Леонід і Світлана Величко познайомилися в банку — він керував управлінням ризиків, вона працювала в юридичному відділі. У 2012 році подружжя купило перші 10 вуликів. Це був спосіб вирватися з офісної буденності на природу. 

Сьогодні у Величків 60 активних бджолосімей, роздрібні продажі меду через Instagram та одеські супермаркети, медовуха, свічки і власний бренд натуральної косметики на основі меду, прополісу, маточного молочка та бджолиного пилку. 

Про шлях подружжя від хобі до бізнесу, собівартість меду, «одноденок» у пасічництві — у нашому інтерв'ю.

Як подружжя банкірів побудувало сімейну пасіку?

Kurkul.com: Як у вихідців із банківської сфери виникла ідея про сімейну пасіку?

Леонід Величко: У банківській буденності нам не вистачало природи. Ми обидвоє із села: я з Кіровоградщини, Світлана з Одещини. Тому купили 10 вуликів та поставили їх на Одещині. Приїжджали на пасіку на вихідні, це було для нас як медитація. А коли почалася криза і банки почали сипатися, вирішили спробувати пасіку як бізнес.

Я попросив друга з Кіровоградщини зробити мені 40 вуликів, щоб розширитися. Потім у родича докупив бджіл і заселив їх. Врешті ми розширили пасіку до 120 сімей.

Kurkul.com: А далі?

Леонід Величко: Я прийняв рішення піти в агросектор, у зерновий напрям. Але я зрозумів, що поєднувати закупівлі зерна з пасікою вже важкувато, і тому ми скоротили пасіку до 60 бджолосімей. Ми зробили ставку на якість, а не на кількість. Я в будь-який момент можу повернути максимальний обсяг.

Kurkul.com: Важливий момент, яким грішать пасічники — це офіційна реєстрація. Розкажіть про вашу історію.

Леонід Величко: Бджолярі думають, що реєстрація — це щось погане. Але насправді все просто: головне, щоб була земельна ділянка, де знаходиться пасіка. Далі подаєш документи в сільську раду, приїжджає ветеринарна служба, бере проби на наявність хвороб у вуликах  і все. Плата символічна — близько 20 грн за вулик. І в результаті ти отримуєш паспорт пасіки і легалізовуєш свою діяльність. 

Читайте також: Що треба знати про українське бджільництво у 2026 році — дайджест матеріалів

Світлана Величко: Ми живемо в Україні. Платити податки — це кармічно правильно. Людина не може досягти успіху, якщо десь ховає свої прибутки. А бджолярі свою діяльність показувати не хочуть, а коли щось трапиться з медозборами чи потравою бджіл, одразу обурюються: «Ой, а чого держава не дає дотації?» Всі сидять в тіні, а коли проблема — одразу метушня. Варто робити все офіційно — у результаті воно завжди набагато краще виходить.

Пасіка зсередини: вулики, медогонка з комп'ютером і хто за що відповідає

Kurkul.com: Пасіка у вас кочова чи стаціонарна?

Світлана Величко: Стаціонарна.

Kurkul.com: Який тип вуликів використовуєте?

Леонід Величко: Першими були вулики-лежаки. Вони зручні, адже біля такого вулика можна просто сісти та перебирати рамки. 

Далі я почав читати, дивитись на досвід пасічників зі США та Канади. Там побачив, що більшість промислових пасік світу використовує вертикальні вулики та рамку на 230 мм. 

В менших рамках сім'ї розвиваються краще, корпуси легші, меду більше, ділити сім'ї легше. Багато плюсів. Можливо, коли буду старшим, ця система буде важкою. Але поки є сила, то досить зручно: корпус підняв, поміняв, перекинув. З лежаком так не вийде.

Тож зараз в нас класичні, дерев'яні, 4-корпусні вулики системи Рута на рамку 230 мм.

Kurkul.com: Яку медогонку використовуєте під цей розмір рамок?

Леонід Величко: Спочатку використовували класичну 4-рамкову медогонку. Пізніше купили електричну медогонку на 75 рамок, виготовлену у Вінниці. Вартість приблизно €1 000. Вона велика, з комп'ютерним керуванням, з різними режимами під різні види меду. Дуже нею задоволені.

Kurkul.com: Минулого тижня була сильна спека. Чи була у вас проблема з роїнням?

Леонід Величко: Я намагаюся замінювати маток і не допускати роїння. Працюю на випередження. Коли бачу, що бджоли вже байдикують, то не жалію, а просто ділю сім'ю навпіл і все. Це перевага багатокорпусної системи. Буває, можна навіть матку не шукати, а просто через кілька днів підсадити нову.

