Володимир Гончар: Дайте нам збут — і ми банани будемо вирощувати

769
0
Володимир Гончар: Дайте нам збут — і ми банани будемо вирощувати
Kurkul.comВолодимир Гончар: Дайте нам збут — і ми банани будемо вирощувати

Нещодавно команда АгроЕкспедиції Пшениця 2018 дослідила пшеничні поля на Харківщині. Саме там у Краснокутському районі вже 18 років працює господарство із милозвучною назвою «Славутич». Виявилося, що амбіції місцевих фермерів не обмежуються лише зерновими: у «Славутичі» панує диктатура 8-пільної сівозміни та є досвід вирощування нішевих культур і сидератів.

Читати: АгроЕкспедиція Пшениця 2018. День 4. Харківська область: Норма та Славутич

Земельний банк агрофірми складає 1 600 га. Основними культурами тут вважають кукурудзу та пшеницю, але охоче вирощують соняшник, сою, горох, просо, гречку та ячмінь. Експериментували у «Славутичі» і з вирощуванням цукрових буряків, гірчиці та навіть коріандру, але потреби ринку змусили поки що «прикрити» ці випробування. Також у господарстві є сотня корів, однак на цей напрям сподівань покладають небагато.

В інтерв’ю Kurkul.com директор господарства «Славутич» Володимир Гончар розказав про суворі реалії фермерського бізнесу на Харківщині та плани на найближче майбутнє.

Kurkul.com: Скажіть кілька слів про себе для знайомства.

Володимир Гончар: Наш «Славутич» був організований у 2000 році після реформування колективного сільгосппідприємства. Якраз тоді ми зібрали всього 0,7 т/га пшениці. Але вже на нашій пам’яті отримували максимальні урожайність по 10-11 т/га.

Пшениця на полях господарства «Славутич»

Kurkul.com: Є шанси цьогоріч отримати рекордний урожай пшениці та інших культур?

Володимир Гончар: У цьому році хорошого врожаю не буде. Насправді якихось різких негативних явищ не було. Просто останні кілька років природа і погода нас «балувала». Ми звикли до хороших умов, як звикають до всього хорошого. Але треба пам’ятати, що Харківщина — це східний регіон і розраховувати на рясні опади не варто.

Восени пшеницю сіяли в суху землю, сходи отримали пізно, тож вона не розкущилась належним чином — ми не отримали тих 5,5 млн продуктивних стебел. Весна вологою теж не порадувала: у березні при +17°C сніг «поплив» за один день і волога не пішла в землю… При цьому за всю весну опадів було лише 12 мм.

Початок і продовження вегетації на наших полях відбулися запізно, а умови були не дуже сприятливі. Дефіциту пшениці не буде, але врожаї не потішать.

Kurkul.com: Ситуація на полях дуже відрізняється?

Володимир Гончар: Ми сіємо сорти пшениці іноземної і української селекції. У межах господарства закладаємо власні виробничі ділянки і вивчаємо їхню продуктивність. Маємо сорти німецької, а також київської та одеської селекції.

Досвід показав, що в наших умовах вітчизняні дають коефіцієнт кущення 1,21-1,22 при нормі хоча б 1,3, іноземні — 1,34-1,4 при нормі 1,8. Із огляду на торішні показники трошки збільшили площі під іноземними сортами.

Kurkul.com: Чого чекаєте від цін у цьому сезоні?

Володимир Гончар: У нас вся пшениця фуражна. Продавали її за ціною 5 300 грн/т. Але, думаю, що на момент збору врожаю ціна впаде.

Запчастини подорожчали, податки зросли, зарплата працівникам збільшилася — із чого може реально пшениця стати дешевше? Хоча у нас може бути все що завгодно…

Витрати на вирощування 1 га пшениці коливаються в межах 8-12 тис. грн/га. Цьогоріч іще не рахували, на скільки зростуть ці витрати в порівнянні з минулим роком. Але бачимо, що всі витратні статті — пальне, запчастини, добрива, ЗЗРи — здорожчали.

Kurkul.com: Яка культура приносить найбільший прибуток?

Володимир Гончар: Не відкрию Америку, коли скажу, що найбільш вигідно зараз вирощувати соняшник. Але його врожаї нас не дуже тішать — маємо десь 1,3 т/га.

Kurkul.com: Коли мова зайшла про економіку господарства, розкажіть, як працюєте з пайовиками.

Володимир Гончар: Для розуміння справи торік за користування земельним паєм площею 4 га ми нарахували близько 15 тис. грн.

