Ви щойно зібрали пшеницю. Урожай у коморі, елеватор поруч, ціна ще два тижні тому була пристойною. Та поки зерно возили на склад, ціна впала на третину – не через погоду чи попит, а тому, що глибоководні порти Великої Одеси фактично перестали приймати судна після серії атак, включно з ударами по судну STAR VENTURE (тричі) і GOLDEN LEO.

Частина фермерів вирішує притримати урожай до покращення ситуації з логістикою і зростання ціни. Але вже потрібно сіяти озимину — на добрива й пальне гроші потрібні зараз, незалежно від того, за скільки вдасться продати літній урожай.

Це і є касовий розрив у чистому вигляді. Фактично, витрати прив'язані до календаря польових робіт, а виручка – до ціни, яка щойно обвалилась через форс-мажор, непідконтрольний жодному окремому господарству. 

Kurkul.com уже писав про загальну структуру фінансових інструментів агросезону, але навесні 2026-го ще не було ні блокади портів, ні термінового пакета урядових рішень, ухваленого буквально днями. Цей матеріал про те, що змінилося з квітня.

Специфіка саме цього касового розриву в тому, що він не пов'язаний із сезонною непередбачуваністю самого сільського господарства – врожай зібраний, якість нормальна, обсяги відповідають очікуванням. 

Проблема виникла виключно з боку збуту: одна й та сама тонна зерна, яка два тижні тому коштувала на третину дорожче, фізично не змінилася, змінилася лише готовність покупців її купувати за старою ціною через ризики логістики. Це принципово інша природа кризи, ніж, скажімо, неврожай через посуху – і саме тому традиційні інструменти управління ризиком (страхування врожаю, диверсифікація культур) тут працюють значно гірше, ніж інструменти управління ліквідністю.

Комерційний директор «ФК "ФІНВІН"» Сергій Милько формулює це ще точніше: «Я б не говорив сьогодні, що в аграріїв просто немає грошей. Проблема складніша. У багатьох господарств кошти фактично заморожені в урожаї, який вони не хочуть продавати за поточними цінами. Водночас новий виробничий цикл уже потребує фінансування — пальне, добрива, ЗЗР, насіння, оренда, зарплати».

За його словами, актив у аграрія є, а ліквідності для фінансування наступного сезону — недостатньо, і це класичний касовий розрив, а не банкрутство чи відсутність ресурсів як таких.

Динаміка падіння цін

Останні активні закупівлі з поставкою в глибоководні порти датуються 22 липня. Тоді трейдер Fenix Agro купував пшеницю 2-3 класу по 8950-8000 грн/т у порту Чорноморськ. Ще 14 липня той самий трейдер платив помітно більше: 10 500 грн/т за пшеницю 2 класу – тобто лише за тиждень портові котирування впали на 12-15%. 

На елеваторах падіння виявилося ще різкішим. На елеваторі «Бруклін-Київ» (Вінницька область) пшеницю 2 класу 14 липня приймали по 9359 грн/т, а вже 24 липня – по 6509 грн/т: мінус 2850 грн/т менш ніж за два тижні. 

На Богданівецькому КХП («Алмейда Груп») пшениця 3 класу впала з 9200 до 6400 грн/т за той самий період. 

На Харківщині елеватор «Гранова» знизив ціну на пшеницю 4 класу з 7600 до 5950 грн/т за десять днів. 

Ріпак постраждав ще сильніше – просідання на 4000-5500 грн/т менш ніж за два тижні.

За оцінкою президента Української зернової асоціації Миколи Горбачьова, теоретична пропускна спроможність дунайського напрямку – близько 2,5 млн т на місяць, але досягти цього показника зараз практично неможливо: рівень води на Дунаї найнижчий за 30 років, тому баржі завантажуються лише на третину місткості. 

Міністр аграрної політики Тарас Висоцький визнає ситуацію складною, але не катастрофічною: за його словами, максимальний обсяг експорту без глибоководних портів, якого Україна вже досягала раніше, становив близько 3,5 млн т на місяць – і теоретично країна може повернутися до цього рівня.