До речі, цього року була реальна проблема з купівлею маток. 

Kurkul.com: Чому так?

Леонід Величко: Минулі роки такого не було. Думаю, вплинула ціна на мед. Того року вона була близько 150 грн/кг. Тільки ціна на мед росте — всі купують вулики і стають пасічниками. Тоді ажіотаж і на бджолопакети, і на матки. А далі зазвичай йде неврожайний рік або ціни немає, і оці «пасіки-одноденки» закриваються. І так по колу. 

Ми з 2012 року бачили дуже багато таких хвиль. Багато хто  йде в цей бізнес і не розуміє, що це важко. Бо біля бджіл насправді багато праці.

Kurkul.com: Оскільки у вас сімейна пасіка, хто за що на ній відповідає?

Світлана Величко: За фізично важку роботу відповідає Леонід. За мною дрібна робота. Я очищаю та навощую рамки, топлю віск, збираю прополіс. І вся робота з тарою, етикетками також на мені. Коли викачуємо мед, то разом обрізаємо і ставимо рамки. 

Леонід Величко: Більшість процесів справді робимо разом. Світлана мене стримує. Я інколи хочу швиденько щось зробити, а вона зупиняє: «Ні, так не можна, це ж бджілки. Тут треба маточку поміняти». Перфекціоністка. Світлана — це тактика.

Де пасічнику знайти клієнта і скільки коштує літр меду?

Kurkul.com: Де пасічнику знайти свого клієнта? 

Світлана Величко: Наша клієнтська база почалася з сарафанного радіо. Спершу пропонували мед співробітникам, знайомим, залишки здавали на завод з переробки меду.

Продається наш мед у мережі супермаркетів у Одеській області. Ми відправили мед на пробу власниці мережі, додали сертифікати якості, і вона із задоволенням погодилася продавати його. 

Леонід Величко: Я в продажах усе життя і щодня на телефоні: зерно купую, продаю. Паралельно баночку меду пропоную. 

Хочу вам сказати, що наразі ми навіть не покриваємо попит. Іноді я беру мед у товариша Олександра, який зараз на війні, і роблю дистрибуцію, щоб допомогти його дружині з реалізацією.

Kurkul.com: Ще один момент, яким нехтують пасічники — вони часто абсолютно не рахують економіку, свою працю також не враховують. Якою у вас є собівартість виробництва?

Леонід Величко: Ми все рахуємо. Раніше теж свою працю не враховували, бюджет не закладали. Зараз я це включаю. На сьогодні роздрібна собівартість  з тарою — приблизно 212 грн/л. Продаємо по 300 грн/л. Тобто, націнка насправді не дуже велика.  Гуртовою ціною ми зараз навіть не цікавимося.

Про пасічницький сезон 2026 та перший медозбір

Kurkul.com: Великі промислові пасіки декларують цей сезон як поганий: залишки минулого року, холодна зима, весняні приморозки. Як у вас перезимували бджоли?

Леонід Величко: Пасіка зимувала на півдні, тож зимівля пройшла нормально. Трішки весна пасіку «підбила»: були втрати, але ми їх відновили завдяки поділу сімей. Акація на півдні цвіла недовго — весняні заморозки знищили цвіт. Бджоли хіба що встигли зібрати нектар з ріпаку. А зараз, оскільки рік вологий, несуть різнотрав'я.

Навесні частину пасіки я перевіз на Київщину. Тут почала квітнути акація — я мало не збожеволів від того, скільки її тут. Все біле стояло. Швидко перевіз сюди частину вуликів, але почалися дощі і ми отримали 12–15 кг з вулика. Тобто я думав, що переїзд якось зарадить, а отримали ще менше, ніж збираємо на півдні. 

 

Щодо липового меду, не знаю, адже ще не відкачували. Але бачив, що бджоли непогано працювали.

Kurkul.com: Окрім акації і липи, що ще цього року буде у вашому асортименті?

Леонід Величко: Липа, різнотрав'я і соняшник. Соняшник буде впереміш із різнотрав'ям.

Як народилася косметика з бджолиним пилком

Kurkul.com: Як з пасіки ви прийшли до виробництва косметики?

Леонід Величко: До косметики ми дійшли буквально минулого року, коли переїхали жити під Київ. Тут ми познайомилися з представниками одного заводу, який виготовляє натуральну косметику.

Світлана Величко: А мені тема косметики завжди подобалася — я люблю все натуральне. Навіть вдома ми використовуємо тільки натуральну побутову хімію. Тому одного разу розговорилися, що можемо своє зробити.

