Колись Україна вирощувала майже половину всього поголів'я нутрій в СРСР, але через кілька десятиліть ця галузь перетворилася на маргінальну нішу.

В більшості європейських країн сьогодні нутрії стали головним болем екологів як інвазивний вид, а в українських магазинах їх м'ясо продається за ціною делікатесу. А проте, нутрії регулярно тримаються в топі запитів користувачів у Google, як один з альтернативних видів для виробництва м’яса, а початківці пробують експериментувати з їх вирощуванням.

То чи виправдовує себе виробництво нутрій, як бізнес? Сьогодні говоримо про світовий та український досвід вирощування нутрій.

---

Світовий досвід нутрієвництва — від любові до ненависті

Природне середовище проживання нутрій — Південна Америка. Ще в ХІХ ст., зрозумівши, що ця тварина має цінне хутро, аргентинські підприємці почали виловлювати цих тварин. Таке браконьєрство призвело до того, що їх кількість в природі різко зменшилась. Тому у ХІХ ст. в Аргентині зʼявляються перші хутрові ферми нутрій. Вже у 1920-х рр. відомо про перші ефективні та великі ферми нутрій. 

Тенденцію підхопили й в Європі та США. Вперше до Європи нутрія потрапила наприкінці ХІХ ст. Їх завезли підприємці, які прагнули скористатися успіхом аргентинських хутрових господарств. Нутрій вирощували переважно з відібраних тварин з різним забарвленням хутра, отриманих в результаті селекційних програм, запроваджених у багатьох країнах. 

Так в багатьох країнах почали зʼявлятись селекційні центри та господарства, зокрема в Польщі, США та Великобританії. Нутрій використовувати переважно для виготовлення хутряних виробів. З мʼясним напрямком також експериментували, але ця ідея не прижилась.

А що сталось потім? Ринок переповнився хутросировиною, попит на мʼясо так і не зʼявився, тому велика частина ферм закрилась, а нутрій просто випускали в природу. І далі їх популяція почала наростати шаленими темпами. Тому якщо зараз ви почнете шукати на іноземних сайтах інформацію про нутрій, то натрапите здебільшого на те, як уряди різних країн борються з ними.

Європейський Союз додав нутрію до списку інвазивних тварин. У 2016 р. встановлено обмеження на утримання, імпорт, продаж, розведення, вирощування та випуск нутрій у навколишнє середовище. Багато країн Європи запровадили програми моніторингу та управління, намагаючись контролювати популяції нутрій та запобігти появі нових угруповань. Ці програми включають пастки та полювання. Аналогічні заходи були прийняті і в США.

«Нутрії визнані в США інвазивним видом дикої природи. Хоча нутрії пожирають бур'яни та надмірну рослинність, вони також знищують місцеву водну рослинність, с/г культури та водно-болотні угіддя. Нутрії руйнують береги канав, озер та інших водойм. Однак найбільше значення має незворотна шкода, яку нутрії можуть завдати болотам та іншим водно-болотним угіддям. Виконавчий директор USDA зобов'язує федеральні агентства боротися зі шкодою спричиненого нутріями», — пишеться в брошурі USDA від квітня 2020 р.

Рентабельність вирощування нутрій становила 100%

Щодо України, то до 1990-х років цей напрям розвивався доволі динамічно. Вперше нутрій завезли в СРСР  з Аргентини, Англії та Німеччини в 1928 р. Розведення нутрій набирало популярності, адже хутряні вироби з нутрій були доступнішими, порівняно з іншими видами хутра.

У 1980-х рр. поголів'я нутрій в Союзі становило близько 200 тис., з них на Україну припадало 45%. В ті часи рентабельність нутріївництва становила 100%. На частку Радянського Союзу припадало 40% світового виробництва хутра нутрій. 

Тоді ж пробували привчити населення до м’яса нутрій. Адже ця продукція є більш пісною, з нижчим вмістом жиру та холестерину порівняно з яловичим фаршем. 

Але ринкова економіка незалежної України показала всі недоліки промислового вирощування нутрій. Ця галузь виявилась роздутою, завдяки планово-наказовій формі господарювання, а в реальності внутрішній ринок споживання м’яса так і не народився. 

Читайте також: Володимир Осадчий: На нашій фермі є вівці, ВРХ, свині та коропи

Протягом 1991–2004 років кількість нутрієвих підприємств скоротилася в 1,7 раза, а чисельність маточного поголів'я звірів і виробництво хутра в Україні зменшилося у 2 рази. Внутрішній ринок задовольнявся вітчизняною хутросировиною на 73,5% від раціональної потреби. З 2005 по 2010 рр. рентабельність нутрієвництва становила всього 15%. Надалі цей напрям і зовсім зійшов в Україні на маргінес.