Показово, що альтернативні маршрути не просто менш пропускні, а й дорожчі, причому вартість перевезення зростає буквально щодня. За даними брокерів ринку, фрахт кластерів на Дунаї зростав щотижня, а ставки на перевезення окремими напрямками піднялися на $10-20 за тонну лише за перші тижні кризи. 

Це означає, що навіть та частина врожаю, яку вдається продати через альтернативні канали, приносить менше виручки не лише через нижчу базову ціну, а й через вищі логістичні витрати, які лягають на плечі або продавця, або покупця, залежно від умов контракту – і в поточних умовах дефіциту попиту переговорна позиція продавця слабша, тож більшість цього тягаря переносять саме на аграрія.

Що роблять фермери просто зараз

Керівник господарства «Флора А.А.» Андрій Капріца описав типову стратегію:

«Зараз виконуємо попередні контракти по цінам, зафіксованим ще до блокування портів. Ріпак законтрактували ввесь, пшеницю тільки частково. Решту врожаю пшениці поки тримаємо і віримо у вирішення проблеми з портами». 

За його словами, коштів до збору соняшнику має вистачити – тобто господарство фінансово протримається до наступного джерела виручки, не продаючи пшеницю за зниженою ціною.

Не всі господарства мають такий запас міцності. Зерновий брокер Володимир Левковський радить аграріям готуватися до затяжної блокади, зокрема максимально використовувати власні та партнерські елеватори, зернові рукави як альтернативний спосіб зберігання, страхувати зерно від воєнних ризиків і навіть переглядати структуру посівів – скорочуючи площі під озимими, щоб виграти час і не розпорошувати обмежені кошти. 

Це прямий сигнал: частина господарств уже сьогодні розглядає скорочення озимого клина не через агрономічні міркування, а виключно через брак оборотних коштів.

Генеральний директор УКАБ Олег Хоменко попереджає: короткострокова блокада (два-три тижні) для галузі не критична, але довша пауза потребує втручання держави – включно з офіційним підтвердженням форс-мажорних обставин для міжнародних партнерів, щоб українські компанії могли уникнути штрафних санкцій за невиконання контрактів. 

Міністр Висоцький вже попереджає: якщо затримки з експортом триватимуть, Україні потенційно знадобиться додаткове зберігання на 10-12 млн т збіжжя.

Хоменко також пропонує запровадити конвенцію на навантаження вагонів у напрямку портів Великої Одеси – зерно й далі відправляють залізницею до портів за звичним графіком, хоча судна фактично не відвантажуються, і в результаті вагони накопичуються на підходах до портових станцій. 

Сергій Милько пояснює цю логіку в масштабі всього ринку: низька ціна на зерно сама по собі генерує додатковий попит на кредит.

«Умовно кажучи, якщо аграрію потрібні 10 млн грн на осінні роботи або підготовку до весни, у нього є два варіанти. Продати зерно сьогодні за ціною, яка його не влаштовує, або залучити 10 млн грн фінансування і спробувати дочекатися більш сприятливої кон'юнктури. Зараз ми все частіше бачимо саме другий сценарій».

За його словами, кредит сьогодні для аграрія — це не тільки джерело грошей, а й можливість отримати час і не фіксувати збиток через вимушений продаж урожаю; на ринку вже публічно звучать оцінки потреби агросектору в сотнях мільярдів гривень додаткового фінансування до весни 2027 року саме на тлі низьких цін на зернові.

Якщо експорт доведеться терміново переорієнтовувати на Дунай чи західний кордон, вагонів для цього може вже не вистачити – тобто йдеться не лише про фінансову, а й про суто логістичну готовність системи до затяжної кризи, яка на момент написання цього матеріалу ще не гарантована.

Відповідь уряду — пакет рішень від 11-13 серпня

Буквально напередодні написання цього матеріалу, 11 серпня 2026 року, міністр Тарас Висоцький в інтерв'ю LIGA.net анонсував пакет фінансових інструментів, мета яких – «забезпечити аграріям доступ до обігових коштів, стабілізувати внутрішній ринок та не допустити вимушеного продажу зерна за заниженими цінами». 

