на посаду голови фермерського господарства, ми прийняли рішення розділити його на три господарства. Тому що тоді мені було відомо, що готувався законопроект з питань оподаткування, мали бути пільги б тим господарствам, у яких в користуванні менше 3000 га землі. Тому ми розділили наше господарство на три — ФГ «Клепки», ФГ «ВІП» та ТОВ «Клепки». Ці три господарства разом обробляють зараз приблизно 6000 га землі», — згадує Олексій Хоменко.

Законопроект так і не прийняли. Отже, пільг, на які сподівався новоспечений фермер, аграрії не дочекались. Проте Олексій Хоменко не пожалів, що розділив господарство на кілька підприємств.

«Я вважаю, що господарством у якому більше 3000 га землі важкувато управляти. До трьох тисяч і облік землі здійснювати легше і розподіл культур», — розповідає чоловік.

Спочатку Олексій Хоменко прийшов на підприємство працювати у якості юриста, а вже через 10 днів зайняв посаду голови фермерського господарства. Адже функції керівника до цього виконував найманий управлінець, який не виправдовував сподівань власника. Входити у курс справи молодому керівникові допомагали працівники. І, як виявилося, знайти добросовісних та кваліфікованих робітників — чи не найважче поки у його фермерській роботі.

«Всі хочуть в місто, тому нині дуже бракує добрих фахівців, які хотіли б працювати, а не просто прийти на роботу як «відбувайли». Дуже потрібні люди, які б добросовісно відносилися до своєї роботи. Коли я прийшов, у нас було близько 30 механізаторів, а зараз залишилось наполовину менше. Тому що я подивився, як вони працюють, і зрозумів, що обійдемось без них. Ми залишили лише кваліфікованих і байдужих до спиртного. І завдяки такому підходу добросовісні працівники отримали нагоду працювати у декілька змін, а отже й отримувати більшу зарплатню», — пояснює пан Олексій.

За словами голови фермерського господарства, заробітна плата працівників підприємства залежить, перш за все, від того, як вони працюють, тобто від виробітку, і від сезонності.

Вчитися, вчитися і ще раз вчитися

Олексій Хоменко каже, хоч головує у фермерському господарстві вже два роки, проте справжнім фермером відчуває себе лише рік. Тобто, щоб увійти у курс справи, йому знадобився рік, а нині у нього активний період навчання. Займається самоосвітою, відвідує різноманітні аграрні виставки, переймає досвід колег. Проте, каже, вони не завжди охочі поділитися своїми секретами успішного господарювання.

«Не дуже багато хто хоче розказувати, як він працює. Розказують, звичайно, але не все. Мені б хотілося порадитися, яку, наприклад сіялку чи трактор краще обрати, тому що ж я не маю технічної освіти. При нинішньому різноманітті техніки та технологій дуже важливо у них розбиратися. Тому що наш агроном, наприклад, надає перевагу класичній технології обробітку ґрунту — плугові, а від представників великих господарств я чув протилежну думку. Тобто хочеться подивитися і оцінити різноманітні технології. Доводиться займатися самоосвітою», — додає він.

Не приховує молодий фермер і своїх невдач. Каже, траплялися, але це ж досвід, а він — безцінний, якщо робити правильно висновки. Зокрема, завдяки його ініціативі господарство придбало дорого вартісну сучасну широкозахватну сіялку, яка показала погану якість роботи на рельєфі тої місцевості, в якій знаходиться «Клепки». Тож тепер доводиться шукати для неї покупця серед фермерів, які обробляють ґрунт на рівнинній місцевості.

Щоб не робити «промахів» із культурами, які плануються для посіву, у господарстві заклали так зване демонстраційне поле. Різноманітні культури — від швейцарських, французьких, американських виробників насіння, висіяли на 20 гектарах.

«Подивимося, як вони покажуть себе у наших кліматичних умовах, з нашою структурою ґрунту. Таке рішення допоможе нам уникнути зайвих ризиків. Адже якісне насіння сьогодні дуже дороге, але не факт, що воно гарно покаже себе на наших полях», — каже молодий керівник.

