Станом на 20 липня аграрії Одещини намолотили понад 1,5 млн т зернових і зернобобових. Середня врожайність по області — 4,15 т/га, що вище за середні показники по Україні. Але саме там, де зерна найбільше, воно сьогодні майже не рухається: порти під ударами, Дунай обмілів, ціни впали. Ми поговорили з аграріями Одещини про те, як минули жнива і що буде далі.

Рекордні врожаї на Півдні Одещини

Урожай на Одещині аграрії оцінюють як один із найкращих за останні роки. Весна була дощовою, що на посушливому Півдні зазвичай рідкість.

«Цей рік у нас були дуже гарні дощі, ми забрали дуже непоганий урожай. Приблизно на рівні 2021 року, коли Україна мала рекорд. І це попри стреси — приморозки та холодну весну», — каже Віктор Кожухаренко, керівник СФГ «Вікторія». 

Офіційна статистика цю оцінку підтверджує. Станом на 20 липня середня врожайність озимої пшениці в області становить 4,22 т/га, озимого ячменю — 4,5 т/га, зимуючого гороху — 2,5 т/га, ріпаку — 2,1 т/га.

Водночас результати по області неоднорідні. За даними Одеської ОВА, у Білгород-Дністровському районі середня врожайність становить 5,08 т/га, у Подільському — 4,92 т/га, і це одні з найкращих показників в Україні. В агрогосподарстві в селі Яськи Біляївського району, урожайність пшениці сягнула 8,8 т/га проти 7,5 т/га торік.

А для бессарабського Півдня система координат зовсім інша.

«Для нас 4 т/га пшениці — це взагалі космос. Це для нас рекорд, тому що в наших умовах отримати таку врожайність дуже складно», — пояснює фермерка Алла Стоянова, керівниця ФГ «Стоянов А.А.».

Вона пояснює, що зазвичай господарства області збирають 2,5–3 т/га пшениці. Високу врожайність вдалося отримати лише там, де вчасно і якісно обробили поле та внесли добрива. 

Бессарабія вже майже закрила сезон збору ранньозернових культур. Це підтверджують усі троє наших співрозмовників.

«У нас зараз жнива закінчилися тільки на півдні. У самому розпалі — на півночі Одеської області, а на Житомирщині ще не починалися», — описує географію Віктор Кожухаренко.

«Збирання на півдні йде більш-менш нормально — люди закінчують збирати врожай. Ми вже закінчили», — каже Радослав Златов, керівник СФГ «Балкани».  

Алла Стоянова під час розмови якраз перебувала на полі. Каже, що до кінця цього тижня збір ранніх зернових та олійних буде завершено, а далі почнуться розрахунки.

«Україну Дунай не врятує точно»

Тут постає проблема, яка повністю нівелює рекордні показники урожаю.

«Наче все є: і повна комора товару, і машини наші є, немає проблем. А не можемо возити», — описує ситуацію Віктор Кожухаренко. 

Причина — практично повна зупинка експорту. Коли по портовій інфраструктурі прилітає, перевалка зупиняється. До того ж під час тривог машини на прийманні не розвантажують, а в Одеській області, за словами фермера, буває 18–20 тривог на добу. 

«В черзі на перевалку десятки вантажівок. Прилітає по портах і по стоянках, і гинуть люди. Ми не хочемо відправляти людей і ризикувати», — каже фермер.

У СФГ «Балкани» логістика інша: господарство має власний термінал на Дунаї і вивозить зерно саме водою. Цього сезону цей маршрут фактично зупинився.

«Ми поки нічого не маємо. Потихеньку намагаємося щось починати вантажити на Дунаї», — описує ситуацію на власному терміналі Радослав Златов.

Причин, за його словами, дві, і вони накладаються одна на одну. Перша — судна не хочуть заходити в дунайські порти після ударів по портовій інфраструктурі. Ціни фрахту зростають, а різницю має платити аграрій.

Друга причина взагалі не пов'язана з війною — це вода. Рівень води в Дунаї найнижчий з 1998 року. На мілководді судна не можуть заходити, а баржі не можуть братися за повний тоннаж. Але найгірше, що мілководдя збіглося з дефіцитом самого флоту, і тут спрацював ефект попередніх двох років.

