Щоб залишатися рентабельними, вітчизняним аграріям при змінах клімату слід змінювати і підходи до вирощування сільгоспкультур. Зона ризикованого землеробства в Україні посувається все далі на північ і захід, і проблемою зрошення своїх посівів уже переймаються в господарствах, де ще 10 років тому з вологою проблем не було. Як працювати на землі в майже перманентних умовах посухи, добре знають у господарстві «Аделаїда», що на Херсонщині. Про власний підхід до бізнесу, системи зрошення та про особливості вирощування картоплі в Україні ми поспілкувалися з керівником ФГ «Аделаїда» Сергієм Рибалко.

Історик за першою освітою, Сергій Рибалко заснував фермерське господарство ще в 1992 році. Він упевнений, що більшість людей, які досягли успіху в сільському господарстві ще в ті часи, не мали профільної освіти. Це дозволило в далекі 90-ті не звертати увагу на старі підходи до господарювання, працювати без обмежень та пробувати щось нове. Сьогодні голові господарства допомагає його син — Віктор Рибалко. Хоча, як і батько, сільськогосподарської освіти він не отримав, та доля таки привела його в агробізнес, і ось уже протягом трьох років Віктор разом із батьком розвивають сімейну справу.

Гаманець покаже

Свою діяльність господарство починало із 50 га. Одним із основних напрямів було обране овочівництво.

«У нас була дуже велика спеціалізація по овочах. Свого часу вирощували до двадцяти видів овочів. Займалися також вирощуванням кавунів — мали 500 га під цією культурою. Сьогодні одну баржу відправляють, а ми відправляли 14 барж. Тому в нас було з чим працювати», — розповідає голова ФГ «Аделаїда».

Вирощували кавун тут із розмахом, у 2003 році експортували його навіть до Нідерландів та Швеції. Та вже 10 років цієї культури на полях господарства немає. Кавун — це низькомаржинальна культура, тому, як розповідає Сергій Рибалко, потрібно потрапити в сплеск попиту раз у 4–5 років, щоб вискочити на ньому. Також треба дуже багато ручної праці, а з працівниками на селі вже в ті часи була проблема.

Головним поштовхом для розвитку сільського господарства після важких 90-х років Сергій Рибалко вважає скасування ПДВ.

«Не потрібно вигадувати, що ми трударі великі, генії... Була пільга по ПДВ — це призвело до того, що через десять років сільське господарство стало локомотивом. Нам розв’язали руки, пішла реформа, почали всі працювати. Адже до того фактично в тіні знаходилося 90 % сільського господарства. Ніхто не платив ніякого податку, усі тікали від ПДВ, перекручували через ринки, через базарчики. Сьогодні ж ПДВ похоронить сільське господарство через 2-3 роки», — впевнений аграрій.

У ході розпаювання 1998 року господарству дісталося майно невеликого колгоспу. Були вівці, свиноферма, млин і хлібопекарня.

«Мені казав спеціаліст по картоплі із США: «кидай це все, воно тобі не потрібне, бери один напрям і в ньому працюй, бо воно тебе з’їсть». Але коли ти — син батьків, які все життя займалися сільським господарством, тобі потрібно все. Ще казали: «ти не агроном». А я вважаю, що коли ти думаєш мовою цифр, то твій агроном — це твій гаманець. Він швидко порахує, що правильно, а що ні», — усміхається Сергій Рибалко.

Тож саме гаманець і привів до того, що тепер господарство спеціалізується на картоплі — тут вирощують 500–800 га картоплі кожен рік. Сьогодні у господарстві два підрозділи: Херсонський на 2,7 тис. га та Житомирський також на 2,7 тис. га.

На Півночі розпочали вирощувати картоплю, оскільки потрібний був насіннєвий матеріал і умови для його вирощування там кращі, ніж на Півдні. ФГ «Аделаїда» зареєстроване як насіннєве господарство. Завозять насіннєву картоплю з Німеччини та Голландії. Тут під товарну картоплю відведено 100 га, решта — чіпсові сорти. Загалом, для обох підрозділів господарства посівні площі для чіпсової картоплі у ФГ «Аделаїда» займають 2/3 відведеної під картоплю загальної площі.