За словами міністра, ідея проста: прибрати з ринку хаотичну пропозицію зерна, яка додатково тисне на ціни вниз – замість продажу за безцінь фермер отримує кредит і чекає стабілізації.

• Скасовано обмеження, за яким на поповнення обігового капіталу в межах програми «5-7-9%» можна було спрямовувати не більше 20% кредиту. Тепер усі залучені кошти можна використовувати на поточні виробничі потреби  – тобто господарство більше не змушене штучно ділити кредит між інвестиційними й оборотними цілями.
• Фактичну ставку для аграріїв знижено з 15% до 10% річних, різницю компенсує держава. Пільгові умови поширюються як на нові кредити, так і на пролонгацію вже чинних позик – це важливо для господарств, які й так обслуговують кредити, узяті до кризи.
• Заставний коефіцієнт НБУ для зерна підвищено з 0,4 до 0,75. Це нормативний показник, який визначає, скільки банк може позичити під заставу певного обсягу зерна: що вищий коефіцієнт, то менше банку потрібно резервувати капіталу проти цієї застави, і то більшу суму він готовий видати під той самий обсяг зерна на складі.
• Програма кредитів під заставу врожаю за ставкою від 0,01% річних під державні гарантії. За словами директорки департаменту малого та середнього бізнесу Sense Bank Яни Шумунової, для аграріїв під час жнив швидкість отримання коштів має вирішальне значення, тому процес видачі максимально спростили.

Скільки коштів треба на посівну

За словами Тараса Висоцького, на період осінньої посівної максимальний обсяг кредиту для одного господарства становить 90 млн грн – цього достатньо для фінансування виробничого циклу на площі до 3 тис. га. У листопаді уряд планує розглянути збільшення ліміту до 150 млн грн для підготовки до весняної посівної кампанії. 

Загальний обсяг державних гарантій за кредитами може сягнути 80 млрд грн, тоді як аграрній галузі на посівну потрібно 40 млрд грн щомісяця – тобто наразі держава забезпечує ресурс на найближчі два місяці. 

Загальна потреба агросектору в обіговому фінансуванні на осінній період оцінюється у 200 млрд грн, а на весну 2027 року знадобиться ще 300-350 млрд грн [kmu.gov.ua]. 

Сам міністр навів власний приклад дії нового коефіцієнта: «Якщо в червні фермер під заставу тонни пшениці, ціна на яку була 10 000 грн, міг взяти кредит на 4000 грн, то в серпні, коли зерно по 7000-6000 грн, є можливість отримати навіть більшу позику: 5000-4500 грн». 

Перевірка арифметики: 

• 10 000 × 0,4 = 4000 грн (старі умови); 
• 6000 × 0,75 = 4500 грн і 7000 × 0,75 = 5250 грн (нові умови) 

– приклад міністра підтверджується розрахунком, з невеликим округленням у публічному поясненні.

Окремо уряд скоригував мінімальні експортні ціни на аграрну продукцію за пропозицією галузевих асоціацій, з урахуванням зміни логістики. Застосований коефіцієнт корекції – 0,714 – враховує можливе різке зниження зовнішніх цін: за основу взято максимальне місячне падіння цін у найскладніший період 2022 року (28,6%), тоді як фактичне поточне зниження, за офіційною статистикою реальних угод, становить близько 19% [kmu.gov.ua] – тобто закладений у методику запас консервативніший за те, що відбувається на ринку зараз.

Чи вистачить нового кредиту на посівну озимих

Офіційний приклад міністра показує механізм на рівні однієї тонни. Розгорнемо цю саму логіку на рівні цілого господарства, щоб перевірити, чи закриває новий ліміт реальну потребу на посівну кампанію. Візьмемо умовний приклад на основі реальних цін і реальних нормативів: середнє господарство із врожаєм пшениці 2500 т (наприклад, 500 га за врожайності 5 т/га – типовий показник для центральних областей).

