Українські фермери отримали у 2025 році невтішний досвід: рекордний врожай картоплі — на 50% більший за попередній — не приніс фермерам прибутку.

Відпускна ціна на картоплю впала з 20 до 8 грн/кг, при цьому імпорт за січень-жовтень 2025 року зріс у 5,1 раза — до 123,14 тис. т. 

Які перспективи посівної з урахуванням уроків минулого року

Після того, як у 2024–2025 роках фермери зіткнулися з одним із найскладніших сезонів за останні роки, питання підготовки до нової посівної набуває особливої гостроти.

Минулий рік став справжнім випробуванням для українського картоплярства. За даними Інституту картоплярства НААН, врожайність впала вдвічі порівняно з попереднім роком — з 35–60 т/га до 15–25 т/га. Виконуючий обов'язки першого віцепрезидента Національної академії аграрних наук України Ігор Гриник пояснює, що у Київській та південних областях картопля постраждала від нестачі вологи та високих температур — як повітря, так і ґрунту (близько 28–30 °C на глибині 10 см).

Наслідками спеки та посухи стали хвороби бульб: парша, в'янення картоплиння та бульб, дуплистість, розтріскування та вторинний ріст. Приморозки у травні пошкодили насадження, дощі у червні-липні призвели до надмірного зволоження, а спека у серпні висушила ґрунт. У результаті більшість картоплярів втратила до 30% врожаю.

«Картоплярство характеризується циклічністю: успішний за ціною рік змінюється наступними 4 роками низької ціни. Врожай 2024 року був поганим, але висока ціна спричинила збільшення площ посадок за офіційними даними Держстату з 15,4 тис. га (у 2024 році) до 18,2 тис. га (у 2025 році). Реальні площі достовірно невідомі — учасники УАВК називають цифри від 40 до 70 тис. га», — коментує Kurkul.com закономірність, яка стоїть за такими коливаннями, Ольга Самойліченко, виконавча директорка УАВК.

Рекордний врожай 2025 не приніс прибутку

На контрасті з катастрофічним 2024-м, минулий рік приніс українським картоплярям сприятливі погодні умови — неспекотне літо з достатньою кількістю опадів. За даними Інституту аграрної економіки, валовий збір картоплі мав скласти не менше 20 млн т.

«Виробничі площі розширилися на 25%, і врожай, завдяки погодним умовам, зріс на 25%, що дало загальний приріст на 50% порівняно з 2024 роком», — підтверджує директор Інституту картоплярства Микола Фурдига.

Оксана Руженкова, експертка Світового банку з розвитку аграрних асоціацій та плодоовочівництва, говорить, що урожай був гарний. 

«Виробничі площі після торішнього неврожаю картоплі, спричиненого рекордною спекою, збільшили на 10–20% порівняно з 2024 роком. Літо 2025-го було неспекотним — були дощі — це ідеально для картоплі. Завдяки сприятливій погоді навіть проблему з неякісним насіннєвим матеріалом непогано врегульовано. Врожаю однозначно вистачить», — додає експертка.

Але чи став цей рекордний врожай причиною для радості? Саме тут криється підступ. Відпускна ціна впала до 5–7 грн/кг, що фактично позбавляє галузь рентабельності в умовах війни та високої собівартості. За словами Миколи Фурдиги, якщо середня відпускна ціна з господарств становить 8 грн/кг, а минулого року вона становила 20 грн/кг, то навіть при більшому обсязі виробництва загальний дохід фермерів буде меншим.

«В 2024 році Держстат зафіксував 384 тис. т валового збору. Враховуючи сприятливі погодні умови 2025 року, офіційний річний валовий обсяг наближатиметься до пів мільйона тонн», — наводить дані Ольга Самойліченко.

Регіональний розподіл площ під картоплею

Львівщина та Волинь у 2024 році зіткнулися з тими самими проблемами, що й інші регіони — врожайність впала вдвічі, з 35-60 т/га до 15-25 т/га. Ігор Шкурко, директор «Чернігівеліткартоплі», констатує, що у 2024 році вирощування картоплі виявилося складним через несприятливі погодні умови. 

Проте у 2025 році ситуація покращилася — західні області мали врожай картоплі, хоча його виявилося замало для покриття потреб всієї країни.

Без зрошення та сучасних стійких сортів вирощування картоплі в цих колись стабільно «картоплярських» регіонах перетворюється на лотерею. Вони стикаються не лише з кліматичними викликами, а й з гострою демографічною проблемою. 

