Чи стане соя «королевою» українських полів: перспективи та досвід

Чи стане соя «королевою» українських полів: перспективи та досвід

14 червня 2022 886 0

Багато факторів цьогоріч вплинули на вибір культур для посівної. Це і паливна криза, проблеми з експортом, високі ціни на добрива, пізні строки посадки та інше. Українські аграрії шукали культуру, яка була б найбільш економною та простою в вирощуванні. Вибір багатьох припав на сою. Бо ж і правда: культура невибаглива і потребує в рази менше добрив. Тому в сьогоднішньому матеріалі Kurkul.com разом з фахівцями розбирається в тому, чи зможе соя стати новою топовою культурою України та чи витіснить вона соняшник на ринку олійних.


Посівна сої: чи збільшилась кількість посівів через війну?

Згідно з даними Держстату, у 2021 р. кількість посівів сої скоротилась на 5,2% в порівнянні з 2020 р. і становила 1,28 млн га. У 2020 р. ж  посіви соєвих бобів склали — 1,3 млн га, що на 17,1% менше ніж роком раніше. І така тенденція спостерігалась останніх 5 років. Станом на 2 червня в Україні вже засіяно соєю 1,19 млн га (93,4%). 

Легко порахувати, що прогнозована цифра становить — 1,27 млн га. Якщо порівнювати з минулим роком, то ця кількість всього на 1 тис. га більша. Проте слід врахувати, що на тих територіях, які зараз окуповані посівна не відбудеться. Тому висновок простий — загальна тенденція, щодо збільшення площ під сою, відбулась

Щодо соняшника, то цьогоріч його планують засіяти на площі — 6,5 млн га. Наразі вже засіяно — 70,3%. Тобто у співвідношенні площ сої до соняшнику виходить 1:5. Як бачимо, попри збільшення кількості сої, соняшник все ж продовжує лідирувати серед олійних. Такої ж думки дотримуються і фахівці. Зокрема, керівник аналітичного відділу Barva Invest Павло Хаустов вважає, що в Україні війна не вплине на глобальне збільшення посівних площ сої.

«Сумніваюсь, що соя в Україні стане трендом на майбутні 3-5-7 сезони. Ну і соняшник вона також не витіснить. Перш за все подивимось на співвідношення площ. В залежності від року, площі під соєю на 70-80% менші ніж під соняшником, та на 55-75% ніж під кукурудзою. При чому в останні роки був тренд саме на зменшення площ під соєю та збільшення під останніми. Тож першим кроком до «заміщення» буде повернення ситуації, яку ми бачили 5-6 років тому», — наголосив аналітик. 

Також соя не зможе витіснити й кукурудзу. Хоча частина фермерів і відмовилась від неї, через зростання вартості її сушки та добрив. Але соя не є її конкурентом. Співвідношення посівів цих культур становить 1:4.

Читайте також: Агротренди: чи можна отримувати 4 т/га сої без внесення азотних добрив?

«Після досягнення у 2015 р. пікового обсягу в майже 2,2 млн га, посівні площі під соєю в Україні останніми роками поступово скорочувались. Під кукурудзою, навпаки, збільшувались, і у 2021 р. досягли рекордних 5,5 млн га. Однак, звичайно, у поточних умовах, площі під урожай нового сезону будуть меншими, але і по кукурудзі й по сої. При цьому оперативні дані щодо посівної кампанії показують, що зменшення площ не такі суттєві. Навряд чи найближчим часом соя витіснить кукурудзу за площами посіву в Україні», — експерт ФАО з питань зернових та олійних культур Андрій Купченко.

Ціни на сою

Зі слів Павла Хаустова світові тенденції будуть визначальним фактором щодо цін на українську сою.

«Наші проблеми з логістикою та іншим — це додаткові фактори, які знижуватимуть саме внутрішні ціни. І це дуже важливо усвідомлювати, адже досі часто можна опинитись заручником інстинктивної думки, що раз в Україні такі проблеми, то і ціни зобовʼязані рости», —  розповів аналітик.

Фахівець наголошує, що перш за все потрібно памʼятати про роль України у світовому виробництві та експорті олійних. На неї припадає 30% світового виробництва соняшника та олії. При цьому кожна 2 імпортована у світі тонна соняшникової олії українського походження. Тож безумовно, війна в Україні призвела до надзвичайно сильного дисбалансу між попитом на соняшникову олію та наявною пропозицію, яка йде тепер в основному суходолом. Це позначилось не лише на світовому ринку соняшникової олії, а й рослинних олій загалом.

