Олександр Дмитрук: 2021 рік буде дуже тяжким для свинарів

11 січня 2021 4752 0

Фермер із села Клітище Житомирської області Олександр Дмитрук став відомим завдяки своєму блогу в YouTube про свинарство, роботу власного господарства «Вітам» за технологією Івана Овсинського та унікальні сівалки від конструкторського бюро Дмитрука.

Kurkul.com: Розкажіть коротко про себе і своє господарство.

Олександр Дмитрук: Фермерське господарство «Вітам» було засноване в 2006 році. Зараз займаємося рослинництвом і тваринництвом, точніше ― свинарством. Усі процеси в господарстві побудовані саме так, щоб обидва напрямки доповнювали один одного. Також маю блог на Youtube, де розповідаю про свою роботу.

Після закінчення університету я спочатку займався торгівлею м’ясом на ринках, але поступово почав сам вирощувати свиней. Повернувся у своє рідне село, де жила моя бабуся. Знайшов приміщення, взяв в оренду, розбудував, а зараз уже всі виробничі потужності є нашою приватною власністю. Спочатку було кілька голів свиней. Поступово нарощували темп, і нині стабільно функціонуємо навіть у такий кризовий рік, яким видався 2020.

Тепер у мене працюють 15 осіб: частина тваринництвом займається, інша частина працює з металом і виготовляє мої унікальні сівалки та інше обладнання; ще кілька працівників залучені в доробці зерна.

Kurkul.com: Тобто в агрофірмі є кілька напрямів? Плануєте розширюватися?

Олександр Дмитрук: Масштаби виробництва мене цікавлять в останню чергу. У співвідношенні кількість-якість я завжди обираю якість. Тому в мене стабільно є 100 свиноматок, від яких усе поголів’я. Молодняк ми не продаємо, залишаємо в себе. Загалом є близько 800 голів. На продаж іде тільки відгодівля. У рослинництві взагалі практикую окремий підхід.

Kurkul.com: Який земельний банк агрофірми?

Олександр Дмитрук: В обробітку маю близько 120 га землі і тут я теж не женуся за кількістю. Цього абсолютно вистачає на всі мої «забаганки»: випробовую різне знаряддя, технології, підходи у вирощуванні культур. 

Читати також: Григорий Гудима: Програма фінансування під майбутній врожай — завжди йдемо назустріч агровиробникам


Рослинництво за системою Овсинського

Kurkul.com: Як поєднуєте тваринництво і рослинництво?

Олександр Дмитрук: Я працюю за технологією Овсинського. Рослинництво за прибутковістю, звичайно, значно переважає тваринництво, але тваринництво — це стабільно. Коли агрофірма водночас займається і тваринництвом, і рослинництвом, то виникає певна синергія. Суть: ти ще заробляєш, образно кажучи, пару гривень на тому, що не продав зразу зернові культури, а через якийсь період використав у комбікормах, і на цьому маєш певну додану вартість.

Kurkul.com: Які основні культури вирощуєте?

Олександр Дмитрук: Оскільки у моєму господарстві невеликі площі, то сівозміну формую так: 3 роки підряд сію сою, потім пшеницю і ще 2 роки — кукурудзу. 

Думаю, на високій врожайності теж не варто зациклюватися, тут потрібна хороша прибутковість. Цього року у своєму господарстві зібрав по 4 т/га пшениці й по 2,4 т/га сої. Для ґрунтів, де я працюю, це дуже хороший результат.

Насправді в моєму господарстві врожайність завжди десь на 30% більша, ніж середній показник по району. Але у мене затрати на вирощування копійчані. Тому внаслідок зменшення витрат і відносно кращих показників урожайності я є більш ефективним фермером.

Kurkul.com: Яка культура найбільш рентабельна?

Олександр Дмитрук: Якщо брати кон`юктуру ринку 2020 року, то для мого господарства на першому місці за рентабельністю була соя, на другому — пшениця.

Kurkul.com: Останнім часом дуже негативно можуть впливати погодні умови. Це відчутно на виробництві?