Читати за темою: Олександр Коваленко: Сільське господарство – це прив’язаність до часу

Дощ, та не з неба

Лімітуючим чинником у сільському господарстві завжди була вода. На цьому наголошує і Сергій Рибалко. На Півдні України в негативній синергії дошкуляють аграріям брак вологи та неймовірна спека.

«Коли надворі +40–42 ºC, а ти даєш воду +15 ºC — рослина отримує опіки від такого перепаду температур і постійно стресує. Ми в Україні не можемо отримувати 16 т/га тієї ж кукурудзи в зоні, яка південніше Полісся. Для такої урожайності потрібно мати хоча б 750 мм опадів. А, наприклад, в Дніпропетровській області є вже 500 мм. І там ніколи не буде 16 т/га кукурудзи без поливу», — розповідає фермер.

Для Херсонщини тема зрошення не просто актуальна, а безальтернативна, якщо говорити хоча б про прийнятні врожаї. Тож у Сергія Рибалка досвід у цьому питанні неабиякий. Від зрошення крапельним методом у господарстві відмовились, оскільки основною культурою тут є картопля, для якої потрібне дощування.

На початку полив у господарстві забезпечувався дощувальними машинами ДДА-100 — ферма довжиною 100 м, встановлені на дизельному тракторі. Як розповідає керівник ФГ «Аделаїда», ця система поливу себе давно пережила, оскільки на один такий трактор потрібно було 4 працівники, а поливати він міг максимум 100 га на сезон. До того ж супроводжувалося це все постійними поламками. Землі під таким зрошенням було 2 тис. га. Насправді ж, за словами Сергія Рибалка, під повним поливом було всього 300 га, оскільки з такою системою, окрім овочевих, поливати нічого не можна було.

Було тут і декілька полів під дощувальними машинами «Кубань». Але від них також прийняли рішення відмовитися, оскільки працювали вони на дизпаливі. Господарству вдалося зберегти більшість ліній електропередач на полях ще з 90-х років і недарма. Це дозволяє тепер подати живлення на системи поливу і зекономити значні кошти. Так у ФГ «Аделаїда» прийшли до дощувальних машин «Фрегат».

«Для себе ми вирішили ввести під зрошення 700–800 га землі. У цей же час дізналися про дощувальні машини компанії «Фрегат». Свою роль тут ще зіграла програма компенсації за придбання вітчизняної сільгосптехніки, та й у «Фрегаті» нам гарну пропозицію зробили», — пригадує Сергій Рибалко.

Вирішили придбати сучасні машини витчізняного виробництва на гумовому ходу, що можуть рухатись у реверсному напрямку і, найголовніше, переміщатися на інші об’єкти. Це дозволяє поливати 2–3 рази також такі культури, як ріпак та пшениця, що суттєво піднімає врожайність в умовах посушливої Херсонщини.

«Нині компанія «Фрегат» — це сучасні дощувальні машини, обладнані комплектуючими відомих брендів, вони абсолютно надійні, та ні в чому не поступаються західним зразкам. Добре, що «Фрегат» почав випускати такі дощувальні машини, які переїжджають із позиції на позицію. Після декількох років експлуатаціі, можу з впевненістю казати , що зробив правильний вибір! Да і сервіс на високому рівні зараз! Маю плани що до придбання ще декількох ДМФ «Фрегат», які наразі вже будуть оснащенні системою дистанційного управління», — каже Сергій Рибалко.

Та не все так райдужно з вітчизняною сільгосптехнікою цьогоріч.

«Турбує те, що програму компенсації за вітчизняну техніку цього року скасували. Хоча в масштабах країни ця програма займала зовсім маленьку частку із 6,3 млрд грн, виділених для підтримки агросектору торік, вона дозволила значно підвищити кількість і якість виготовленої в Україні техніки. Вітчизняні виробники 5 років тому пропонували лише найпростіші агрегати — борони та культиватори. Сьогодні ж відновилося виробництво більш якісної та високоточної техніки — сівалки точного висіву, обприскувачі тощо. З відміною цієї програми аграрії будуть вимушені купувати більше імпортної техніки, що призведе до відтоку валюти з України, втрати робочих місць і втрати податкових надходжень у бюджет», — додає дьогтю Віктор Рибалко.