Якщо раніше люди за оренду «брали плату зерном», то зараз більше — грошима.  Колись пайовики взагалі брали 90% плати продукцією, торік уже 80-85% пайовиків узяли плату грошима. Це для нас набагато краще і зручніше.

Виходить, ті, хто колись  отримали паї, уже так би мовити відійшли. А їхні спадкоємці рідко коли вирощують щось для себе. А навіщо їм зерно? То воно їм не дуже треба, просять розрахунок грошима.

Kurkul.com: Що вплинуло на вибір сівозміни в господарстві?

Володимир Гончар: Як я казав, найбільше площ у нас займають пшениця і кукурудза — по 30%. Співвідношення соняшника, сої, гороху, проса, гречки зазвичай у нас варіюється в межах 12-14%. Ячменю сіємо небагато: ця культура у нас більше для видачі пайовикам.

Із відміною соєвого ПДВ ми зменшили площу під соєю у 2,5 рази. Якщо відмінять відшкодування ПДВ на кукурудзу, значить не будемо і її сіяти.

Kurkul.com: Якось іще коригуєте співвідношення культур?

Володимир Гончар: На кожен рік маємо основний «кістяк» сівозміни. Свого часу пробували вирощувати цукровий буряк, але відмовилися від нього на користь інших культур.

Кажуть, є такі сівозміни, де сіють «соняшник по соняшнику», але я людина старого гарту і розумію, що це дорога в нікуди.

Kurkul.com: Тенденції ринку в Україні впливають на вибір культур у господарстві?

Володимир Гончар: Просо — не ніша, як часто кажуть, а цілком наша культура. Саме воно раз на три роки дає «спалах». От буває так, що просо лежить на складах два роки і не продається. А от того року воно було дорожче за гречку та горох. Це насправді не цивілізований ринок — базар.

Цікава ситуація вийшла з гірчицею й коріандром. Приїхав молодий чоловік із красивою жінкою і каже: «Володимире Михайловичу, господарство у Вас хороше. Хочете вирощувати коріандр? Виростіть нам, будь ласка, ми його у Вас купимо!». Сиджу і думаю, чому не виростити, якщо продукцію одразу заберуть? Логічно ж.

Ми посіяли той коріандр — наче все вийшло. А той молодий чоловік із красивою жінкою пропадають, договір із ним залишився на руках, тільки їх немає. Дайте нам умови для нормального збуту — і ми банани будемо вирощувати.

Поля господарства «Славутич» з висоти пташиного польоту

Kurkul.com: Що Ви тоді зробили з коріандром?

Володимир Гончар: Насправді урожай коріандру, на щастя, ми отримали хороший. Насіння легке, тому довелося орендувати для його зберігання додаткове приміщення. Потім потихеньку реалізовували і отримували прибуток.

Звичайна схема «Виростив — продав напряму» в Україні не працює. Із гірчицею те саме було.

Kurkul.com: А як узагалі доробляєте і  зберігаєте урожай?

Володимир Гончар: Сушарки власної немає. Не готовий поки запевнити себе, що  вона нам необхідна. Та й пріоритети зараз інші — на часі більше потребуємо самохідний обприскувач. Придбати обидві одиниці одночасно, на жаль, не маємо можливості.

Для зберігання зерна в нас є свої невеликі склади. Одночасно можемо зберігати порядка 7 тис. т.

Kurkul.com: До яких заходів вдаєтеся, щоб зберегти родючість ґрунтів?

Володимир Гончар: Займаємося сидератами: така диковинка, що зараз мало хто вирощує. У перерахунку на суху речовину врожайність сидератів по пшениці в нашому господарстві становила 3-4 т/га.

Пробували вирощувати 4-5 різних сидеральних культур і в різних комбінаціях. Їхні поєднання на одному полі нам не підійшли. Ці сидерати дозрівають у різні періоди, тому треба коригувати строки висіву. А це додатковий клопіт.

Зупинилися на вирощуванні олійної редьки в якості сидерата. Теж пробували різні технології й підібрали ту, що нам найбільше підходить. Я дійшов до цього так, що з землі не можна тільки брати — треба і щось давати.

Kurkul.com: Яка техніка є у парку «Славутича»?

Володимир Гончар: Я прихильник класичної оранки — цю технологію ми використовуємо для 30-40% полів. Інші 60-70% у нас — глибоке рихлення і мінімальний обробіток ґрунту.

Читати: Про реабілітацію оранки та прокляття чорноземів — секрети Андрія Душейка

Тож фактично під це ми сформували свій парк техніки. Із цим не бідуємо та встигаємо виконати всю весняну роботу в дуже короткі терміни.

