Спаржа поступово займає своє місце серед нішевих культур України. Попит формують як ритейл, так і споживачі, які шукають локальні овочі преміум-сегменту. А фермери, які зважилися її садити, уже мають перші результати. На другій онлайн-конференції з вирощування спаржі фермери з Закарпаття, Одещини та Херсонщини поділилися реальними історіями запуску та розвитку виробництва.

Як переселенець із Криму вирощує спаржу на Закарпатті

Мирон Макаров — власник ТОВ «МАЙРОН АГРО», перший промисловий виробник спаржі на Закарпатті. Його історія почалася після 2014 р. коли через війну він залишив Крим і переїхав на Захід України. Тут вирішив зайнятися новою для себе справою — вирощуванням спаржі.

Не маючи власної землі, Мирон почав з ризикованого експерименту — висадив близько 6 тис. саджанців спаржі. Допомогу і самі саджанці отримав від Василя Поліщука, засновника ТОВ «АВ ЛІХТ».

«Однак уже на старті виникли серйозні труднощі: хтось полив спаржу бензином і підпалив. Проте культура виявилася напрочуд витривалою — зі 150 пошкоджених кущів 140 вижили й продовжили рости», — розповідає фермер. 

Згодом, у 2023 р., коли господарство збільшилось до 2,25 га, Мирон вирішив перейти на однорядну посадку, адже саморобне навісне обладнання не формувало гарних рівних борозен для спарених рядків.

«Якщо маєш якісний плуг ПЛ-1, він гарно розгортає землю, і тоді можна обирати — саджати однорядно чи спарено. А мені доводилося ще й лопатами доробляти», — пояснює Мирон Макаров.

Найбільшою проблемою у вирощуванні спаржі фермер називає бур’яни, як от амброзію. Щоб їх знищити, він кілька разів на рік обробляє землю фрезою.

Особливим є й збір спаржі, оскільки він залишається ручним та фізично важким процесом. Працівники мають також користуватися спеціальними «мірними паличками», щоб не зрізати пагони надто короткими.

«Обрізаємо спаржу вручну за допомогою мачете під стандарт 22 см. Це доволі важка робота. Тому різати зазвичай мають хлопці, бо потрібна сила. Жінки займаються зважуванням, сортуванням і пакуванням», — каже фермер.

Перший врожай Мирон отримав у 2022 році. Нині він постачає спаржу до місцевих супермаркетів, невеликих торгівельних мереж і надсилає замовлення по Україні через «Нову пошту». Окрім зеленої, Мирон вирощує і невелику кількість фіолетової спаржі. Її поки не калібрують за стандартом — клієнти беруть у різних розмірах. Загальна площа насаджень становить 3,5 га.

«Зі збільшенням площ довелося купити трактор, обприскувач, а також техніку для мульчування. Це дозволяє утримувати поле в належному стані. Мрію про лінію переробки — щоб вона одразу різала, мила й складала спаржу в ящики. Тоді робочим залишилося б тільки підсортувати і запакувати», — розповідає Мирон.

Спаржа під пекучим сонцем — історія ферми «Бадеко» на Одещині

Вирощування спаржі в умовах Півдня України — завдання непросте. Посушливий клімат, висока температура влітку, холодні зими, суховії та постійні вітри роблять степову зону Одещини складним місцем для землеробства. Але саме тут подружжя Олега та Ірини Бадюк заснували господарство ТОВ «Бадеко».

«Більшість життя ми провели в Одесі, не маючи відношення до агробізнесу. Але любов до села й експерименти зі здоровим харчуванням підштовхнули до нового виклику. Ми вперше спробували спаржу — і вона настільки нам сподобалась, що захотілося вирощувати її», — пригадує Ірина.

Починалося все з невеличкої присадибної ділянки: 2 000 саджанців на чотирьох сотках. Для поливу одразу облаштували крапельну систему, вносили органічні добрива. Перший урожай не продавали, а роздали друзям і сусідам — щоб люди відчули смак та користь нової для регіону культури.

«Наше село стало одним із перших на Одещині, де всі дізнались, що таке спаржа. Люди куштували й були вражені. Це дало нам упевненість рухатися далі», — каже фермерка.

Успіх на городі надихнув перейти до масштабування. Подружжя підготувало поле, зробили глибоку оранку на 70 см, розвели підземний трубопровід, облаштували свердловину й басейн для накопичення води. Полив організували секційно з урахуванням показників датчиків вологості ґрунту. У 2022 р. на полі 4,5 га висадили різні сорти спаржі.