Микола Фурдига, директор Інституту картоплярства, розповідає про драматичну ситуацію. 

«На Вінниччині є села, де раніше селяни садили по 30 га картоплі. Зараз якщо хтось садить 2 га — це вже добре. Через мобілізацію та міграцію площі під картоплею в домогосподарствах скоротилися в 15 разів. Вихід з цієї ситуації один — інвестувати в великі фермерські господарства та сучасні технології, які дозволять компенсувати дефіцит робочих рук механізацією та автоматизацією», —  констатує Микола Фурдига.

Ці регіони традиційно забезпечують український ринок ранньою картоплею. Однак в умовах кліматичних змін навіть тут без краплинного зрошення та захисту від аномальних спекотних періодів не обійтися. Приморозки навесні та висока температура ґрунту влітку можуть знищити врожай на корені.

Чому імпорт зростає навіть при гарному врожаї?

Ситуація з неврожаєм 2024 року призвела до безпрецедентного зростання імпорту. Оксана Руженкова наводить конкретні цифри. За офіційними даними, за січень-жовтень 2025 року Україна імпортувала 123,14 тис. т картоплі — у 5,1 раза більше, ніж за аналогічний період 2024 року. У грошовому виразі імпорт зріс майже вп'ятеро — до $66,086 млн.

«Лідерами постачання були Польща — 36,9% від загального обсягу постачань, Єгипет — 13,7%, Нідерланди — 11,6%», — коментує Оксана Руженкова.

Водночас експорт української картоплі скоротився на 13,4%, до 2,14 тис. т. Найбільшими покупцями залишилися Молдова (58,5%), Азербайджан (38,6%) та Сінгапур (0,6%). 

Цікаво, що у жовтні 2025 року імпорт різко впав — до 359 т, що в 11,4 раза менше, ніж торік. Це пояснюється надходженням на ринок українського урожаю нового сезону.

Оксана Руженкова пояснює ситуацію, що склалася, тим, що посадили картоплю всі, і в тому числі чимало агрохолдингів. Проте, не можна сказати, що великі агрохолдинги «підсіли» на картоплю на тривалий період. 

«Дуже часто саме в сегменті картоплі є такі гравці, яких між собою кулуарно називають «залітні». Вони залетіли в сегмент на гребені високих цін, можуть навіть 10-12 років попрацювати, купити посівний комплекс, комбайн, оприскувач. Але якщо вони не побудували овочесховище — це тимчасовий гравець на ринку картоплі», — додає експертка Світового банку.

Вона також звертає увагу на особливості роботи українських фермерів, які не переймаються утриманням експедиторів. 

До війни овочівники на Півдні мали в штаті співробітника-експедитора, який їздив разом із фурою на розподільчі центри торгівельних мереж. Але тепер фермери, за словами експертки, «розбалувалися» і вирішили, що їм недоцільно тримати в штаті експедитора. Мовляв, нехай супермаркети, а ще краще трейдери приїздять до них самі.

«Насправді, будь-якій торговельній мережі і трейдеру значно простіше укласти угоди з польським виробником, оскільки домовленості ідуть на європейському рівні — поговорили, домовились, і все буде виконано за будь-якої погоди і своєчасно. А наш фермер не хоче зайвий раз камеру відкривати, затягуючи строки постачання», — коментує експертка. 

Камера — це великий холодильник в середньому на 1 тис. т, і цю кількість продукції фермеру треба розпродати за 3-4 дні. Інакше фермер втрачає, бо якщо камера відкрита довше — випаровується волога, а значить — втрачається вага.

«Нашому фермеру просто зручно, щоб у нього стояла черга з трейдерів і щоб він вантажив по дві фури на день або навіть більше. Трейдер зазвичай розраховується відразу у момент, коли забирає продукцію. А от торгівельна мережа вже трішечки привчена, що може за два-три тижні віддати гроші. Хоча іноді бувають і затримки. В умовах війни це викликає занепокоєння у фермера», — додає Оксана Руженкова.

Експертка каже, що вищий урожай картоплі у 2025 році не полегшив життя виробникам.