 

Справа техніки

У господарстві зараз є 5 важких тракторів Claas, Case IH та 14 тракторів МТЗ. Придбали у ФГ «Аделаїда» цього року й невеликий John Deere. Але головною тут, звісно, є картоплезбиральна техніка, яка в рази дорожча, аніж уся інша техніка господарства. Один картоплезбиральний причіпний комбайн, за словами Сергія Рибалка, коштує орієнтовно €110 тис., картоплесаджалка шестирядна — €70 тис. Є також один зернозбиральний комбайн CLAAS. Купували його, коли в господарстві були ще такі нішеві культури, як гречка, просо, гірчиця. Гречку на північному підрозділі досі вирощують — обсівають краї картоплі. Додатково орендують щороку по 5 комбайнів на обидва підрозділи.

«Власних комбайнів не купуємо, оскільки не бачу варіантів їхнього ефективного використання. Якщо ми збираємо більше, ніж 7 днів — це катастрофа. Усю техніку ми перекидаємо між нашими підрозділами. На півдні робота в полі розпочинається в лютому і приблизно 1 квітня закінчується. Відразу переміщаємо техніку на Житомирщину, де вона працює до середини травня», — ділиться схемою роботи сільгосптехніки керівник ФГ «Аделаїда».

Працівники тут також часто переходять із підрозділу на підрозділ. Сергій Рибалко вважає, що на сьогодні в господарстві досягли оптимальної кількості постійних працівників для Житомирської та Херсонської областей, а також перевалочної бази в Києві. Кількість співробітників становить 120 осіб. Крім того, щороку господарство працевлаштовує близко 130 сезонних працівників для південного підрозділу і 30 для північного відповідно. Вони здебільшого задіяні на сортуванні і вантажних роботах. Чіпсову картоплю у ФГ «Аделаїда» збирають комбайнами.

Картопляні перспективи

На Житомирщині ФГ «Аделаїда» має набагато більші площі під картоплею — орієнтовно 500 га щороку. Однак там зрошення немає, воду брати нема звідки. Також вирощують пшеницю й ріпак. Є й соняшник у сівозміні, але, за словами Сергія Рибалка, олійні культури там складно вирощувати. Житомирські землі «Аделаїди» мають дуже високу кислотність і велику ґрунтову різницю. Є поля, на яких і картоплю не можна вирощувати — там або глеїстий ґрунт, або низини. У таких місцях вирощують кукурудзу.

«Розуміючи, що ми зовсім не гравці на зерновому й олійному ринках, ми вирішили зосередитися на вирощуванні картоплі. На сьогодні наші 700 га під картоплею дозволяють нам увійти в десятку найбільших її виробників в Україні, а може, навіть і в п’ятірку», — розповідає Сергій Рибалко.

Ранню картоплю, вирощену на Херсонщині, господарство експортує в… Республіку Білорусь, а також реалізує у вітчизняних мережах супермаркетів. Залежно від врожаю, її рентабельність коливається в межах 10–20%. Чіпсові заводи очікують на картоплю з 1 липня по 15 серпня. У цей період за всіма відповідними кондиціями дозріла картопля може бути вирощена тільки на Півдні. Господарство активно працює з такими компаніями, як « PepsiCo», «Клуб чіпсів», IPG. І хоча, за словами Сергія Рибалка, прибуток від такої співпраці наразі невеликий, він все ж дає необхідну стабільність господарству.

«Пікантності» вирощуванню картоплі на півдні України додає те, що при температурі, яка перевищує +28 ºC, вона зупиняє всі вегетативні процеси. А при +32 ºC взагалі впадає в «анабіоз». Буває так, що починаєш копати картоплю наприкінці травня — врожайність 25–27 т/га. Потім увесь час спека, через півтора місяці знову копаєш — а в тебе врожайність далі 25 т/га, а то і 23 т/га. Виходить, ще гірше, ніж рання картопля. Тому заходити у великі площі немає ніякого сенсу», — ділиться буднями херсонського картоплярства Сергій Рибалко.

Говорячи про вітчизняний ринок картоплі, керівник ФГ «Аделаїда» навів сумні статистичні дані. Так, в Україні вирощують 21–22 млн т картоплі. А ринок картоплі становить лише 1,5–1,7 млн т.

«Куди вона пропадає? 4,5 млн ми з’їдаємо і 4 млн т ми садимо, тобто що посадили, те і з’їли. 5 млн т скормлюють тваринам і 6 млн т просто викидають. Це катастрофічні цифри для України. «Чем меньше картошки выращивается на приусадебных участках, тем выше благосостояние нации!». Знаєте хто це сказав? Олександр Лукашенко», — розповідає Сергій Рибалко.

