18 червня Верховна Рада не підтримала правку №40 до законопроєкту №13134, яка передбачала запровадження 10% мита на експорт сої та ріпаку. Попри це, дискусія не закінчена. Пропозиція викликала гучну реакцію в аграрному середовищі, і ризик її повторної появи у новому законопроєкті залишається. Розбираємося, чому ця ініціатива вважалась загрозливою для фермерів — і які наслідки могла б мати.

---

Що планували провести у законопроєкті

13 червня Комітет Верховної Ради з питань податкової та митної політики розглянув спірну поправку щодо запровадження 10% експортного мита на сою та ріпак. Ініціатива, яку просуває заступник голови Комітету з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський, викликала жваву дискусію серед аграріїв та економістів.

Як стверджував Олег Нів'євський, голова Центру досліджень продовольства та землекористування Київської школи економіки, саме переробники стали б головними бенефіціарами нововведення, отримавши від 4,3 до 4,4 млрд грн вигоди завдяки можливості купувати сировину дешевше та збільшувати обсяги переробки. Державний бюджет також міг би поповнитися на 4,1–4,7 млрд грн від митних надходжень — що особливо важливо в умовах воєнного часу.

Однак агровиробники опинилися б у найгіршому становищі, зазнавши втрат у розмірі 9,1–9,3 млрд грн через зниження цін на сировину. Нижчі ціни означають менші доходи фермерів, що може призвести до скорочення площ під соєю та переходу на інші культури.

Аргументи прихильників: стратегічний розвиток переробки

Дмитро Кисилевський обґрунтовує необхідність мита амбітними планами розвитку переробної промисловості. За його словами, українські заводи з переробки сої та ріпаку нині недовантажені на 35%, а запровадження мита стимулюватиме великих трейдерів будувати заводи в Україні замість вивозити сировину за кордон.

Ініціатор поправки обіцяє, що завантаження наявних потужностей дозволить збільшити експорт продукції переробки в кілька разів: експорт олії з ріпаку зросте вчетверо, ріпакового шроту — втричі, соєвої олії — на 50%, а соєвого шроту — майже вдвічі. Крім того, розвиток переробки може створити тисячі нових робочих місць і десятки нових заводів.

Кисилевський також посилається на успішний досвід запровадження аналогічних заходів на ринках соняшника та лісу-кругляка, які, за його словами, призвели до потужних інвестицій у відповідні галузі. Додатковим аргументом він вважає проблеми з експортом через блокування портів і сухопутних кордонів, що робить актуальним створення можливостей для переробки врожаю в межах України.

Іще один аргумент — міжнародний тиск. Європейські країни, зокрема сусідні, висловлюють незадоволення українським сировинним експортом. Вони вводять квоти та обмеження, при цьому заробляючи на митах і переробці української сировини. Ініціатор правки вважає, що мита допоможуть спрямувати ці кошти в український бюджет, а не європейський.

Критика та застереження експертів

Голова комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев критично оцінює ініціативу та порівнює її із «соєвою правкою» 2017 року, після якої посівні площі під соєю зменшилися на 20%.

«Такі рішення кардинально змінюють ринкові умови, створюючи нерівні можливості для різних учасників. Від запровадження мита виграють великі виробники, які можуть контрактувати судна для прямого експорту, а також переробники. Водночас програють ті, хто не має таких можливостей — малі фермери та трейдери без власних потужностей», — зазначає Гетманцев.

 

Попри заявлені переваги для окремих секторів, загальноекономічні розрахунки демонструють песимістичну картину. Загальні втрати для економіки України становитимуть від 200 до 500 млн грн, оскільки виграші переробників та митні надходження не зможуть компенсувати втрати агровиробників.

«На перший погляд, держава ніби й отримує гроші. Але якщо порахувати реальний баланс для країни — ми програємо. І це без урахування довгострокових наслідків для виробництва, інвестицій та експортної репутації», — прогнозує Олег Нівʼєвський.

Голос з поля: реакція фермерів

Малі та середні фермери — основа агросектору — вже відчули тиск від самої лише дискусії про можливе мито.

«Якщо зроблять якусь заборону на експорт — буде внутрішнє насичення, і впаде ціна. А ціна — це наш прибуток», — каже фермер Ігор Валько з Прикарпаття.

Цього року він зменшив частку сої у своїй структурі посівів, натомість збільшив площі під кукурудзою. Хоча соя досі займає 50% сівозміни, решта — це пшениця та кукурудза.

«Ми шукаємо альтернативи, щоб не ставити все на одну культуру. Якщо одна мінусова — щоб інша витягнула», — пояснює аграрій.

У СФГ «Ольга» на Вінниччині соя — традиційна культура. Цьогоріч посіви дещо менші — 320 га через ротацію. Керівник господарства каже, що стратегію продажу формує після збору врожаю.

Інші фермери — ще песимістичніші.

«Рано щось казати. Соя он тільки «видряпалась». Працювати нікому, ціни ростуть, а нас душать», — озвучив один зі співрозмовників.

Негативно до правки ставляться й профільні організації. Серед тих, хто виступив із закликом її скасувати — Всеукраїнська аграрна рада, Європейська бізнес-асоціація, Українська бобово-соєва асоціація та інші.

«Так, заводи недозавантажені, і уряд хоче, щоб вони працювали. Але якщо фермер недоотримає прибуток, то наступного року посіє менше — і заводи знову стоятимуть. Не варто поспішати з продажем. Якщо є експортні контракти — реагуйте. А от із внутрішнім продажем варто зачекати», — каже Антоніна Скляренко, голова правління УБСА.

Замість висновку

Хоча Верховна Рада наразі відхилила ініціативу про запровадження мита, її повторна поява — лише питання часу. Як показує досвід — спроби ввести експортні обмеження на олійні культури стаються регулярно, завдяки лобізму окремих великих трейдерів і переробників.

Запропоновані зміни загострюють типовий конфлікт між сировинним виробництвом і переробкою, між короткостроковим прибутком бюджету та довгостроковою стабільністю фермерів. Але сьогодні як ніколи наш агросектор потребує стратегічних рішень — не ситуативних податкових маневрів.

 © Ірина Кошкіна, Юлія Маковей, Kurkul.com, 2025 р.