Читайте також: Антон Зоркін: Україна може замінити 30% дизелю власним виробленим біопаливом

Чому ж українські фермери не бачать такого шаленого росту цін, який відбувся у світі? Проблема в тому, що дисбаланс попиту та пропозиції — це лише на кордоні України зі світом, він також між виробником та заводом. Не маючи змоги вивозити олію звичними великими темпами, переробник стикається із надлишком виробленої олії, яку фізично нікуди реалізувати. Крім цього зʼявляється й соняшниковий шрот, який практично весь раніше йшов у бік Китаю, що наразі малоймовірно. Таким чином, закупівельні ціни низькі, хоча у світі на саму олію попит шалений. Виникає очікуване питання: до чого тут соя?

«На відміну від кукурудзи та соняшника, на світовому ринку сої Україна є помітним гравцем лише для наших безпосередніх партнерів. Виробництво в Україні трохи більше за 1% від світового, експорт сої, шроту та олії також в межах 0,5-1,5% від світового. Тож якщо ми говоримо про цінові перспективи, то загалом не так важливо, чи Україна різко подвоїть своє виробництво, чи його скоротить. Зараз світ хвилює як може змінитись площа під соєю в США — і для розуміння ріст всього на 3% перекриє повну відсутність врожаю в Україні», — пояснив аналітик Barva Invest .

Експорт: за відсутності морської логістики експортувати потенційний врожай сої не виглядає проблемою

Згідно з інформацією аналітиків ФАО, останні декілька сезонів частка експортованої сої відносно обсягів виробництва поступово знижувалась. Якщо у 2017/18 МР на експорт було відправлено понад 65% вирощеної сої, то у 2020/21 МР цей показник становив всього 47%. 

«Це пов’язано, в першу чергу, з розвитком олійно-жирової галузі та будівництвом мультикультурних підприємств. Але, крім фізичних можливостей підприємств, обсяги внутрішньої переробки сої також залежать від експорту соєвого шроту. Частка експорту від загального виробництва цієї продукції у 2020/21 МР досягла майже 44%. За умов ускладненої логістики, експортні постачання як сої, так і соєвого шроту, поки що обмежені, що не стимулює попит на сою в Україні», — поділився Андрій Купченко. 

Так у 2020/21 МР понад 37% сої було експортовано до Туреччини та близько 28% — до країн ЄС (сумарно близько 960 тис. т).

В поточних умовах експорт здійснюється лише в напрямку ЄС. Тобто ця ж кількість, як мінімум буде експортована цьогоріч. Також можна розраховувати на збільшення попиту з боку європейських країн, але навряд чи це збільшення буде суттєвим.

«Навіть за відсутності морських шляхів, вивезти весь експортний потенціал сої сезону 21-22 та 22-23 до кінця осені 2023 р. не виглядає проблемою. Питання більше в цінах: чи будуть виробники йти на активні продажі», — міркує Павло Хаустов.

Менше ніж 5% від загального експорту припадало на Єгипет, Ліван і Китай. Про перспективи цього напряму експорту розповідає аналітик Barva Invest.

«Щоб продати сою в Китай потрібно дати як мінімум світову ринкову ціну. Щоб довезти, потрібно фрахтувати судно типу Панамакс, а це означає завантажити на нього партію щонайменше 60 тис. т.  Треба знайти та швидко закумулювати в Україні такий обʼєм, поставити в порт наших європейських колег. При цьому всі логістичні видатки будуть напряму перенесені на закупівельній ціні в українських фермерів. Це будуть дуже важкі тонни з точки зору затрат часу та праці організатора. Безумовно, якщо війна затягнеться, то зрештою будемо експортувати на такі дальні напрямки. Однак поки що це будуть поодинокі трейди», — пояснює він.

Переробка сої

Від 30% до 50% української сої споживається внутрішньою переробкою. На думку аналітиків, надалі на цю галузь впливатиме стан вітчизняного тваринництва, попит на шрот з боку імпортерів та пропускна можливість логістики. 

Наразі є окремі випадки, коли шрот стоїть на кордоні у вагонах майже місяць. На відміну від зернових, так довго продукти переробки в непридатних до цього умовах чекати не можуть. Тож без повернення портової логістики або значного покращення ситуації на кордоні, не варто очікувати на ажіотажний попит з боку переробки. Їй зараз більше не вистачає пропозиції соняшника, яку має виробник з врожаю 2021 р.