Крок 1. Паперовий збиток від падіння ціни. Якщо продавати зараз за ціною після обвалу (6509 грн/т) замість ціни до блокади (9359 грн/т, приклад на елеваторі «Бруклін-Київ»), різниця становить 2850 грн/т. На обсязі 2500 т це 7 125 000 грн недоотриманої виручки – сума, яку господарство втрачає, якщо продає негайно за поточною ціною.

Крок 2. Скільки можна позичити під заставу цього самого зерна. Вартість застави за поточною (заниженою) ціною: 2500 т × 6509 грн = 16 272 500 грн. За старим коефіцієнтом 0,4 банк міг видати максимум 6 509 000 грн. За новим коефіцієнтом 0,75 – 12 204 375 грн, тобто майже вдвічі більше під ту саму заставу.

Крок 3. Порівняння з потребою на посівну. За ринковими орієнтирами вартості озимої посівної (близько 30 000 грн/га залежно від технології), на ті самі 500 га потрібно приблизно 15 000 000 грн. Старий кредитний ліміт (6,5 млн грн) закривав лише 43,4% цієї потреби. Новий ліміт (12,2 млн грн) закриває вже 81,4% – господарству бракує лише близько 2,8 млн грн, які можна покрити з інших джерел (власні кошти, продаж частини соняшнику чи кукурудзи пізніше восени).

Крок 4. Ефект зниження ставки. На кредиті 12 204 375 грн строком на 8 місяців (типовий цикл від посівної до продажу нового врожаю) різниця між ставкою 15% і пільговою 10% становить приблизно 406 800 грн економії на відсотках – сума, порівнянна з вартістю посівної на 13-14 гектарах.

Сергій Милько застерігає не плутати доступність державної програми з доступністю грошей для конкретного підприємства:

«Наявність державної програми ще не означає автоматичного кредитування. Позичальник все одно проходить фінансовий аналіз, оцінку боргового навантаження, застави, структури бізнесу та здатності обслуговувати борг».

Тобто зміна умов програми «5-7-9%» розширює теоретичну межу можливого, але не скасовує звичайну банківську перевірку кожного конкретного позичальника.

Це ілюстративний розрахунок з реалістичними, але умовними вхідними даними – реальна цифра відрізнятиметься залежно від класу зерна, конкретного елеватора, регіону і фактичної технологічної карти господарства. Але порядок величини показовий: новий коефіцієнт застави і пільгова ставка разом здатні закрити переважну частину, хоч і не всю, потребу в фінансуванні озимої посівної навіть на тлі обвалу цін на літній урожай.

Показовий момент – офіційний ліміт у 90 млн грн на господарство «до 3 тис. га» [kmu.gov.ua] у перерахунку на гектар дає рівно 30 000 грн/га – тобто той самий ринковий орієнтир вартості посівної, який використано і в цьому розрахунку. Це означає, що урядовий ліміт кредитування свідомо прив'язаний саме до ринкової вартості технологічної карти, а не до довільної суми – і теоретично для господарства на 500 га (наш умовний приклад) ліміту в 90 млн грн вистачило б із суттєвим запасом, якби воно могло отримати кредит на повну суму потреби (15 млн грн), а не лише в межах доступного забезпечення (12,2 млн грн за розрахунком вище). 

Тобто у цьому конкретному прикладі не загальний ліміт програми, а саме обсяг застави (кількість зерна на складі) є вужчим обмеженням, ніж верхня межа кредиту від держави.

Варто зробити ще один крок у цьому розрахунку – порівняти дві стратегії для господарства: продати зерно негайно за поточною ціною і провести посівну за власні гроші, чи взяти кредит під заставу і почекати на відновлення цін. 

Якщо припустити, що ціни на пшеницю відновляться хоча б частково – скажімо, до 8000 грн/т – протягом наступних трьох-чотирьох місяців (реалістичний сценарій за умови часткового відновлення морського експорту), то продаж усього обсягу за цією відновленою ціною замість поточної (6509 грн/т) додає ще 1491 грн/т, або 3 727 500 грн на обсязі 2500 т. 