«Український виробник хотів би продавати картоплю по 12 грн/кг із ПДВ, однак на ринок заходила польська картопля по 6 грн. Це призводить до того, що відпускна ціна по Чернігівській області без ПДВ становить 8-9 грн., а у Волинській — подекуди 5-7 грн. Для споживача це добре, а для виробника — проблема, бо в умовах війни, дефіциту кадрів, вартості пального та логістичних ускладнень їм потрібні більші обігові кошти», — підсумовує Оксана Руженкова.

Виробник картоплі Сергій Рибалко у грудні 2025 року говорив, що у Польщі ціна картоплі в гривнях становить лише 3,20-3,50 грн/кг, тоді як в Україні вона у виробників близько 6 грн/кг.

Ольга Самойліченко звертає увагу на ще одну проблему.

«Ціни на картоплю зазвичай обвалюють незареєстровані господарства, які не платять податки. Як правило, вони обробляють від 1 до 5 га землі, але їх багато, тож вони впливають на ціни, що невигідно професійним картоплярам», — коментує експертка.

Європейський надлишок тисне на український ринок

Оксана Руженкова, описуючи ситуацію в Європі, говорить про те, що на нас тиснуть європейські ціни і обсяги вирощеного. Доходить до того, що в тій же Німеччині  влаштовують благодійні акції і роздають картоплю нужденним — на будинки для літніх людей чи в інтернати. 

«Власне, це тисне на ринок. Фермер сидить і чекає, можливо, ще трішечки підросте вартість картоплі на гребені низьких температур, і ми бачимо, що вона дійсно зараз трішечки дорожча. Мало того, блекаути дуже впливають на якість тієї самої картоплі. Якісної продукції у своїх фермерів буде не так і багато. Тому торговельним мережам зручно імпортувати — це комфорт в домовленостях, своєчасність поставок і просто зручне спілкування», — додає фахівець.

Статистична невидимість або тіньовий ринок картоплі

Одна з найбільших проблем галузі — недостовірна статистика та величезний тіньовий сектор. Офіційні дані говорять про валовий збір близько 20 млн т щорічно, але експерти називають цю цифру завищеною щонайменше на 40%.

Сергій Рибалко пояснює, що статистичні дані про врожай картоплі у 21-22 млн т не змінюються протягом останніх десяти років, хоча реалії виробництва змінюються. За його спостереженнями, реальна цифра близька до 12 млн т, а за оцінками інших експертів — 7-8 млн т з урахуванням городів.

Причина статистичних розбіжностей у тому, що за даними Державної служби статистики, 98% картоплі в Україні вирощується домогосподарствами, а сукупний врожай визначається здебільшого за демографічними показниками. Професійні, офіційно зареєстровані виробники засадили картоплею у 2025 році 18 тис. га, що на 20% більше минулорічних площ. Але за даними УАВК, реальний показник як мінімум вдвічі більший.

Виклики посівної-2026: до чого готуватися

Володимир Воєводін, менеджер з управління кампаніями BASF, попереджав, що погода стає все менш передбачуваною. У 2024 році Україна зафіксувала щонайменше три потоки повітря із Сахари, які призвели до аномального підвищення температури та суттєвого зменшення опадів. 

За прогнозами кліматологів, до 2050 року половина українських сільгоспугідь ризикує потрапити в зону посухи. Тому аграрії мають постійно моніторити прогнози погоди та бути готовими до швидкого реагування на зміни.

Багато господарств через обмежені земельні ресурси не дотримуються рекомендованої сівозміни, коли картопля повертається на попереднє поле лише через 4-5 років. Це призводить до накопичення в ґрунті збудників хвороб і шкідників, зокрема дротяників.

Якість насіннєвого матеріалу для України має вирішальне значення

Оксана Руженкова, коментуючи Kurkul.com ситуацію напередодні посівної 2026 року, каже, що в цьому році все буде гаразд. Фермери охоче купують другу репродукцію картоплі і залюбки будуть купувати німецьке, голландське насіння. Також в Україні  вже в період повномасштабного вторгнення активізувались компанії з продажу французького насіння. 

Експертка також розповідає про цікаву практику УАВК.

«Асоціація наразі практикує демо-поля у різних регіонах, на яких показує одночасно по 70+ сортів. Це дуже класно, коли людина бачить не одну насіннєву компанію з 10 сортами, а має змогу порівнювати, може і прицінитись, і на око визначити, яка красива, яка приваблива, яка буде продаватись. Ця ініціатива до певної міри випереджає вже європейські тенденції», — коментує Kurkul.com Оксана Руженкова.

