Реклама
Чи сіяти сою знову — стратегія на сезон 2025

Чи сіяти сою знову — стратегія на сезон 2025

5 лютого 2025 10929 0

Минулий сезон в Україні був соєвим — ми спостерігали рекордні площі та врожаї. Але світовий ринок сої сьогодні стоїть на порозі перенасичення – Латинська Америка також готується виплеснути на ринок рекордні обсяги продукції. Що ж робити нашим фермерам та чи сіяти сою у 2025 році? Юрій Гаврилюк, директор консалтингово-аналітичної компанії Barva Invest поділився своїм баченням ситуації під час конференції «Всесвітній день бобових в Україні»


Які ключові тенденції ви спостерігаєте на світовому ринку сої та як вони впливають на українського виробника?

Юрій Гаврилюк: У світі є 3 основних гравці на цьому ринку: США, Бразилія та Аргентина. Разом вони виробляють приблизно 350 млн т сої. А найбільший покупець — Китай — споживає приблизно 100 млн. Україна ж вирощує 6 млн т. Масштаб абсолютно непорівнянний і ми точно не є маркетмейкерами. І те, що відбувається у світі, в першу чергу впливає на нас.

Другий момент — Україна має приблизний паритет посівів сої «некласичної».

І третій момент чи вимога ринку — у нас все більше і більше росте переробка.

Читайте також: Редька, льон, коноплі чи крамбе — нішеві олійні культури для України

Більшість виробників у світі можуть частково відходити від сівозміни і чогось сіяти більше чи менше. Відповідно, коли ціна на сою хороша, бо як в Аргентині неврожай, то всі сіють сою. І так ми маємо рекорди по площах і переробці. І чи буде це така ж тенденція в наступному сезоні? Я підозрюю, що всі виробники, однозначно задумуються, щоб сіяти сої менше і замінити її на кукурудзу чи соняшник. 

Зараз фермери часто обирають ГМО сорти сої. Чи варто сіяти неГМО сою, враховуючи нюанси з премією? 

Юрій Гаврилюк: Класичну сою сіяти точно вигідно. Єдине — не завжди прогнозовано з погляду премії.

Щодо розподілу, то плюс-мінус у нас залишається 40-50% класичної сої. По-перше, є великі гравці, як холдинги, яким дуже важко управляти потоками різної сої. І вони, як правило, стараються фокусуватись на чомусь одному, особливо, якщо вони додатково мають переробку. Невеликі виробники дуже часто бувають монокультурними в частині ГМО або неГМО. Але знову ж, це дуже індивідуально. 

Чому Україні важливо взагалі залишитися в неГМО сегменті сої? 

Юрій Гаврилюк: Потрібно пам'ятати, що ЄС, при споживанні приблизно 15-16 млн т сої на рік, забезпечений своєю соєю лише на 5%. І цифри споживання постійно ростуть. Наразі вони імпортують соєвий шрот з Латинської Америки. Ми продали в попередньому сезоні приблизно 1,2 млн неГМО бобів. В цьому сезоні розрахунок на 2 млн т і їм це дуже добре, тому що внутрішнє виробництво реально дуже мале. 

Але найважливіший фактор, що у Європи немає можливості посіяти додатково 5-7 млн га сої. Адже тоді доведеться збільшувати імпорт кукурудзи або зменшити експорт пшениці. Відповідно, вони будуть залишатися постійними споживачами і ми можемо на цьому додатково грати.

Читайте також: Мак, гірчиця, сафлор та інші — які нішеві олійні ростуть в Україні

Як щодо премії на сою?

Юрій Гаврилюк: Премія на неГМО сою завжди вища. Мабуть, єдиний виняток був у 2023 р., коли в Аргентині був на 50% менший врожай. Це, відповідно, спровокувало великий попит на будь-яку сою і просто підняло премію на ГМО сою до рівня ціни неГМО. Тобто байдуже було в яку ціну купляти, вона вся коштувала однаково і ринку потрібна. Але зараз ми бачимо, що ринок залишається в премії приблизно $40-50/т на сою і приблизно $100-150/т на шрот. 

Чи відмовлятися від сої на наступний сезон?

Юрій Гаврилюк: Ні, це було б абсолютно нерозумно. Насамперед потрібно враховувати питання сівозміни для свого виробництва, а вже потім думати про реалізацію. Щодо збуту — у нас є надійні внутрішні канали для продажу як сої, так і кукурудзи. Те саме стосується й соняшнику. Тобто українські переробні підприємства.

Якби існувала четверта культура, як, наприклад, у США бавовна, можливо, я б зазначив, що всі 3 ярі культури цього сезону будуть менш прибутковими, ніж торік. Адже більшість виробників порівнюють рентабельність рік до року, а не в довгостроковій перспективі. Зокрема, по соняшнику ми не матимемо такої рентабельності, як цього сезону. Але в нас немає бавовни, немає рису чи інших альтернативних культур.

Можливо, це й на краще – ми сфокусовані на конкретних культурах, і така модель працює ефективно.

Яку стратегію обрати виробникам сої на наступний сезон? 

Юрій Гаврилюк: Як я зазначав раніше, наступний маркетинговий рік буде перенасичений соєю. У Латинській Америці очікується збільшення виробництва приблизно на 30 млн т, які потрібно буде реалізувати на ринку.

До того ж Бразилія обмежена у складських приміщеннях. Це означає, що вони будуть змушені продавати сою навіть за несприятливих цін. Це, безумовно, вплине на Україну. Але, знову ж таки — ми вирощуємо 5-6 млн т.

Соя без ГМО залишатиметься потрібною, оскільки в Європі на неї стабільний попит. Щодо можливого переходу компаній з не-ГМО на ГМО продукцію – більшість, хто хотів, уже це зробили, і подальші зміни будуть незначними. В Україні достатньо переробних потужностей, і вони починають конкурувати між собою, що позитивно впливає на ринок.

© Алла Гусарова, Юлія Маковей, 2025 р.

Виконано за допомогою Disqus
Реклама