Білий Бергсчаф

Історія

Вівці бергшаф з’явилися в XIX ст. в результаті схрещування двох порід: Tiroler Steinshaf і італійського Bergamasca, породи з району Бергамо. Тому перша половина слова від італійської вівці, а закінчення від німецької.

Розводять їх в Тіролі (Австрія) і провінції Больцано в Італії. Все літо вони пасуться на високогірних Альпійських лугах, а восени спускаються в долини для стрижки.

Стандарт породи

Порода шута, високоросла, великого розміру, міцної конституції з грубою і щільною вовною, пристойної довжини (до 25 см). Вовна світла та колірна гамма вовни дуже широка: від білої до темно-коричневої, через сірі і бежеві відтінки, середньої товщини, високої якості з шовковистим блиском та густим підшерстком (10 см).

Господарська характеристика

Білі бергсчафи вважаються високорослою породою: зрілі барани можуть досягати 85 см, а вівці – 70 см в холці. При народженні ягня може важити 4-5 кг, а віком до 4-х місяців набирають до 50 кг. Зрілі особини можуть важити до 130 кг. У 8 місяців молоді вівці і баранчики вже готові до злучки. Окочуються дорослі вівці 1–2 рази на рік, пологи проходять досить легко і швидко. Завдяки жирному та поживному молоці, ягнята ростуть швидко з міцним імунітетом. М’ясо білого бергсчафа високо цінується за смакові якості і відсутність специфічного запаху. Прошарок жиру рівномірно поширюється по всіх м’язах. Готовий вихід вовни становить близько 70 %, свіжої вовни можна зібрати 8 кг з барана і 6 кг з вівці.Тонина – 32–36 мікрон. Дуже спокійний характер дозволяє легко обходитися з вівцями. Вони невибагливі і легко знаходять для себе хороші пасовища, в літній період не потребують додаткового годування. Білий бергсчаф комфортно себе відчуває на гірських схилах та рівнинах.