Читайте також: Життя фермерів в окупації: як росія намагається повернути правила «совка»

«Тож чи зможе соя конкурувати на заводах із соняшником? Якщо мати поблизу мультипереробний завод та погоджуватись на певний демпінг, то звісно. Але чи варте це того, щоб вирішити змінити сівозміну на сою, це вже залежить від економіки кожного конкретного фермера, його місцеперебування, можливості самостійного експорту до портів чи заводів країн ЄС тощо», — наголосив керівник аналітичного відділу Barva Invest Павло Хаустов.

За підрахунками Barva Invest зараз в Україні без відчутних проблем функціонує лише 48% потужностей з переробки соняшника або мультикрашу. Ще 34% потужності зупинені або знаходяться в зоні ризику. Це означає що на практиці ці потужності теоретично можуть повернутись повністю чи частково у звичний режим, однак це процес не швидкий. А 18% потужностей знаходяться на тимчасово окупованій території. 

«При цьому в Україні залишається величезна кількість соняшника. Ми рахуємо щонайменше 7.5 млн т. І попри те, що значна частина фермерів перестала його продавати, через низьку ціну, все ж пропозиції залишається багато.Тому принаймні до початку зими головний біль «та хоч кудись продати по нормальній ціні» не зникне», — зазначив аналітик.

З такою думкою погоджується та експерт ФАО. Він вважає, що в новому сезоні збільшення переробки не прогнозується.

«З одного боку, певна кількість підприємств з переробки олійних культур знаходяться на окупованих територіях чи територіях з активними бойовими діями. З іншого боку, попит на них теж обмежений. Це, своєю чергою, обмежує зростання об’ємів внутрішньої переробки», — додав Андрій Купченко.

Досвід компаній щодо вирощування сої

Агрохолдинг АСТ, як і більшість аграріїв, через війну вніс зміни до структури посівів. Зокрема, було дещо скорочено посіви кукурудзи та збільшено площу посівів соняшнику порівнюючи з минулими сезонами. Це було зумовлено ситуацією з українським експортом зерна. Втім ці зміни не були радикальними. Соя та кукурудза залишились базовими культурами компанії. Посіви під соєю не збільшувались, роботи проводились на відведених під них полях і в обсягах, що відповідають запланованим ще восени.

Віктор Кухарчук

«Виробництво компанії АСТ значною мірою зорієнтоване на експорт сої, оскільки ми є провідним в Європі та найбільшим в Україні виробником та експортером сої без ГМО. Компанія пройшла сертифікацію комісією ЄС та отримала право на експорт. Наша продукція відповідає стандартам ProTerra Sertification Standart та Europe Soya, що регулюють виробництво не-ГМО сої. Враховуючи незначні обсяги власного європейського виробництва, постійне розширення лінійки продуктів, які виготовляються із сої, а також те, що американські країни експортують переважно ГМ-сою, Європа залишається перспективним ринком збуту для українських виробників. Компанія АСТ традиційно відводить під посіви сої половину земель, що обробляє. Разом із тим, обсяги насаджень сої залежать не лише від експортного потенціалу компанії та поточної ситуації з українським експортом. Технологія вирощування сої висуває свої вимоги. І в першу чергу – це якість землі», — розповів директор з виробництва АСТ Віктор Кухарчук.

Фахівець розповів, що з агрономічної точки зору, вирощування сої відповідає природним умовам тих регіонів, де розташовані землі, які обробляє агрохолдинг. Зважаючи на зміну клімату, що є постійним супутником роботи аграріїв в останні десятиліття, суттєві зміни відбулися й у районуванні певних культур. Так, зокрема, посіви сої за своїми кліматичними вподобаннями тепер перемістились із центральних в північні та західні регіони України.

«Соя вимагає гарних ґрунтів з високими показниками родючості. Не можна замінити кукурудзу, що росте на піщаних ґрунтах соєю — це економічно недоцільно. Тобто врожайність буде неприйнятно низькою для елітного насіння, яке використовує компанія. Виробляючи власне насіння американської класичної селекції,  зареєстрованих в Україні сортів, маючи сучасні очисні та протруювальні машини,  компанія АСТ суттєво знизила собівартість вирощування сої. Одночасно фахівці компанії ретельно слідкують за тим, щоб максимально повно розкривати потенціал кожного з сортів, що вирощується, і підтримувати їхню стабільно високу врожайність», — зазначив представник компанії АСТ.

