Побутує думка, що виробництво яєць — це бізнес агрохолдингів, але це не зовсім так. В Україні є не один десяток невеликих птахофабрик та господарств, які займаються виробництвом яєць та руйнують цей міф. Ми розкажемо історії трьох фермерів-виробників яєць, їхні моделі бізнесу, собівартість виробництва і труднощі.

---

Великий виробник має максимально автоматизувати виробництво яєць — Віталій Хованський

Віталій Хованський — директор ТОВ «Еко-Ко» на Київщині. Утримує близько 260 тис. голів кросів Ломан Браун та Ломан Сенді. Фермер постійно турбується про якість продукції, тому вдосконалює і покращує усі процеси. За його словами, саме якість дозволяє бути конкурентним.

«Спочатку ми мали один пташник на 50 тис. голів курей. Підприємство, яке я придбав у Житомирській обл., було майже зруйноване, ми його відновили. Нещодавно поставили нове кліткове обладнання, побудували новий пташник і збільшили поголів’я на 112 тис. Також маємо гордість нашої птахоферми — власний сучасний комплекс для виготовлення комбікорму. Будували разом з елеватором. Тепер упевнено можемо говорити про те, що якість яєць значно підвищилася», — розповів директор «Еко-Ко».

Читайте також: Яєчна криза чи перспектива — що відбувається з цінами на яйця

Він каже, що порахувати собівартість яйця дуже складно, адже на це впливає багато факторів, що динамічно змінюються щодня.

«Ціна на яйця дуже нестабільна і її важко прив’язати до чогось конкретно. Дуже впливає світовий ринок і експорт. Коли він нормально працює, тоді й всередині країни ціна хороша. Але от на початку війни, при собівартості десятка яєць 25 грн, закупівельні ціни супермаркетів — наших ключових клієнтів — були на рівні 5 грн. Через те, що експорт не працював», — розповів фермер.

На його переконання, для птахоферми важлива автоматизація. Тому на його господарстві 90% процесів автоматизовано — від подачі води до сортування яєць. Також у господарстві працює лінія для виробництва комбікорму Buschhoff, яку встановила компанія «Сій Добро», офіційний представник Buschhoff в Україні. 

«Я довго вивчав роботу німецького обладнання Buschhoff і прийшов до висновку, що воно найкраще. Це як Mercedes з поміж інших автівок. Ми встановили собі цей комплекс і повністю задоволені результатом. Зараз потужності виробництва комбікорму 5 т на годину, але потенційно можна і 8 т. Тому вже думаємо про те, щоб ще розширити потужності виробництва», —  розповів Віталій.

При виборі обладнання фермер спирався на власні переконання, адже вже мав стару комбікормову лінійку і знався на справі. Наприклад, вважав, що вальцева дробарка та горизонтальний змішувач кращі у виробництві.

Преміумсегмент яєць, якість та кооперація з фермерами — принципи бізнесу Олександра Стрільця

Олександр Стрілець — власник двох невеликих птахофабрик (поголівʼя 60-70 тис.) та комбікормового заводу, які об'єднані в ГК «Птахопродукт». Підприємства продають яйця під брендами «Супер Ко-Ко» та корми «Пташине подвірʼя» в найбільших роздрібних мережах України.

«Наша концепція полягає у виробництві в першу чергу корисного та безпечного яйця. Кожного тижня ми відправляємо послід, кров, тушки птиці на незалежну експертизу, а щодня досліджуємо сировину, з якої робимо корми. Ціна на нашу продукцію вища, але ви отримуєте добірне яйце», — розповідає Олександр.

Він каже, що коли птиця хворіє й отримує ліки, то на виході продукт буде іншим. Добірні яйця можуть давати тільки здорові кури. Щодо останнього аспекту, то надзвичайну вагу має якість корму. Тому птахівник вибудував чітку кооперацію з фермерськими господарствами, які постачають зернові. 

«Ми не працюємо з великими холдингами, де можуть бути проблеми з хімікатами. Натомість понад 10 років працюємо з фермерами. Вони використовують послід, як добриво, а ми купуємо у них усі необхідні інгредієнти для кормів», — пояснює він.

Підхід до вирощування курей є інтенсивним і все обладнання на фермі відповідає сучасним стандартам. В роботі не використовують старих фермерських приміщень, які були б переобладнані, і де кури живуть у неналежних умовах. Це не лише неефективно, але й небезпечно.

Про нарощування поголівʼя Олександр наразі не думає, адже для цього, вважає фермер, потрібні «космічні» інвестиції. Особливої складності додає наказ №224 про добробут курей-несучок, який набирає чинності у 2026 р. 

«Все обладнання, яке сьогодні використовується на птахофабриках в Україні, не відповідає вимогам, прописаним у новому наказі. Це створює серйозну проблему для кожного птахівника, який планує розвиток свого бізнесу в майбутньому. Наприклад, для будівництва одного корпусу на 30 тис. голів із сучасними стандартами утримання потрібно близько €500 тис. А механізми отримання коштів відсутні. Тому розширення на базі старого обладнання втрачає сенс», — каже він. 