Є багато ґрунтообробної техніки — дискові борони, глибокорозпушувачі, плуги. Маємо 4 важкі трактори Claas, 5 одиниць Т-150, 4 комбайни, масивну сівалку Horsch, 4 обприскувачі, невеликий навантажувач.

Є ще ґрунтообробна техніка й українських виробників, але не користуємося. Чого? Бо ви, наприклад, же не на «Запорожцях» приїхали (сміється — ред.). Так і ми.

Також задумалися над придбанням самохідного обприскувача: зважуємо всі «за» і «проти». Якщо брати хороший, то треба грошей багато віддати, а поганий точно брати не хочеться.

Kurkul.com: А трактори Т-150 плануєте замінювати більш новими?

Володимир Гончар: Якось вони в нас залишилися ці Т-150. Хороший трактор, але до нього вже не агрегатуватимеш нову техніку. Наприклад, наша німецька сівалка потребує потужності в 300-400 кінських сил. Двома Т-150, ясна річ, не вийде її тягати.

З економічної точки зору Т-150 вигідніший, ніж імпортні трактори. Але назріває інше питання: сьогодні існує велика проблема знайти механізаторів, які б могли працювати на іноземній техніці. А де знайти 12 хороших механізаторів?

Kurkul.com: Ви говорили, що оранка і глибоке рихлення — у пріритеті. А чи пробували інші технології обробітку ґрунту?

Володимир Гончар: Ми кілька разів пробували систему нульового обробітку ґрунту (no-till). «По нулю» працювали — отримали «нуль»… Це не означає, що цієї системи взагалі не має існувати. Можливо, ми не відпрацювали так, як треба, можливо, щось не вгадали. Але нульового обробітку в нас зараз точно немає.

Kurkul.com: Як обираєте систему добрив і захисту для культур?

Володимир Гончар: У виборі систем захисту настіше спираємося на досвід і результат на полі. Будь-хто може сказати, що агрохімія хороша. Насправді в житті чогось «Жигулі» є «Жигулями», а «Мерседес» є «Мерседесом», хоч обидва автомобілі мають по 4 колеса і руль.

Kurkul.com: У «Славутичі», як Ви казали, є тваринництво, то чи вносите органічні добрива на поля?

Володимир Гончар: Звичайно, вносимо. Але площа внесення «впирається» в близькість поля до ферми.

Kurkul.com: Розкажіть про ферму в господарстві.

Володимир Гончар: У нас є 100 корів. Це робота не одного дня. Але зараз уже мало хто п’є молоко, на жаль.

Наприклад, на кожному телеканалі є реклама. Але як часто ви бачите, щоб рекламували молоко?!

Торік за сезон ми отримали в середньому 4,5 тис. л молока від корови. Показники, і правда, посередні й не героїчні. Молоко зі своєї ферми продаємо Пирятинському сирзаводу та Лубенському молочному заводу.

Але головне, що інтересу до цього продукту в Україні немає. Якщо говорити про пшеницю, то я бачу: є куди прагнути. А що стосується виробництва молока, то для кого старатися?

Kurkul.com: Як плануєте далі розвивати господарство? Звідки берете фінасування? Кредитуєтесь?

Володимир Гончар: Ми ні техніку, ні щось інше не беремо в кредит.

Перші кілька років роботи нам було дуже складно у фінансовому плані, ходили кланялись і позичали гроші. А зараз вирішили взагалі не кредитуватися.

Kurkul.com: Аграрні політики нині багато розповідають про держпідтримку фермерів.  Ви користувалися вже якимись програмами?

Володимир Гончар: Так, відчуваю дію програм Мінагрополітики. От просто відчуваю і все (сміється — ред.).

Kurkul.com: А як Ви ставитеся до відкриття ринку землі в Україні?

Володимир Гончар: Знаючи, що ми в Україні, то до відкриття ринку землі ставлюся негативно. Але думаю, мораторій на продаж землі треба зняти.

Однак наші політики мають точно сказати: буде ринок землі чи не буде? Бо зараз у нас суцільна невизначеність — цього бути не повинно.

Kurkul.com: Пане Володимире, бажаємо хороших врожаїв і великих прибутків! Дуже вдячні за розмову!

© Катя Капустіна, Kurkul.com, 2018.

Дізнавайтесь першими найсвіжіші фермерські новини України на нашій сторінці в Facebook, на каналі Telegram, а також підписуйтесь на Куркульський вісник.

Выполнено с помощью Disqus