Ця сума суттєво перевищує 406 800 грн економії на відсотках, порахованої вище, – тобто основний фінансовий сенс кредитування під заставу зерна не в економії на ставці як такій, а в можливості дочекатися кращої ціни продажу, не будучи вимушеним продавати негайно через брак готівки.

Таблиця 1. Динаміка закупівельних цін на пшеницю по елеваторах, липень 2026

Елеватор/регіон	Ціна до блокади	Ціна після блокади	Падіння
«Бруклін-Київ», Вінницька обл. (2 клас)	9359 грн/т (14.07)	6509 грн/т (24.07)	−2850 грн/т (−30,5%)
Богданівецький КХП, «Алмейда Груп» (3 клас)	9200 грн/т (13.07)	6400 грн/т	−2800 грн/т (−30,4%)
«Гранова», Харківська обл. (4 клас)	7600 грн/т (17.07)	5950 грн/т (27.07)	−1650 грн/т (−21,7%)
Порт Чорноморськ, Fenix Agro (2 клас)	10 500 грн/т (14.07)	8950 грн/т (22.07)	−1550 грн/т (−14,8%)

Таблиця 2. Кредитні умови для аграріїв: до і після 11 серпня 2026 року

Параметр	До 11.08.2026	Після 11.08.2026
Обмеження на обіговий капітал у «5-7-9%»	Не більше 20% кредиту	Без обмежень – до 100%
Фактична ставка для аграрія	15%	10% (різницю компенсує держава)
Заставний коефіцієнт НБУ для зерна	0,4	0,75
Кредит під заставу врожаю (пілотна програма)	Стандартні банківські умови	Від 0,01% річних під держгарантії
Пролонгація чинних позик на пільгових умовах	Не передбачена	Передбачена

Але сам орієнтир у 30 000 грн/га, на який спирається і державний ліміт, і розрахунок вище, — це цифра минулого сезону. Сергій Милько прямо попереджає, що для бюджетування посівної 2027 вона вже застаріла:

«Минулого сезону ми називали орієнтир близько 30 тис. грн на гектар. При цьому вже тоді реальний коридор становив приблизно 25-40 тис. грн залежно від культури, технології та інтенсивності внесення добрив. Я практично не бачу сценарію, за якого у 2027 році ця цифра зменшиться... Тому для бюджетування посівної 2027 я б сьогодні закладав не 30 тис. грн, а орієнтовно 33-35 тис. грн на гектар як середню робочу цифру. І це ще досить консервативний сценарій».

Якщо застосувати цей оновлений орієнтир до розрахунку вище, картина погіршується: потреба на 500 га зростає з 15 млн до 16,5-17,5 млн грн, а новий кредитний ліміт (12,2 млн грн) закриває вже не 81,4%, а 70-74% потреби — розрив, який господарству доведеться покривати з інших джерел, стає ще відчутнішим.

Милько формулює підсумок точно: «Собівартість гектара продовжує рухатися вгору, а ціна продукції зовсім не гарантує аграрію аналогічного зростання доходу. Тобто фінансовий розрив стає ширшим».

Хто залишається поза цими інструментами

Усі перелічені механізми працюють через одну спільну умову – заставу у вигляді зерна на офіційно підтвердженому складі (елеваторі) або реєстрацію в Державному аграрному реєстрі. 

Саме малі й середні фермери найчастіше стикаються з відмовами банків через недостатнє забезпечення, тобто господарства без власного чи орендованого сертифікованого складу, або ті, що продають урожай одразу з поля через посередників, не отримують доступу до нової застави просто тому, що їм нема чим підтвердити наявність зерна на зберіганні.

Це узгоджується із загальною картиною банківського кредитування АПК у 2026 році: за оглядом, банки все прискіпливіше добирають позичальників, а ставки для аграріїв коливаються у широкому діапазоні – від 1% (за пільговими програмами) до 21% на звичайних комерційних умовах. Підвищення заставного коефіцієнта саме по собі не усуває цю селекцію – воно збільшує суму, доступну тим, хто вже пройшов відбір банку, а не розширює коло позичальників, яким банк взагалі готовий довіряти.