Олександр Дмитрук: Звичайно, що кращою є погода, то більшою буде врожайність. Але тут є один хитрий нюанс. У нас близько 80% фермерів працюють за класичною технологією і є частина аграріїв, які застосовують, наприклад, ноутіл або технологію Овсинського. Отже, чим екстремальніші умови в плані опадів та інших чинників, тим більше відчувається різниця в результатах роботи за цими технологіями.

Тобто ті, хто працює за ресурсоощадними технологіями, частіше «виграють», мають більшу врожайність і, відповідно, рентабельність. 2020 рік дуже добре це показав і дозволив такий «перекос» отримати. Бо всі, хто працював «по класиці», отримали менший урожай, і ціни на зерно виросли. А ті, хто використовував ноутіл чи технологію Овсинського, зібрали не менший урожай, але мали змогу продати його за вищою ціною.

Але в мене є мета — розвиток фермерства, на який я спрямовую частину свого прибутку. Саме задля цього я створив YouTube-канал і розповідаю там про всі технології, з якими працюю.

Kurkul.com: Як і чому Ви почали працювати за технологією Овсинського?

Олександр Дмитрук: Як тільки я почав обробляти землю, то працював за класичною технологією. І за перший рік на 30 га отримав близько 100 тис. грн збитків.

А я економіст та звик усе рахувати. Ми можемо керувати тільки тим, що якраз можемо порахувати. Побачив усі «за» і «проти» в класиці, зрозумів, що це не те. Волею обставин поїхав на День поля, куди мене запросили. Організатори пообіцяли показати сівалку, яку фермер зробив своїми руками, то це мене дуже зацікавило.

Але посидівши й послухавши людей на тому семінарі, я зрозумів, що приїхав не випадково, і та технологія, яку вони представляли — оце моє. Бо я бачив усі логічні зв’язки між собою, між біотою, яка працює в землі, і між рослиною, зрозумів, що ця технологія реально того варта. Але треба було переконатися. Це вже четвертий рік, як працюю за цією системою, і з року в рік дивлюся, усе стає тільки краще.

Kurkul.com: Які основні операції в полях виконуєте?

Олександр Дмитрук: Насправді все так просто, що немає чого розповідати. Після збору врожаю пшениці запускаю спеціальну сівалку, яка лиш руйнує 5-сантиметровий шар ґрунту, підрізає рослини, які там були, бур’яни, у тому числі провокує ріст падалиці і бур’янів. 

Якщо є потреба сіяти озимі, значить, ми заходимо і просто сіємо там. Виходить, різниця між закриттям вологи, збором урожаю і посівом становить приблизно 1,5 місяця. От через ці 1,5 місяця заходимо сівалкою, підрізаємо бур’яни, підрізаємо падалицю і зразу сіємо. Усе. 

Якщо брати посів ярих, то робимо так же, але приблизно в жовтні проходимо ще раз сівалкою, підрізаємо бур’яни, падалицю, щоб вони не виростали і не викидали насіння. Навесні, як тільки можна заїхати в поле, робимо відомий агротехнічний прийом, який може дати 30%-ву надбавку врожайності, — закриваємо вологу. Важливо, що не можна використовувати ні борону, ні будь-що інше, а тільки знаряддя плоскорізного типу. Я цю операцію теж роблю своєю сівалкою.

Зазвичай через місяць сію ярі, отримую гарні сходи, рослини гарно вегетують і дають хороший урожай. 

Отже, усі процеси закриваю повністю своєю технікою. Поки працюю над удосконаленням обладнання, щоб мати можливість допомагати рослинам на різних етапах розвитку. Зараз створюю, як я їх називаю, «їжачки», котрі допоможуть боротися з бур’янами після сходів.

Kurkul.com: А в чому ще відмінність вашої технології від інших?

Олександр Дмитрук: За технологією Івана Овсинського я вже чотири роки не використовую міндобрив. Хочу, щоб «хімія» з моїх полів узагалі зникла. Але при цьому маю хороші прибутки. 

Цей видатний український учений-агроном каже, що ні мінеральних добрив, ні інших препаратів узагалі не потрібно використовувати.

Kurkul.com: То скільки складають витрати на гектар у вашій агрофірмі?