А з вітчизняним виробництвом насіннєвої картоплі є проблеми. Часто якість залишає бажати кращого. Оксана Руженкова висловлює занепокоєння якістю контролю, оскільки немає у нас такої опції, як оцінка якості насіннєвого господарства. Після спільної роботи з Держспоживслужбою та її інспекторами вона не вірить в те, що якість роботи інспекторів підвищилася, адже інспектор має перевірити картоплю двічі в полі, і один раз у сховищі. 

«Як там відбувається по факту, зараз під час війни, мені сказати складно. А покупець дивиться на стадії покупки — молодець, якщо приїхав в сховище. Не молодець, якщо до нього вже привезли продукцію, і починаються рекламації, повернення, обурення, скандали», — додає фахівець.

За словами Миколи Гордійчука, директора ТОВ «Агріко Україна», українські виробники, які працюють на внутрішній ринок, виростили близько 40 тис. т сертифікованого матеріалу. При середній ціні від виробника 10-12 грн/кг — це забезпечення потреб ринку всього на 15-20%, решта — несертифікована картопля низької репродукції.

«Професійний картопляр орієнтується не на минулорічну ціну, а на «стовпи картоплярства»: картоплесховища, зрошення та законтрактований врожай. Контрактне вирощування — це картопля для виробництва чипсів та крохмалю. Усі зміни площ насаджень в учасників УАВК на 95% пов'язані саме з цими факторами», — говорить Ольга Самойліченко. 

Нестача сховищ —  найбільша загроза галузі

Нестача картоплесховищ в Україні критична. За словами Оксани Руженкової, щоб прожити цикл з осені й до травня і бути забезпеченими вітчизняною картоплею, необхідно мати промислові сховища потужністю щонайменше 1,5 млн т. Наразі в країні є сховища лише на 300-350 тис. т, що складає 20-23% від необхідної потужності. Ще 350 тис. т потужностей за час повномасштабного вторгнення втратили придатність до використання.

Через війну Україна втратила понад 281 тис. т ємностей одночасного зберігання овочів, що призводить до втрат 35% врожаю через відсутність належних умов зберігання, зазначає екс-міністр аграрної політики Віталій Коваль.

«На споживання йдуть 3,5 млн т. Свіжу картоплю будемо їсти чотири місяці, а вісім місяців нам потрібно її зберігати. У нас є сховищ на 350 тис. т замість 2 млн. Не йдуть у картопляний бізнес через те, що немає сховищ», — пояснює масштаб проблеми Сергій Рибалко, директор ФГ «Аделаїда».

Для будівництва якісного овочесховища необхідно витратити значні кошти. За словами Сергія Рибалки, холодильник на 800 т коштує €100 тис., генератор Caterpillar — 3,9 млн грн, контейнери для зберігання — 3,5–4 тис. грн за т, плюс 1 грн/кг на місяць на обробку, усушку та сортування. 

Оксана Руженкова зазначає, що якщо на потреби картоплярів залишиться близько 200 млн грн із загального обсягу коштів за програмою підтримки садівництва, галузь зможе побудувати картоплесховища на 40 тис. т у разі компенсації будівництва за принципом 50 на 50.

Ольга Самойліченко підкреслює критичність цієї проблеми та вказує на реальний шлях до її вирішення: 

«Відсутність картоплесховищ — ключова проблема. Перевиробництво восени змінюється дефіцитом і стрибком імпорту навесні. Постанова КМУ №62 від 21.01.2026 про надання грантів для будівництва картоплесховищ — реальний шанс зберегти врожай і не продавати його з поля за безцінь. Професійний виробник збільшить площі лише тоді, коли знатиме, де зберігатиме врожай», — додає експертка.

Без системного вирішення проблеми зберігання ті виробники, у кого немає надійних приміщень, змушені продавати картоплю одразу після збору врожаю за мінімальними цінами, тоді як навесні ми змушені звертатися до імпорту.

Ольга Самойліченко говорить, що суттєва зміна площ під картоплею можлива лише за системних реформ: заборони продавати немиту картоплю в супермаркетах і постачати нечищену в заклади харчування. Ці рушії розвитку вже впроваджені в різних країнах, але поки не на часі в Україні в умовах війни. Таким чином, у 2026 році варто очікувати лише звичних циклічних змін на 15–20%.

© Ірина Кошкіна, Kurkul.com, 2026 р.