На питання про рівень врожайності та маржинальність виробництва сої, представник компанії зазначив, що дійсно, врожайність сої також залежить від погодних умов, але суворе дотримання технології виробництва знижує вплив й цього фактору. Традиційно у компанії АСТ врожайність сої є значно вищою від середньої по Україні. Такі показники — це також результат багаторічної роботи фахівців компанії з підбору сортів, що ми використовуємо у тому чи іншому регіоні. Це і собі забезпечує гарні показники олійності та вмісту протеїну сої, які мають не менше значення ніж  валові показники. Все це сукупно гарантує для компанії АСТ високу маржинальність соєвого напрямку бізнесу.

Віктор Кухарчук, також підкреслив значення сівозміни кукурудза-соя в плануванні роботи компанії. Такий план сівозміни не передбачає довільного збільшення площі під соєю.

«Виключно екстенсивному шляху розвитку компанія АСТ традиційно протиставляє шлях вдосконалення агротехнічних заходів. Зокрема, тут варто згадати про значення таких прийомів як зміна густоти посіву, ширини міжрядь, строків посіву, системи живлення мікро- і макроелементами. Тож, саме послідовна відданість справі вирощування сої дозволяє компанії АСТ залишатись номером один в цій галузі рослинництва України», — резюмував він.

Поради щодо вирощування сої

На цю тему ми поговорили зі старшим науковим співробітником Інституту олійних культур НААН Оленою Якубенко.

«Соя — це хороший попередник під усі культури. Шляхом її бактерій, що фіксують азот речовин, у ґрунті утворюється власний запас цього добрива. Тобто додатково нічого вносити не потрібно. Під пшеницю ж вносять добрива, підгодовують. А сою обробляють бактеріями — це Ризоактив, Різобофіт, різні бактеріальні добрива, завдяки яким на бульбах утворюються азотфіксуючі бактерії, що дають велику врожайність», — розповіла науковиця.

Вона не рекомендує висівати соєві боби після соняшника, ріпаку, однорічних і багаторічних бобових, тому що у них однакові хвороби (вражаються білою гниллю). 

«Після цих культур на полі можна садити сою не раніше ніж за 4 роки. Також на мою думку, краще садити ранньостиглі сорти, оскільки вони шляхом зимової вологи «вискакують» у будь-яку погоду. Наприклад, шляхом вегетаційного періоду: якщо до 90 днів ви зможете прибрати сою, то після неї можна ще посіяти пшеницю на зиму. Все залежить від погодних умов. Тому краще вирощувати ці ґатунки. Дуже перспективно сіяти на зрошенні. Знаю багатьох фермерів Півдня, які цим займаються і мають хороші врожаї», — зазначила вона.

Щодо сортів, то Олена Якубенко рекомендує — Ранок, Принц, Етюд, Шарм, Галі, Дені. До того ж є непогані сорти в Інституті Юр'єва у Харкові та Інституту кормів у Вінниці. Єдине, що рекомендую купувати у виробників, хто займається безпосередньо селекцією цих сортів.

Тож, попри цьогорічні умови, соя наразі не претендує на «золото» в перегонах культур на полях України. Не дивлячись на проблеми з експортом та сушкою, вагомо не зменшились висіви кукурудзи та соняшнику. І згідно з прогнозами, наступних 3-4 сезони ситуація кардинально не зміниться. До того ж ми не є ключовими гравцями на цьому ринку, хоча займаємо 8 місце серед експортерів соєвих бобів. Нагадаємо, що збільшення висіву культури в США всього на 3% перекриє наш експорт.

Все ж потенційним ринком збуту, окрім внутрішнього, залишається ЄС. Тому на нього й орієнтуватимуться трейдери. Щодо цін, то вони залежатимуть від світового рівня. В Україні на пониження вартості впливатимуть проблеми з логістикою та ризики війни. Щодо ГМО сої, то раніше ми імпортували її в Китай, що зараз через ускладнену морську логістику неможливо. Втім, фермери продовжують висівати цю культуру, бо цитуємо: «соя дає заробити та мороки з нею багато». 

© Юлія Маковей, Kurkul.com, 2022 р.

Виконано за допомогою Disqus