Оптимальне поголівʼя птиці для кожного своє

До того ж Олександр Стрілець керує родинною фермою «Шаничі», де поголівʼя курей складає близько 30 тис. На його думку, 10 тис. голів птиці — це той мінімальний масштаб, який дозволяє говорити про економічну доцільність виробництва яєць, хоча й малі фермери мають шанс у виготовленні крафтового продукту. З ним погоджується і Сергій Карпенко, виконавчий директор Асоціації «Союз птахівників України». Він каже, що успіх у виробництві яєць залежить від бізнес-моделі кожного виробника, наявності збуту, забезпеченості кормами тощо. 

«З огляду на загальну статистику виробництва яєць, то переважно фермерські господарства утримують від 20 до 60 тис. голів курей-несучок. Звичайно, що промислове виробництво яєць має свої переваги, однак це не означає, що фермерські господарства не мають перспектив у цьому бізнесі. В першу чергу це можуть бути нішеві напрямки у виробництві яєць, або ж утримання курей-несучок з вільним вигулом. Продукція таких господарств має додаткову цінову премію і може приносити непогані фінансові результати протягом всього календарного року», — вважає директор Асоціації.

Олександр Стрілець  підтверджує, що навіть невелика птахоферма може бути прибуткова. Але водночас, він застерігає фермерів-початківців від помилок. Насамперед в тому, що економіку виробництва яєць потрібно рахувати мінімум за 2 сезони. Він пояснює, що кури-несучки дають яйця не одразу, а витрати на них йдуть постійно. По-друге, влітку переважно всі виробники працюють в мінус. 

«Сьогодні собівартість яйця понад 3 грн, а реалізація — 5 грн. А влітку собівартість виробництва така ж— 3 грн, але ціна продажу — 1,5 грн, при цьому продати продукт значно важче. І стандартно взимку люди шукають крайнього в здорожчанні яєць. І тому, коли ви зателефонували мені, перше, що я запитав: «Чому ви не телефонуєте, коли в нас погано?» Адже влітку ми працюємо в збиток», —  каже птахівник.

Малим фермерам дуже не вистачає освітніх курсів — мікрофермерка Ольга Акимова 

Ольга Акимова переїхала з Донбасу на Прикарпаття у 2022 р. Роботи в селі не було, а гроші були потрібні, тому вона вирішила зайнятись розведенням птиці.

«Я почала дивитись відео, які розповідають про село, про тваринництво та технології. Чоловік захотів розводити свиней, а я — птахів. Тому почала з інкубації курей. Далі пробувала виводити й індиків та гусей», — розповідає Ольга.

Через рік вона прийшла до того, що хоче розводити курей та реалізовувати не тільки молодняк, а і яйця. 

«Перша наша інкубація складалася з 80 яєць з власного господарства і поступово нарошували. Чомусь у напрямку птахівництва мало є інформації, курсів та тренінгів. Елементарно нам важко було знайти інформацію про правильний режим інкубаціі, ліки, хвороби. Тому шукали відповіді на свої питання в YouTube та вчились на власних помилках», —  розповідає фермерка.

Коли кури почали нестись, то спробувала продавати яйця. Але, на жаль, особливого попиту, в селі, де мешкає жінка, не було, а на ринку домашнього яйця була велика конкуренція.

Сергій Карпенко каже, що виробництво від домогосподарств становить майже 50% від загального, відповідно, його не варто недооцінювати.

«Особливо відчутно конкуренцію влітку. По-перше, через особливості харчування попит на яйця падає. А, по-друге, влітку кури в домогосподарствах гарно «розносяться». І здавалося б, яка конкуренція птахофабрики і умовної бабусі? Але вона є і дуже впливає на ринок», — коментує Олександр Стрілець. 

Відтак для Ольги Акимової ключовою стала модель онлайн-продажу. Наразі вона готується до нарощування обʼємів до 100 голів птиці з подальшим розвитком.

«Зараз наші продажі покривають витрати на утриманні курей, а наш заробіток — це те що моя сімʼя їсть продукцію безкоштовно. Наразі більшу частину у формуванні витрат становить корм. Зараз ціна на зерно зросла на 1500 грн/т, тому яйце дорожчає. Але моя ціна також залежить від вартості магазинного яйця, адже фабричні та домашні яйця не можуть коштувати однаково. А коли влітку бабусі, які не рахують економіку, виносять на ринок яйця і збивають ціну, я також мушу її знижувати», — зазначає вона.

На переконання Ольги, для мікрофермера дуже важлива диверсифікація. Тобто не орієнтуватись виключно на продаж яйця харчового, а й продавати інкубаційні яйця, молодняк чи тушки курей.

«Я думаю, що все перспективне, коли робиться з розумом і ти рахуєш економіку. Адже яйце — це той продукт, що є в кожного на столі», — каже жінка. 

© Юлія Маковей, Kurkul.com, 2024 р.