Олександр Дмитрук: Якщо взяти витрати на вирощування пшениці цього року, то на насіннєвий матеріал я витратив близько 500 грн/га. Весною спрацював гербіцидом і це обійшлось близько 100 грн/га для самого препарату, ще 150 грн/га обійшлася робота обприскувача. Збір урожаю коштував мені близько 1 000 грн/га. Плюс орендна плата. Загалом витрати на вирощування в моїй агрофірмі складають близько 6 000 грн/га.

Kurkul.com: Фермери зараз багато уваги приділяють якості насіння. Яке значення у вашій технології має насіннєвий матеріал?

Олександр Дмитрук: Для мене не має значення, який сорт чи гібрид. В основному, насіння закуповую у свого товариша, якого давно знаю і якому довіряю.

Kurkul.com: Є потужності для доробки зерна?

Олександр Дмитрук: Так, звичайно! Обладнання для доробки й зберігання в моїй агрофірмі слугує для досягнення моєї мети щодо розвитку фермерського руху. 

Власне, для своїх потреб мені б вистачило простої зерноочисної машини ОВС, але з 2012-13 років ми з колегами вирішили скооперуватися для формування спільних партій зерна. Було, звичайно, складно, але тепер ця методика працює.

Вдалося налагодити повну доробку фермерського зерна і формувати партії, за якими цікаво їхати трейдерам. Бо якщо від кожного фермера вантажити авто по факту, то це буде зерно з різною якістю. А ми ж звозимо, спільно збираємо партію навіть тоді, коли один дає тонну, а інший — 20 т. У розпорядженні є вологомір, шафа для сушки та сита, які використовуємо за потреби. 

Після цього все зерно «доводимо до ума» одночасно і звідси продаємо. Потім гроші розходяться кожному на рахунок згідно з домовленостями.

Kurkul.com: А де зберігаєте продукцію?

Олександр Дмитрук: Поки що у нас склади для підлогового зберігання. Одночасно можна зберігати 3-3,5 тис. т зерна. Але знову ж таки готую унікальну розробку, щоб кожен фермер міг собі поставити елеватор на 100 т, почистити, посушити, завантажити зерно.

Kurkul.com:  Є переробка в господарстві?

Олександр Дмитрук: Як правило, усе зерно я не продаю, бо його використовую на фермі.

Маю невеликий цех для переробки сої потужністю близько 500 кг/год і весь урожай цієї культури переробляємо на макуху. Частину використовуємо для годівлі своїх свиней, а частину продаємо іншим фермерам.

Kurkul.com: Ви говорите, що кооперуєтесь з іншими фермерами. Наскільки такий напрям кооперації перспективний в Україні?

Олександр Дмитрук: Найкращий кооператив — той, якого немає, але є в головах людей. Коли є розуміння того, що співпраця потрібна і кожен на своєму місці робить вигоду для себе та потім для сусіда, тоді кооперативи будуть працювати. 

Думаю, чому держава постійно стимулює, щоб у нас створювали кооперативи? Бо ними можна керувати, якщо з’являється де-юре керівник. Але як можна покерувати тим давнім сільським кооперативом, що, наприклад, сформував стадо худоби і по черзі його випасає? Ніяк. 

Тому моя реальна порада — не чекайте на кооперативи. Усвідомте одну річ: об’єднуватися потрібно, але об’єднання має бути в головах і початися цей процес повинен із кожного фермера. Зробіть щось, що буде вигідно для вас у першу чергу і для іншого фермера в другу чергу. Тоді буде співпраця, ми житимемо краще! Можливо, ми колись доростемо нарешті до цього!

Kurkul.com: Вище мова йшла про прибутковість рослинництва. Як здійснюєте фінансування своєї господарської діяльності?

Олександр Дмитрук: Я вже дуже давно не користуюся кредитами. Кредити для мене табу. Працюю тільки користуючись власними ресурсами.

На чужих грошах не розбагатієш. Треба завжди в усьому мати міру. Краще ті кошти, за які я міг би оновити машину, направлю в бізнес. Це дасть мені більше переваг і наблизить до досягнення мети. Ось тут мій драйв. Саме так я можу собі дозволити різні експерименти, які іноді на грані авантюри, і немає страху, що не відпрацюєш той кредит.