Мʼясо для бідняків чи делікатес для гурманів?

В іноземній пресі часто можна зустріти порівняння, що нутрієве мʼясо вважається мʼясом для бідних. Це найменування походить з історичного досвіду країн колишнього СРСР, куди нутрій завозили з Франції під час Другої світової війни для підтримки продовольчих потреб. Після війни багато нутрій було випущено або втекло, і вони стали джерелом доступного білка для населення.

У Сполучених Штатах, зокрема в Луїзіані, люди в бідних та сільських районах виловлювали та споживали м'ясо нутрії протягом десятиліть. У 1997 та 1998 роках Луїзіана намагалася заохотити громадськість до споживання м'яса нутрії. Але така ініціатива не прижилась. Тоді за наявності мʼяса там було створено компанію, яка виробляла корми для собак з м'яса нутрії.

Американська Вікіпедія зазначає, що у Киргизстані та Узбекистані нутрій розводять на приватних ділянках і продають на місцевих ринках для незаможних верств населення.

А що ж в Україні? В київському магазині «Дичина» мʼясо нутрій продається за ціною 500 грн/кг, що майже рівнозначно вартості 1 кг оленини чи 1,5 кг телятини. В іншому магазині можна побачити тушки нутрії вагою 2,5 кг за 1100 грн. В меню одного з Ужгородських закладів є і бургер з мʼясом нутрії. Тому судячи з ціни, в Україні м’ясо нутрій можна зарахувати до категорії делікатесів, а не «соціального продукту».

Нутрієвництво в Україні сьогодні існує

Втім виробництво нутрій в Україні залишається нішевою галуззю з великим невикористаним потенціалом. Попри економічну привабливість і наукове обґрунтування перспективності, галузь не отримала широкого розвитку через недостатню популярність серед фермерів та споживачів. Наразі діяльність обмежується переважно приватними підприємствами та дрібними господарствами. 

Зокрема, в Україні нутрій вирощують в ТзОВ «Призма» в Нікопольському районі Дніпропетровської обл. Господарство спеціалізується на вирощуванні стандартних темно-коричневих нутрій. Реалізовують, як  хутросировину, так і високоякісне дієтичне м’ясо. Станом на 2021 р. господарство утримувало 1885 голів тварин.

Підприємець Андрій Меркулов вирощує нутрій протягом 40 років. Він розповідає, що нутрії — один з найкращих варіантів для розведення, адже за ними легко доглядати, вони рідко хворіють і їм не треба щеплень чи спеціальних комбікормів.

«За 12 місяців тушка виходить від 5 до 6 кг. Раніше у мене були ті, що ростуть за 12 кг, але їх треба тримати 2 роки. М'ясо без виразного смаку, як у баранини чи свинини. Вважається дієтичним», – розповів господар.

Еко-ферма «Гризлік» на Прикарпатті також спеціалізується на вирощуванні нутрій. Ферма має повний цикл розведення і виробництва м’яса нутрій з використанням як сучасних, так і традиційних технологій. У «Гризліку» реалізовують свіжі та копчені тушки нутрій, а також жир нутрії.

Чи вигідний бізнес на нутріях?

Нутрієвництво вважається напрямом тваринництва з можливістю динамічного зростання. Адже нутрії мають високу інтенсивність розмноження та росту. Серед інших економічних вигод:

• споживають переважно рослинні корми;
• не потребують дорогого обладнання або складних споруд;
• мають імунітет до багатьох захворювань інших сільськогосподарських тварин;
• дуже швидко і добре адаптуються до кліматичних умов;
• виростають до забійної ваги протягом 5-6 місяців;
• здатні розмножуватися цілий рік та надзвичайно плодючі. Від однієї дорослої самки нутрії зазвичай отримують на рік 2-3 щеніння.

Окрім цього важливо, що з однією твариною можна закрити одразу два напрямки продажу —  хутряний та мʼясний. Щодо останнього, то мʼясо нутрії може задовольнити висхідний попит на дієтичне м'ясо та екологічно чисті продукти.

Однією з головних причин, що стримує розвиток виробництва продукції нутріївництва в господарствах різних форм, є відсутність взаємовигідних інтеграційних відносин, які б надійно пов'язували виробників, переробників і торгові організації.

В теперішній ситуації в Україні найбільш життєздатними, перспективними та ефективними стануть ті звірогосподарства, які додаватимуть зусиль до створення виробництв замкненого циклу, спираючись на досвід передових країн світу. 

© Юлія Маковей, Kurkul.com, 2025 р.