«Баржі, які обслуговували дунайський напрямок у 2022–2023 роках, коли зерно масово йшло цим коридором, згодом залишилися без роботи: попит на флот зник, і судна піднялися вгору річкою. Тепер, коли вони знову потрібні, спуститися назад вони фізично не можуть — через ті самі обміління. Барж не вистачає. І всім ясно, що буде спекулятивне зростання цін», — прогнозує керівник «Балкан».

У підсумку це означає, що дунайський коридор, який останніми роками вважався запасним виходом для українського зерна, цього сезону такої ролі не виконує. 

Радослав Златов формулює висновок, під яким сьогодні підпишеться половина Бессарабії: «Україну Дунай точно не врятує».

Щодо контрактів, які не виконуються, Златов не бачить юридичних наслідків: «Це чистий форс-мажор. Нічого не буде». Якщо судна не заходять, невиконання контракту очевидно неможливе.

Алла Стоянова дивиться на це вже в масштабі області. За її словами, чотири великі оператори, які мають доступ до глибоководних шляхів, призупинили роботу, і вузьким місцем знову став Дунай.

«Ми, як аграрна країна, споживаємо у 5–6 разів менше, ніж виробляємо. Тому п'ята частина в нас іде на внутрішнє споживання, а 4/5 — це наш експортний потенціал. Тому зупинка експорту одразу б'є по всіх», — пояснює вона.

Віктор Кожухаренко, підтримуючи спікерів, додає, що у фермерів Бессарабії ще, можливо, є якісь варіанти, на відміну від решти областей. Але фіналізує, що для всіх «ця ситуація — це колапс».

Жнива-2026 — як збирали врожай під тривогами і дронами

«Зараз настрій такий, що треба дуже швидко збирати врожай, іде дуже серйозна боротьба за врожай», — так описує липень керівниця ФГ «Стоянов А.А.» Алла Стоянова.

Її господарство розташоване в Ізмаїльському р-ні Одещини, де ситуація одна з найгарячіших.

Проблем зі збиранням, за її словами, кілька, і всі вони пов'язані з війною. Перша — повітряні тривоги при яких не працює навігація, і комбайни зупиняються. Друга — обробіток ґрунту, який має йти одразу за комбайном, а трактори з ґрунтообробною технікою так само не можуть нормально працювати. Третя — пожежі.

«Коли йде, припустимо, дронова атака, ці дрони падають у поля і йдуть пожежі. І дуже багато врожаю є зіпсованого, погорілого, внаслідок саме таких ситуацій. Влучили по наших двох заправних станціях. Їх розбили вщент. Тобто заправлятися тут поряд немає де», — каже Алла Стоянова.

Про те саме, тільки з бессарабського боку, говорить керівник СФГ «Вікторія» Віктор Кожухаренко. У нього жнива через небезпеку затягнулися на 2 тижні. Тому під час жнив на полях чергували день і ніч, обкошували їх, техніка була напоготові.

«На своїх полях знайшли близько десятка збитих «шахедів» — без бойових частин, лише уламки: мотори, корпуси», — розповідає він. 

«Скільки кілограмів зерна треба віддати за кілограм пального» — арифметика Віктора Кожухаренка

Рекордний урожай не покриває витрат на вирощування

Перше, з чим господарства зіткнулися після жнив, — обвал закупівельної ціни. Після зупинки експорту зерно подешевшало на 500–1000 грн/т, а подекуди й більше. Причому продати навіть за цією ціною складно. Хто має термінові зобов'язання — везе на лінійні елеватори і віддає перекупникам практично за безцінь.

Але сама по собі низька ціна — ще не катастрофа. Катастрофою її робить те, що відбувається з другого боку балансу: ціна на зерно впала, а на все, що аграрій змушений купувати, зросла. І саме цей розрив Віктор Кожухаренко пропонує рахувати не в гривнях і не в доларах, а в тоннах зерна. Найпоказовіше — пальне. 

«Зараз треба віддати 7,5 кг пшениці за 1 л дизпалива. Такого давно не було, ще з 90-х років. Для порівняння, у 2021 році ми віддавали 2,5 кг пшениці за 1 л дизелю. Тобто в зерновому вимірі дизель подорожчав утричі», — каже аграрій. 