Kurkul.com: А часто оновлюєте техпарк агрофірми?

Олександр Дмитрук: У нас є два трактори Т-150, навантажувачі JCB, вантажівка ЗІЛ, екскаватор, комбайн Claas Dominator. Зараз думаю над тим, щоб купити новий трактор.

Конструкторське бюро Дмитрука

Kurkul.com: Наскільки нам відомо, Ви відомі в аграрних колах ще і як виробник сільгосптехніки. Розкажіть більше про це.

Олександр Дмитрук: Так, ми виготовляємо власне обладнання, як для себе, так і для аграріїв усієї України. Першою була сівалка, але зараз ми її вже переробили, модернізували і плануємо далі вдосконалювати. Я і мій колектив вкладаємо душу, особливо знаючи те, що наша техніка принесе неабияку користь своєму власнику.

Основним конструктором є я, але саме підприємство, яке займається виробництвом, називається Конструкторське бюро Дмитрук. Чому конструкторське бюро? Бо багато технологічних рішень чи якихось моментів підказують безпосередньо фермери. Тому конструкторське бюро — це не Дмитрук і його компанія. Це, швидше, Дмитрук і його фермери.

У своєму цеху за місяць можемо виготовити до 4 агрегатів, але традиційно основна робота запланована в міжсезоння.

Ми завершуємо роботу з Українським науково-дослідним інститутом прогнозування та випробування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва імені Леоніда Погорілого, уже маю патент на сівалку, але з інститутом завершуємо роботу щодо конструкції, вдосконалення та доведення її в «законні рамки», тобто до ДСТУ.

Коли отримаємо всі дозвільні документи, наші покупці зможуть брати участь у програмі часткової компенсації вартості сільгосптехніки вітчизняного виробництва.

Kurkul.com: У якій ціновій категорії ваша техніка?

Олександр Дмитрук: Усе пізнається в порівнянні. Якщо сівалка прямого посіву коштує 500 тис. грн, то моя найбільша сівалка коштує в 2 рази менше.

Kurkul.com: Є різні моделі ваших сівалок?

Олександр Дмитрук: Якщо коротко, то є два основні види — 2- і 3-рядні сівалки. Відмінність тільки в кількості рядів робочих органів. 

У 3-рядної сівалки конструкція зумовлює спереду і ззаду каток, а в 2-рядної  — спереду колеса, ззаду каток. Ширина захвату варіюється від 2,5 до 3,1 м. 


Фермер, який готовий купувати землю

Kurkul.com: Скоро запрацює ринок землі. Що думаєте з цього приводу?

Олександр Дмитрук: Якщо хтось із майже трьох десятків моїх пайовиків прийде до мене і захоче продати землю, то я готовий її купувати.

Kurkul.com: Якою має бути ціна на землю?

Олександр Дмитрук: Для себе я вже рахував, яким може бути поріг ціни, щоб мені було вигідно купувати землю. Важливо, щоб це була адекватна ринкова ціна.

Як на мене, ціна за гектар землі буде коливатися в межах 1-2 тис. доларів. Усе залежатиме від розташування земельної ділянки, якості ґрунтів тощо.

Але купувати землі більше, ніж я зараз обробляю, не планую. Цього поки цілком достатньо. Хоч і техніки в мене вистачає, і потужностей для більших площ. Треба знову-таки знати міру в усьому.


Свинарство як стартап

Kurkul.com: Кажуть, тваринництво в Україні не є популярним і тим більше прибутковим. Як Ви опинилися у цій сфері?

Олександр Дмитрук: За роки роботи на фермі напрацював власну технологію і тепер можу заходити туди тільки двічі на тиждень. Тут працюють і відповідають за всі процеси дві людини, тож моє постійне включення вже не зовсім потрібне. 