Нас надихнув приклад однієї європейської торгової марки. Це теж сімейна пасіка, яка виготовляє дуже відомий бренд косметики з медом. Це нас запалило. Ми провели переговори з двома заводами і випустили перші продукти на обох, щоб порівняти якість і умови співпраці. Далі був період тестування. В результаті ми випустили першу повноцінну партію крему для рук.

Kurkul.com: Що було критерієм вибору виробництва?

Леонід Величко: Обов'язковий міжнародний сертифікат GMP. Я із зернового бізнесу знаю, що GMP — це серйозний стандарт. І перед конкурентами ми маємо в цьому перевагу.

Світлана Величко: Я й для себе шукала якісну косметику. Буває, пишуть на баночці «пептидний крем», а діючих речовин там зовсім мало. Хотілося створити продукт-концентрат, щоб він був і дієвим, і якісним. Я паралельно ще пішла навчатися. Здобула професію косметолога-естетиста, щоб розбиратися і в складі косметики і у типах шкіри. Тепер можу консультувати клієнтів.

Kurkul.com: Технологічно це все контрактне виробництво?

Леонід Величко:  Так. Спочатку розробляємо рецептуру, передаємо технологу наші побажання, потім тестуємо. Технолог тестує формули на стабільність, а ми — дієвість. Якщо бачимо результат — затверджуємо з технологом рецепт, підписуємо і за ним випускається продукція.

Kurkul.com: Розкажіть про асортимент медової косметики.

Світлана Величко: У нас можна підібрати повний догляд з голови до ніг — догляд за обличчям, тілом та волоссям. Для обличчя — денні та нічні креми, креми з SPF-захистом, сироватки, крем під очі, тонік, дуже ніжні піни для вмивання. 

Для волосся — два види шампунів, бальзами, маски, термозахист. У розробці ще сироватка для росту волосся. А флагмани в лінійці продукції — це крем для рук і крем для ніг.

Леонід Величко: Ми не пишемо про лікувальний ефект, бо юридично не маємо права, але наші креми чудово загоюють тріщини і пом'якшують шкіру. Великий відсоток активних речовин — віск, прополіс, гіалурон, срібло, сечовина. Формулу крему для ніг розробляли, консультуючись із лікарем-подологом.

Хоча ми тільки рік в цій сфері, але бачимо хороший приріст клієнтів.

Kurkul.com: Розкажіть, можливо, виготовляєте щось унікальне для ринку України.

Світлана Величко: Ми виготовляємо косметику з бджолиним пилком. Поспілкувалися з технологами, вони протестували формули і нам вдалося. Зараз у деяких продуктах ми використовуємо не тільки мед, а й прополіс, бджолиний пилок і маточне молочко. 

Леонід Величко: Наша концепція — в поєднанні величі природи та науки. Коли розробляємо з технологом формулу, то наголошуємо, щоб косметика була доказова, а не маркетингова. Ми створюємо натуральну основу з травами й медом на основі науково доведених активів.

Kurkul.com: Як завойовувати косметичний ринок?

Світлана Величко: Почали з Instagram-сторінки, запустили таргет, зробили сайт. Спочатку думали йти на полиці магазинів, але порахували, що через комісію мереж доведеться піднімати ціну або працювати в мінус. В нас невелика маржинальність, бо ми, як новий бренд, тримаємо помірні ціни. Відсоток, який ми можемо віддати магазинам, не дуже цікавий.

Тож ми вирішили залишитися крафтовим, автентичним, нішевим брендом, який можна купити тільки у нас. Так, це менші продажі, але краще не втрачати в якості, ніж віддавати шалені відсотки магазину, який не гарантує продажів.

Kurkul.com: А мед при цьому не відійшов на другий план?

Леонід Величко: Навпаки — він переродився. Якщо чесно, пасіка на Півдні була вже майже неприбуткова: медозбори там щороку падають, дерева повипилювали, акації немає, клімат посушливий, трава швидко вигорає — усе перетворюється на пустелю. Коли ми починали у 2012 році, ми реально отримували по 90 кг меду з вулика за три збори: травневий мед, різнотрав'я і соняшник. А дійшло до того, що викачували раз на рік.

А косметика нас переродила. Ми кладемо кожному клієнту в подарунок мед. Ще виготовляємо медовуху та медове вино. За законом ФОП без ліцензії може виготовляти невеликий обсяг. 

І ми перевезли частину пасіки на Київщину. Тут медозбори набагато кращі. Різні види меду можна брати. Наступного року хочемо перевезти сюди всю пасіку.

Kurkul.com: Дякуємо за розмову. Успіхів вам.

© Юлія Маковей, Kurkul.com, 2026 р.