У тому ж огляді банківські аналітики зазначали ще до кризи портів, що аграрії дедалі більше відходять від простої моделі «посіяв – зібрав – продав» і активніше інвестують у переробку, енергонезалежність та інші напрями з високою доданою вартістю, а роль короткострокового обігового кредитування зростає паралельно з активізацією торгового фінансування саме через складнощі з логістикою. 

Криза портів літа 2026 року не створила цей тренд, а різко прискорила його: те, що ще навесні виглядало як поступова стратегічна переорієнтація великих гравців, для багатьох господарств влітку перетворилося на термінову необхідність виживання в конкретному сезоні.

Голова департаменту малого та середнього бізнесу одного з банків, коментуючи нову програму, підкреслила саме швидкість видачі як ключову перевагу. Але швидкість оформлення не розв'язує проблему застави там, де застави просто немає. Для господарств цієї категорії єдиною реальною альтернативою залишається саме той сценарій, якого урядові інструменти прагнуть уникнути: продаж зерна негайно, за поточною заниженою ціною, попри втрату паперового доходу.

Ця нерівність доступу має і географічний вимір, окремо не згаданий в офіційних релізах, але логічно випливаючий із самої природи кризи. 

Господарства, розташовані ближче до альтернативних маршрутів експорту – західного кордону чи дунайських портів, – мають фізичну можливість продати частину врожаю через ці канали навіть за нижчою ціною, тоді як господарства південних і центральних областей, орієнтовані історично на глибоководні порти Великої Одеси, опиняються в ситуації, коли жоден із каналів збуту не працює повноцінно. Для декого ж, кредит під заставу зерна – не додатковий інструмент серед інших, а фактично єдиний спосіб отримати гроші, не продаючи фізично врожай нікуди.

За словами Милька, головний ризик цього сезону для банку — не сам факт посівної, а здатність аграрія після неї сформувати достатній грошовий потік для повернення залучених коштів:

«Ми дивимося на собівартість майбутнього врожаю, урожайність, структуру культур, боргове навантаження, наявність залишків зерна, контракти на реалізацію і, безумовно, географію господарства... Є також погодний ризик, воєнний ризик, логістика, енергетика, мінування територій. Тому кредитування агро сьогодні — це вже значно більше, ніж аналіз балансу за минулий рік».

Водночас він наголошує, що це не означає згортання кредитування галузі: «Я б не сказав, що аграріїв перестають кредитувати. Навпаки, агро залишається одним із найбільш активних сегментів кредитування українського бізнесу».

До і після відновлення портів

У колонці для Forbes Ukraine генеральний директор «ТАС Агро» Олег Заплетнюк зазначив, що виробникам доведеться переглядати сівозміну на користь більш маржинальних культур, паралельно розвиваючи власну переробку та інвестуючи в додаткові потужності зберігання [Forbes Ukraine] – тобто адаптація до кризи логістики виходить за межі суто фінансових інструментів і зачіпає структуру виробництва на роки вперед, а не лише поточний сезон.

Ключове відкрите питання для найближчих тижнів – чи вдасться відновити рух суден через глибоководні порти до початку масового збирання кукурудзи у вересні-жовтні, коли, за попередженням УКАБ, навантаження на елеваторну інфраструктуру зросте кратно. Якщо порти запрацюють раніше, нинішній пакет кредитних інструментів виконає роль тимчасового містка через кілька тижнів цінового шоку. Якщо блокада затягнеться до осені, ці самі інструменти стануть не тимчасовою підтримкою, а основним каналом фінансування галузі на невизначений термін – і питання про те, чи вистачить бюджетних коштів компенсувати різницю ставок для всієї галузі, а не лише для окремих господарств із доступом до застави, стане значно гострішим, ніж воно є сьогодні.

© Ірина Рибчук, Kurkul.com, 2026 р.