Свого часу пішов у свинарство, бо батьки займалися закупівлею та торгівлею м’ясом. Я подумав, що краще бути точно впевненим у тій продукції, яку реалізуєш, і варто вирощувати свиней узагалі самому. Більш того, це перший мій стартап, на якому я заробив свою тисячу гривень. А це був далекий 2005 рік і мінімальна зарплата становила лише 300 грн!

Kurkul.com: Яку породу свиней обрали для початку?

Олександр Дмитрук: Свого часу поняття породи було для мене дуже туманним. Але досвід показав, що найкраща порода для відгодівлі — це та, яка «швидко росте». Ми не тримаємо свиней по 300 кг, а навпаки ідеально підходить свиня вагою 120-130 кг.

Ми вирощуємо гібридних поросят. Тобто я купую свиноматку гібрида F1 із порід великої білої та ландраса і покриваю її кнуром породи п’єтрен. Поросята виходять більш витривалі, швидко набирають вагу: так працює синергія усіх трьох порід.

Kurkul.com: Що, на Вашу думку, є основою успішного свинарства?

Олександр Дмитрук: У цій сфері є свої «три кити» — генетика, технологія утримання і технологія годівлі.

Завдяки якісному комбікорму наші породні свині завжди даватимуть більший приріст. А коли фермер створює нормальні умови для життя тварин, то й результат теж буде очевидним. Хороша атмосфера, відкритий доступ тваринам до їжі й води — ось базовий рецепт успіху.

При цьому «великої математики» тут не треба. Бачу, багато хто інвестує в тваринницькі комплекси десятки мільйонів гривень, але для мене це просто викинуті на смітник гроші.

Коли я вкладаю в якийсь проєкт гроші, то послуговуюся власним «принципом 15%». Суть такого підходу полягає в тому, що коли ти інвестуєш кошти, то за рік маєш на цьому заробити 15%. Чому така цифра? Це еквівалент ставки по депозиту в банку. Тобто фактично якби ти поклав ці гроші в банк, то якраз міг заробити ці кошти там. І навіщо тоді було б морочитися з тими інвестиціями у виробництво?

Якщо підприємець робить інвестиції не задля прибутку, а для того, щоб уникнути збитків, це означає, що неправильно побудований менеджмент.

У мене є така інвестиція — комбайн. Привозили свого часу з Данії. Певно, це найбільш невигідне з усіх моїх вкладень! Просто катастрофа! 

Чому так вийшло? Найманому комбайну в сезон я б мав заплатити близько 120 тис. грн. Збір урожаю своїм комбайном дозволяє зекономити 2/3 цих коштів. Але якщо все правильно порахувати (фізичну та моральну амортизацію), піддати принципу 15%, то виявиться, що збиток буде просто шалений.

 

Але буває такий рік, коли в тебе є що зібрати, а комбайна не можна в цей момент ніде знайти, і є великий ризик втратити частину врожаю чи його якість. Отже, це була інвестиція в комбайн, «щоб не було збитків». 

Kurkul.com: На фермі є автоматизовані процеси?

Олександр Дмитрук: Автоматизація в сільській місцевості має бути до певної межі. Якщо ми будемо повністю заміняти роботами людей, то будемо слугувати недобрим намірам.

У моєму господарстві автоматизація мінімальна: є пристрої для гноєвидалення і подачі води тваринам.

Kurkul.com: А як влаштовані процеси годівлі свиней на фермі?

Олександр Дмитрук: Ми комбікорми виробляємо самі. Це не значить, що це добре чи погано, але в моїх умовах і з моїм баченням ведення бізнесу то є оптимальний варіант.

Ми шляхом проб і помилок зробили власну комбікормову установку: спочатку змішувач, потім дробарку, потім об’єднали все повністю в комбікормову установку. Випробували в себе, результат відмінний і запустили в серійне виробництво.

Уже близько чотирьох років виробляємо невеликі, але досить продуктивні комбікормові установки.

Сам комбікорм складається з 8 компонентів: пшениця, ячмінь, кукурудза, макуха соняшникова, макуха соєва, олія, висівки, вітамінні добавки.

Комбікорми завжди мають бути в годівниці. Сама ж годівниця має бути не коритом, а нормальною бункерною пластмасовою годівницею зі спеціальним зволожувачем. Свиня може їсти сухий корм, а може «намочити» його. Без автоматизованих поїлки і годівниці ефективно працювати не вийде взагалі.

