Попри загальну тенденцію до скорочення тваринництва в Україні, АФ «Базис» під керівництвом Володимира Осадчого впевнено розвиває цей напрямок. Від молочного комплексу та власної свиноферми до менш поширених напрямків та рибництва. В інтерв'ю фермер відверто розповідає про рентабельність галузі, кадрові виклики та як війна вплинула на плани господарства.
Володимир Осадчий: Я закінчив сільгоспінститут за спеціальністю економіст-організатор сільськогосподарського виробництва. Був направлений на роботу в колгосп «Радянський Інтернаціонал». Але приїхав туди, а мені кажуть: «Та вас там ніхто не жде. Їдь в радгосп «Уманський», будеш бухгалтером». Я кажу: «Я не бухгалтер». А вони кажуть: «В Драбові Люба також не бухгалтер, а економіст і нормально справляється». Так я і почав працювати. Колектив був хороший, директор також, багато мене вчили. У 1984 р. мене призначили директором радгоспу, у 1995 р. — вибрали головою КСП, а у 2000 р. я створив фермерське господарство. На сьогодні маємо 3660 га землі в обробітку.
Про принципи роботи Володимира Осадчого в напрямку рослинництва ми писали у статті «Володимир Осадчий: Скільки заробляють на цукровому буряку на Черкащині». Там фермер поділився, як вирощує прибутковий цукровий буряк та чому не вирощує нішеві культури. Сьогодні ж наша розмова стосується тваринництва АФ «Базис».
Володимир Осадчий: В середині 90-х ми ледве зводили кінці з кінцями, продавали лише 1 т молока. Сьогодні тримаємо 450 голів ВРХ, з яких 260 дійні корови. Зараз нарощуємо обʼєми — за 1,5 року 60 корів додали. Хочемо вийти на 300 корів.Більшість — це українська чорноряба, але є сименталки та швіцької породи. Надої — 6 т молока на добу. Якісні показники: жирність 3,8-4%, білок 3,2-3,4%.
Також в нас є свиноферма, близько 250 голів. Частина поголів'я йде на продаж, частина — на забій у господарстві, бо маємо свій харчоблок.
Володимир Осадчий: Всіх бичків ми залишаємо собі. Раніше ті, хто займався молоком, бичків здавали. А тепер ми зрозуміли, що свинина коштує 60 грн/кг, а бички коштували 100 грн/кг живої ваги. Тим більше, що вони невибагливі до годування. Але сьогодні бичків не дуже хочуть брати, краще йдуть корови, бо з них більший вихід м'яса.
Колись була ідея спробувати зробити мармурове м'ясо. Але війна все сплутала. Головний зоотехнік мобілізувався ще у перші дні, тож коли він повернеться, можливо повернемось до цього.
Володимир Осадчий: Для тваринництва минулий рік був хорошим, особливо для молока, де ціна виросла з 15 до 22 грн/л. Зараз трохи падає знову. Водночас подорожчали й корми, й електроенергія, і все інше.
Володимир Осадчий: Приїхав якось до мене Рабин з одним уманським хасидом і каже: «Займімось вівцями». Спершу для них тримали, а потім вирішили собі розводити. Стадо близько 300 овець.Зараз у нас в більшості — це дорпери. Ця порода вигідна, бо здебільшого сама линяє. Бо сьогодні постригти вівцю – це проблема. А ще гірша проблема – куди цю шерсть подіти.
Володимир Осадчий: У 2005 р. адміністрація вирішила наповнювати бюджети сільських рад і постановила, що земельні ділянки не повинні пустувати – чи це під водою, чи на полі. У 2006 році дехто добровільно уклав договір на використання господарських ставків. Тоді ще давали вибір, не було аукціонів чи тендерів. Ми також взяли в оренду ставки.
Вирощуємо коропа, товстолоба і білого амура. Збут не проблема. В нас є невеличкий басейн-зимівник, він не замерзає цілий рік. Ми рибу виловлюємо, туди кладемо, і чекаємо покупців.Риба – це живі кошти.
Володимир Осадчий: Кадри сьогодні на грані. Якщо раніше у нас був молодий колектив, механізатори, водії від 30 до 45 років, то сьогодні, особливо водії – це в основному хлопці, які вже вийшли на пенсію. Лише п'ять осіб трохи молодші.
На підході так само трактористи, бо сьогодні дуже мало тих, які у 19-20 років хочуть прийти. І враховуючи, що ця проклята війна іде, відповідно, молодші кадри пішли служити.
Володимир Осадчий: Ми не волонтери, але допомагаємо. Ось дзвонили з 450-ї бригади, щоб ми допомогли. Ну і наші земляки, ті, що служать, звертаються.
При їдальні зроблений цех по переробці нашої продукції. Дівчата роблять паштети, тушкованки, каші різних видів та навіть консервований борщ. Плюс, даємо цукор, олію, борошно – те, що в нас є. Крім того, допомагаємо коштами, ремонтуємо чи купуємо автомобілі. Через це, дехто вручає нам подяку, дехто передає прапори з підписами.
Чекаємо швидше, щоб можна було мирно працювати.
© Ірина Кошкіна, Юлія Маковей, Kurkul.com, 2025 р.
Вибір редакції
Не пропусти останні новини!
Підписуйся на наші соціальні мережі та e-mail розсилку.