До речі, Олексій Хоменко один із небагатьох фермерів, які пішли назустріч державі, і взяли на себе обов’язок посіяти так звану соціальну культуру — гречку. У разі військового часу фермер зобов’язується певну її частину віддати державі. Аграрій стверджує — вирощувати цю культуру зараз вигідно. З підвищення на неї ціни в поточному році (досягала 22 тис. грн. за тонну) вона стала дуже рентабельною. До того ж, не дуже примхлива у вирощуванні. Нині на полях ФГ «Клепки» близько 500 га гречки.

«Гречка для фермерів — не дуже витратна культура. Наприклад, ми закультивували поле 2-3 рази, посіяли гречку, потім дали міндобрив. Вона не дуже любить азотні, ми добавляємо нітроамофоску, різні мікроелементи, щоб наливалося зерно. Потім проводимо десикацію, тобто висушуємо зерно. Беремо дорогі препарати, тому що зараз якщо заводи знаходять у гречці певні небезпечні сполуки, вони її просто не приймають», — говорить аграрій.

Спеціально для вирощування гречки у господарстві є свої вулики, раніше було 300, але зараз їх кількість скоротилась. Крім гречки на полях ФГ «Клепки» вирощують 620 га кукурудзи, соняшник та пшеницю, яка є для господарства основною культурою.

Щоб швидко та ефективно обробляти ґрунт та посіви, у господарстві намагаються нога в ногу крокувати за технічним прогресом в агросфері, тому поступово відмовляються від старих радянських тракторів. Їх, звичайно, у експлуатації ще багато, але використовуються вони лише у разі, коли без них обійтись неможливо.

«Зараз ми плануємо скоротити штат: щоб працівників було менше, але вони були більш кваліфікованими. Хочемо щоб трактори були потужнішими, агрегати — ширшими. Переважає техніка Case. Наприклад, у нас зараз два трактори Case Magnum 340, два комбайни Case, є чотири комбайни Дон, є 8 тракторів Т-150. В цьому році ми плануємо взяти в лізинг ще один комбайн і трактор. Щоб у нас було 4-5 тракторів «важких», вони закривали всю площу, і ми тоді відмовимось від маленьких тракторів», — розповідає Олексій Хоменко.

Перспективи і плани

Олексій Хоменко, як і більшість його колег, нарікає на нову систему оподаткування. Проте, незважаючи на те, що нашим аграріям держава майже не допомагає, а подекуди навіть заважає, він все одно бачить великі перспективи розвитку сільського господарства в Україні… Зокрема, має великі надії щодо експорту продукції, яку вирощує ФГ «Клепки». Оскільки автомобільні шляхи у прифронтовому регіоні практично відсутні, молодий фермер планує відновити залізничну гілку, якою у радянські часи користувався колгосп на базі якого в незалежній Україні утворилось ФГ «Клепки».

«Можливо, самі будемо завантажувати вагони і відправляти їх у морські порти», — ділиться планами на майбутнє Олексій Хоменко.

Насамкінець запитуємо у пана Олексія, чи вважає він себе успішним фермером? Усміхаючись, він щиро відповідає: «Ні! Про який успіх може йти мова, якщо я лише починаю…». Проте, після розмови з ними розуміємо, молодий керівник курс господарювання опановує самотужки доволі успішно, вчиться на своїх помилках, має плани та не боїться невдач. Жартівливо питаємо: Не здастесь, не захочете знову повернутись у прокуратуру? «Ні, куди? Назад уже шляху немає», — резюмує нашу розмову молодий фермер Олексій Хоменко. І ми переконані — у цього аграрія шлях до успіху вже почався.

Людмила Лутицька, Kurkul.com

Дізнавайтесь першими найсвіжіші фермерські новини України на нашій сторінці в Facebook, на каналі Telegram, а також підписуйтесь на Куркульський вісник.

Выполнено с помощью Disqus
 

Матеріали до теми