Серед постійних викликів — бур’яни, гризуни, які пошкоджують стрічку крапельного поливу, равлики, іржа та навіть водорості у басейні для води.

Зараз на фермі працює злагоджена команда. Спаржу реалізують через інтернет, на ринках Одеси й Києва, у спеціалізованих магазинах. Ще одна ідея, яку вдалося реалізувати, — консервація спаржі. Ірина самостійно розробила рецепт, експериментувала в домашніх умовах, багато разів повторювала процес, щоб отримати якісний результат. Сьогодні консервована спаржа продається в магазинах і через інтернет.

Тепер в «Бадеко» хочуть розширювати посадки, урізноманітнити асортимент переробки, а також докупити сучасну техніку для догляду за полем.

«Попит на спаржу росте. Ми ледве встигаємо задовольнити всіх клієнтів. Але головне — робити це з любов’ю. Бо коли твоя праця тобі в радість, тоді вона стає справжньою справою життя», — підсумовує Ірина Бадюк.

Як державний грант допоміг виростити спаржу на Харківщині — досвід ФГ «Зміївське»

Маргарита Чепелюк із ФГ «Зміївське» захопилася спаржею ще у 2018 р. під час подорожі до Португалії. До 2020 року вона працювала у сімейному господарстві як головний бухгалтер, тоді як її батько займався вирощуванням зернових та олійних. Але ідея вирощування спаржі не давала спокою фермерці. 

Коли почалася війна, ситуація в регіоні стала вкрай напруженою. Господарство розташоване лише за 40 км від Ізюма.

«Ми постійно були на пороховій бочці, і було незрозуміло, чи зможемо взагалі залишитися вдома. Тому коли ситуація стабілізувалась я побачила, що держава відкрила грант «Власна справа» і зрозуміла — це мій шанс спробувати реалізувати ідею без великих власних вкладень», — розповіла Маргарита.

Перша спроба отримати фінансування була невдалою — у гранті було відмовлено. Тому фермерка проаналізувала помилки, переробили бізнес-план і вдруге отримали фінансування майже на 0,5 млн грн. 

«У центрах зайнятості працюють консультанти, які допомагають скласти бізнес-план і виправити помилки. Вони на зв’язку практично цілодобово. Підказують, що поліпшити, щоб заявка пройшла», — каже Маргарита.

Заявка подається через «Дію». Потрібно заповнити форму, додати бізнес-план і пройти коротку онлайн-співбесіду. Рішення приходить упродовж двох тижнів. 

«Фактично, ви не сплачуєте гроші державі, а просто повертаєте їх податками. Якщо у вас уже є діюче господарство, це чудова можливість розвинути новий напрямок. Але якщо ви починаєте з нуля, то перекрити суму лише податками буде складніше», — пояснює Маргарита.

Після отримання коштів відкривається окремий рахунок у державному банку («Ощадбанк» або «ПриватБанк»), і саме банк перераховує кошти постачальникам — безпосередньо за договорами та рахунками, які подає підприємець. Самостійно гроші з цього рахунку зняти не можна.

«Я трошки схибила в розрахунках із крапельним поливом. Витрати виявилися меншими, ніж я планувала, тому могла використати кошти ефективніше. Але це теж досвід», — зізнається фермерка.

Протягом шести місяців після отримання гранту потрібно витратити кошти за цільовим призначенням — саме на ті позиції, які були в бізнес-плані. Якщо, наприклад, у плані вказано «система крапельного поливу», то купити замість неї щось інше не можна. 

Також представники центру зайнятості приїжджають перевірити результати: що придбано, чи створені робочі місця, як просувається виробництво. Маргарита каже, що до неї приїздили, сфотографували висаджені саджанці, перевірили систему поливу — усе було підтверджено. Далі кожні шість місяців підприємство звітує про сплачені податки. Якщо сума податків за три роки менша, ніж отриманий грант, — різницю доведеться повернути державі.

За умовами програми у господарстві «Зміївське» створили 2 робочих місця — одне з них зайняв агроном, колишній військовослужбовець, учасник бойових дій. Також своє спаржеве поле площею 0,5 га Маргарита обробляє разом із найманими працівниками — переважно жінками.  Для посадки спаржі використовує саджанці класів А і Б, закуплені у «АВ ЛІХТ». 

«Мені подобається бути на полі без телефону — це мій час перезавантаження», — каже вона.

Фермерка вже створює власну торгову марку, розвиває сторінку в Instagram і планує доповнити асортимент іншими овочевими культурами. 

© Юлія Маковей, Kurkul.com, 2025 р.