Kurkul.com: Як змінюється раціон при відгодівлі?

Олександр Дмитрук: У нас є раціони для свиноматок, які готуються до опоросу, для свиноматок, які вже опоросилися і перебувають у фазі лактації, для поросят, які знаходяться ще біля свиноматок, для відлучених поросят і для тих, яких ми вже відправили на дорощування.

Вони відрізняються кількістю поживних речовин: для старших груп використовуємо менше білків, для менших поросят — навпаки більше. Зрештою, 6-місячний молодняк уже досягає середньої живої ваги 130-135 кг.

Kurkul.com: У чому відмінність відгодівлі м’ясних, сальних та беконних кондицій?

Олександр Дмитрук: Основна різниця заключається в особливостях породи та способі годівлі тварин. Наприклад, якщо давати більше кукурудзи на фінішних етапах відгодівлі, то можна потім отримати більше сала. Або можна годувати тварин до 170-180 кг живої ваги, тоді в них теж буде більше сала.

Скажу так: на ринку мають бути присутні і м’ясні, і сальні свині. За моїми спостереженнями, якщо економіка розвивається і люди починають жити краще, то вони вже починають їсти більше м’яса. А якщо така ситуація, як зараз в Україні, то  люди купують більше сала.

І зараз сало вже давно тримається в ціні і є дорожчим за м’ясо. Думаю, така тенденція збережеться ще надовго. Але при відгодівлі на сало йде більша конверсія кормів, адже сало — це абсолютна енергія. Тож економічно вигідно вирощувати свиней м’ясних порід.

Kurkul.com: Яка собівартість вирощування 1 кг свинини?

Олександр Дмитрук: Мені це обходиться в середньому 37-38 грн за кілограм. Цей показник, між іншим, може відрізнятися від рівня заплідненості свиноматок кожного місяця і навіть залежно від температурного режиму у свинарнику. Бо якщо, наприклад, температура повітря менша від норми (+18 °C), то більше потрібно енергії на обігрів тварини і відповідно зростає споживання корму, що, своєю чергою, впливає на собівартість виробництва.


Свинарів чекають складні часи

Kurkul.com: Яким буде свинарство в Україні в найближчому майбутньому?

Олександр Дмитрук: На наш превеликий жаль, 2021 рік буде дуже тяжким для свинарів. Із другого півріччя 2020 року комбікорми всіх груп значно подорожчали і будуть рости в ціні далі. 

Загалом, ціна живця свиней формується тільки внаслідок купівлі, попиту і пропозиції. Вона не залежить від комбікорму. Але попит на свинину буде невеликий через низьку купівельну спроможність населення, ціна, відповідно, теж. А витрати на утримання залишаться стабільно великими і заробітки у свинарів будуть дуже малі. 

Припускаю, що дуже багато господарств, особливо ті, які обтяжені кредитними зобов’язаннями або малоефективні в плані менеджменту, будуть закриватися.

Kurkul.com: Що б Ви порадили своїм колегам?

Олександр Дмитрук: Не варто думати, що найкраща технологія утримання  —  та, яка нам недоступна або та, що дуже багато коштує. На фермі все має бути просто, надійно й ефективно. Тоді воно працюватиме завжди і не буде обтяжувати тебе. 

Наприклад, ми побудували клітку для утримання свиней. Треба вирішити, яку підлогу краще використати: дорогу ґратчасту зі всіма ваннами чи просту дворівневу, як у моєму господарстві? Принцип роботи в них дуже подібний, приріст ваги живця буде однаковий. Але для чого платити більше? Тому саме цей принцип «просто, надійно, ефективно» має бути в усьому і працюватиме за будь-яких умов.

Kurkul.com: Бажаємо успіхів у новому сезоні і щиро дякуємо за розмову!

© Катерина Капустіна, Kurkul.com, 2020 р.

Виконано за допомогою Disqus

+ 34° ... + 22°

Вітер

2м/с

Опади

0мм

Вологість

63%

Матеріали за темою