Він додає, що сьогодні в Україні 5% усієї картоплі вирощують професійні виробники, а 95% — домогосподарства. Крім того, уже 2 роки поспіль скорочувалися площі під картоплею, і дійшло до того, що картопля знову виросла в ціні. Та вже з наступного року, через кон'юнктурних гравців знову все повернеться до звичної невтішної картини.

«У нас є монета, де дві старі, згорблені бабусі на межі б’ються за картоплю. Вона відображає українські реалії. Ми ніколи не станемо жити добре, поки будемо вдома вирощувати картоплю. Для цієї культури майбутнє тільки в переробці. На щастя, людей, які вирощують картоплю на присадибних ділянках, стає все менше. Я своїм батькам, яким по 80 років, заборонив вирощувати картоплю. Так вони мені цього року ледве «голову не проїли» — «що ж ти зробив, картопля тепер така дорога, а ми не вирощуємо», — усміхається Сергій Рибалко.

Та є й позитивні зрушення. Суттєво зросла кількість картоплі, що йде на переробку. Якщо ще 3 роки тому це було близько 80 тис. т, то сьогодні цей показник становить 300 тис. т. Зросла кількість крохмальних і чипсових заводів. Керівник ФГ «Аделаїда» додає, що раніше чіпси «Lay's» були повністю імпортним продуктом. Сьогодні ж це в основному вітчизняне виробництво. Та все ж, наші показники переробки — дріб’язок, у порівнянні з європейськими країнами. Бельгія виробляє всього 6,3 млн т картоплі. З них на переробку йде 5,5 млн т.

«Бабуся чистила картоплю — обрізала гниле, почорніле, варила в казанку і годувала свиней, а собі залишала маленькі обрізки. Мама вже так не чистить — погану картоплю вона відразу викидає. Жінка іноді чистить картоплю, але вона вже хоче, щоби була велика картоплина, або в мундирах варить. Діти її не чистять і чистити не хочуть. От де він, і де картопля, яку треба чистити руками? Снекова продукція буде і все. У кращому випадку буде картопля фрі, яку приготуємо. Тобто ми бачимо, у якому напрямку йде тенденція. Сьогодні ринок картоплі фрі росте семимильними кроками», — каже Сергій Рибалко.

Читати за темою: Жито Великих Людей: секрети вирощуванні гібридного жита від успішних аграріїв (дайжест)

Слідкуючи за світовими тенденціями, у ФГ «Аделаїда» також замислювалися над власною переробкою. І хоча проект був розроблений ще 5 років тому, зрушень по ньому сьогодні немає. Як каже Сергій Рибалко, проект вважається гарним, якщо його окупність на папері становить 2 роки. Їхній проект такою окупністю похизуватися не може в силу багатьох причин. Тут і дорогий газ, і електроенергія, і кредити. Та і врожайність для картоплі 50–60 т/га у сьогоднішніх реаліях отримати майже неможливо. А без сировини будь-яке виробництво безперспективне. Та від будівництва власних переробних потужностей у ФГ «Аделаїда» не відмовляються. Лише чекають більш сприятливого часу для втілення планів у життя.

Варто розповісти і про ще один маленький здобуток господарства. У цьому сезоні тут уперше успішно виростили другий врожай картоплі. Як каже Сергій Рибалко, пробували й раніше. Та результат не можна було назвати прийнятним через відсутність стабільного якісного поливу. Серед переваг другого врожаю — на чіпсову картоплю (а саме вона була висаджена вдруге) зовсім поруч, у Миколаєві, чекає завод Sandora. Транспортне плече тут невелике, і у господарстві можуть розраховувати на гарну ціну. Також така картопля буде гарно зберігатися аж до початку літа без інгібіторних та інших додаткових обробок.

Досвід господарства «Аделаїда» показує багато слабких ланок у сільськогосподарському «ланцюзі» України. Та, окрім цього, він демонструє очевидні перспективи вітчизняної галузі та напрями, на які варто звернути увагу, щоб Україна могла зайняти гідне місце серед світових виробників сільськогосподарської продукції загалом. Як то кажуть — не картоплею єдиною.

 © Андрій Яцина, Kurkul.com