Аналогічно з добривами: селітра, за його підрахунками, коштувала 7–9 тис. грн/т, а сьогодні — 25–27 тис. грн/т. Та з технікою: трактор, який раніше коштував умовно 2000 т зерна, сьогодні коштує 5000 т. У доларах він подорожчав приблизно вдвічі.

«А ціна пшениці не виросла у 2 рази», — констатує Віктор Кожухаренко.

До цього додається ціна логістики, яка після ударів по портах теж пішла вгору: доставити тонну зерна раніше коштувало 400–450 грн, зараз — близько 1000 грн, і що буде далі, ніхто не береться прогнозувати.

І ось тут арифметика перестає бути абстрактною. Із цього ж зерна господарству треба закрити відстрочки платежів перед контрагентами за агрохімію, сплатити податки й зарплати, а в серпні — розрахуватися з пайовиками. Причому в Бессарабії, за словами Віктора Кожухаренка, багато людей отримують виплати в перерахунку на зерно, бо бачать у ньому більше стабільності, ніж у гривні. Якщо ціна така, як зараз, а продати немає куди, виплати доведеться або затримувати, або знижувати — і це вже питання не рентабельності, а стосунків із пайовиками.

«Останніми роками аграрії практично не заробляють гроші. Це не про великі заробітки», — підсумовує фермер.

За його словами, галузь хоче не надприбутків, а передбачуваного співвідношення між тим, що продає, і тим, що купує.

Стратегії продажу зерна — результати опитування Kurkul.com

Ми запитали читачів, яку стратегію продажу врожаю вони обрали цього сезону. В опитуванні взяли участь 760 респондентів. Результати такі:

• закладаю зерно на зберігання (власний склад або елеватор) — 42%;
• продаю частину зараз, потрібні обігові кошти — 25%;
• продаю все, поки ціна не впала ще більше — 12%;
• орієнтуюсь на переробку чи тваринництво (зерно в корм) — 6%;
• працюю лише за форвардними контрактами — 3%;
• свій варіант — 15%.

Віктор Кожухаренко — серед тих 42%, що заклали зерно і чекають. У нього повна комора, підписані контракти й власний транспорт, але вивезти немає як. За його спостереженням, так поводиться більшість: продає тільки той, кому терміново — везе на лінійний елеватор і віддає перекупникам дешево. Решта відкладає рішення з дня на день, і саме тут він бачить ризик: «Це відкладений попит. Потім це буде лавина, коли всі вийдуть на ринок одночасно, щоб закрити борги і зайти в посівну». 

Радослав Златов — у групі тих 25%, хто продав частину одразу. Він не чекав ціни принципово: почав контрактувати й продавати з перших днів збирання, продав частину ріпаку і частину ячменю. Це дало господарству обігові кошти на два-три місяці й закрило осінню посівну, бо добрива він купив ще в травні.

«Я розумію, що в країні ситуація непередбачувана. Я, як багато аграріїв, не чекав, коли ціна виросте», — пояснює він.

Це дало господарству обігові кошти на два-три місяці й закрило осінню посівну, бо добрива він купив ще в травні.

З чим аграрії Одещини входять у новий сезон?

Спільне для всіх трьох господарств — відчуття, що ситуація від них уже не залежить.

«Але що робити далі? Це велике питання, на яке ми ніякого впливу не маємо. Тому й далі працюємо, збираємось сіяти та надіємось на краще», — каже Радослав Златов. 

СФГ «Балкан» вже працює на наступний сезон і відкрило передзамовлення на насіння озимих власного виробництва.

Так само налаштований і Віктор Кожухаренко: «Ми духом не падаємо в жодному разі. Ми готові до будь-яких перепадів».

Алла Стоянова заходить у новий сезон з тією ж стратегією, що страхувала господарство досі, — ставкою на озимі культури.

«Ми основну ставку робимо на озимі культури, тому що взимку ми можемо отримати хоч якусь вологу. Тому в господарстві вирощуємо чотири озимі позиції — пшеницю, ячмінь, ріпак і горох. Також для підстраховки маємо високомаржинальні культури на поливі — цибулю, кондитерський соняшник та часник», — пояснює вона. 

Тож головний висновок цих жнив: урожай Одещина зібрала такий, якого не бачила з 2021 року, а от чи стане він для аграріїв заробітком, вирішується вже не в полі.

© Юлія Маковей, Kurkul.com, 2026 р.