www.takepart.com

Жіноче обличчя українського фермерства

8 березня 2016 533 0

Часто буває, що не ти обираєш справу свого життя, а вона обирає тебе. І трапляється, що автомеханіком стає тендітна дівчина, а швачкою — кремезний чоловік. І хоча аграрна галузь не має чіткого гендерного обличчя, чомусь чоловіків у фермерстві значно більше за жінок. Утім, вони є. І мають не менший успіх, ніж сильна стать.

Kurkul.com вирішив познайомити вас із тими, хто опікується домашніми справами, виховує власних дітей і має кілька десятків, а то й сотень, гектарів землі, на яких сумлінно і віддано плекає своє господарство.

Хтось пішов фермерською стежкою вслід за батьками, когось надихнула сама земля. Першою про те, як опинилася в числі аграріїв, нам розповіла фермер зі стажем Ірина Самолюк.

Їй 30 років, а вже має чималий шматок землі – 400 гектарів! Ідея пов’язати своє життя з вирощуванням різних культур прийшла до жінки спонтанно. У 2008 році разом з чоловіком вирішили відкрити фермерське господарство. З того часу і дотепер працюють в аграрній сфері.

«Мене притягує земля. Просто подобається дивитися, як росте пшениця, цукровий буряк, соя. От і все», — говорить вона.

Насправді ж лише дивитися замало. Адже кожен робочий день у розпал сезону починається вдосвіта і закінчується глибоко вночі. А інколи доводиться працювати і 24 години на добу. Час на відпочинок Ірина знаходить взимку. Із сім’єю їздять у Карпати, відпочивають та набираються сил для нового сезону. Захоплення фермерством родина Ірини схвалює. Батьки пишаються, що господарство їхньої доньки процвітає.

Наразі плани на майбутнє Ірина не будує. Головне, каже, щоб у країні був мир. Тоді буде стабільність, а відтак, і фермери матимуть роботу.

З тим, що в українського фермерства чоловіче обличчя, жінка не погоджується. Адже впевнена, що любов до землі не залежить від статі.

«Треба відчувати, що це твоє. Жінка чи чоловік – неважливо. Земля повинна тягнути, вабити. Бо не кожен зможе цим займатися», — говорить пані Ірина.

Напередодні свята Ірина бажає усім представницям слабкої статі, що займаються фермерством, перш за все залишатися жінками.

«Творчої наснаги, гарних врожаїв. Любіть себе та будьте коханими», — побажала Ірина Самолюк.

Ірина Павлова

Не меншими здобутками може похвалитися Ірина Павлова. У свої 40 років мама трьох дітей всю себе віддає фермерству – вирощує полуницю. Історія господарства Ірини почалася давно. Впродовж восьми років жінка їздила на заробітки до Польщі. Там познайомилася із місцевими фермерами. Саме вони навчили її усім секретам ведення господарства, дали перші саджанці полуниці та забезпечили «консалтингову» підтримку.

В «аграрці» жінку тримає задоволення від результатів своєї праці. Але не приховує: прибуток теж грає в «плюс».

«Треба працювати не покладаючи рук. Не можна сьогодні щось не зробити, відкласти на завтра. Кожен день треба працювати», — говорить пані Ірина.

Цей «кожен день» починається у жінки о шостій ранку і добігає кінця вже затемна. Полив, підживлення, збирання урожаю – процес не з легких.

На майбутнє Ірина планує розширити своє господарство малиною і смородиною, утім, поки до втілення планів не приступає.

«Ферма моєї мрії – це 20 гектарів доглянутого поля, яке встелене соломою. Хочу, щоб все було згідно з європейським стандартом», — говорить вона.

З тим, що фермерством займаються переважно чоловіки, Ірина погоджується.

«Так воно і є, обличчя в українського фермерства чоловіче. Я б не сказала, що причина у важкій роботі. Просто у чоловіків логіка інша, ніж у жінок. І мало хто з жінок захоче таким займатися», — вважає пані Ірина.

Але якщо вже жінка взялася до такої роботи, то результат не змусить на себе чекати. Фермерам-жінкам напередодні свята Ірина бажає хороших урожаїв і здоров’я, щоб вистачило ці врожаї вирощувати.

Вікторія Верозубова

Вікторію Верозубову на фермерство надихнули батьки. Більше двадцяти років вони займалися землеробством. Коли прийшов час навчатися, Вікторія вступила до Дніпропетровського аграрного університету, де здобула освіту за фахом агронома-технолога. Після навчання дівчина повернулася у рідне село, де з 2008 року працює на власній землі. Зараз їй 32 роки. Має невеличку ділянку на 2,5 га, але вже подала документи на отримання ще 30 гектарів.

«Коли ти з дитинства у цьому ростеш, формується певна модель: слідкуєш за посівами, дивишся як зійшло… Крім того, є розуміння, що люди їли, їдять і будуть їсти. І хоча аграрна сфера дуже ризикована, це те, що в першу чергу прогодує тебе, і те, чим ти можеш допомогти іншим», — говорить пані Вікторія.

Зараз період міжсезоння, а тому дівчина обирає культуру, яку сіятиме цього року. Коливається між гірчицею і соняхом. А от у планах на далеке майбутнє – горіховий сад. І хоча його плоди, найімовірніше, побачать вже діти та онуки, своє фермерське господарство майбутнього Вікторія бачить саме таким.

«Через недолугі закони і небажання влади усіх рівнів, у першу чергу місцевого, розвивати аграріїв, це великі капіталовкладення. Ми порахували, що на 12 га потрібно 1 млн грн. До того ж, завтра хтось може прийти і все це забрати. І це ще один із ризиків. Бажання розвиватися є, з’ являється багато нових технологій. Наприклад, у нас було крапельне зрошення ще до того, як його використовували інші фермери нашого району. Бажання є, але, як завжди, не вистачає оборотних коштів, стартового капіталу, підтримки або хоча б, щоб не заважали», — жаліється жінка.

Зараз Вікторія мріє, що її фермерське господарство в майбутньому стане автономним і не потребуватиме постійного контролю з її боку.

«Чудово, коли твоя участь у цій справі мінімальна, коли ти маєш впевненість у тому, що знизив усі ризики, і твій єдиний ризик – погодні умови», — говорить вона.

Вільний час дівчина витрачає на волонтерство. Усією сім’єю допомагають армії.

До речі, один з братів дівчини – тракторист. Інший займається перевезенням та обприскуванням продукції. Батько в агрономії знає більше, ніж сама Вікторія, а тому родина підтримує заняття не лише на словах, а й повноцінно працює на землі.

Гендерні аспекти у фермерстві дівчина відкидає.

«Колись я також вважала, що фермерство – це переважно чоловіча справа. Сьогодні ж дуже багато фермерів передали керування господарствами своїм донькам у спадок. Я входжу до громадської організації, в якій багато жінок-фермерів. У них і площі великі, і сад. Деякі є керівникам сільських рад. Гендерна рівність працює», — говорить вона.

До 8 березня усім жінкам-господарникам Вікторія бажає натхнення, більше вільного часу, гарних урожаїв, надоїв та приплодів. Щоб жодні природні чи неприродні фактори не впливали на успіх. Але найперше зичить відчувати підтримку близьких.

Марія Кукуніна

Наймолодша у нашому списку – Марія Кукуніна. Дівчині всього 23 роки. Займатися фермерством вона почала з татом. Коли навчалася на еколога, надихнулася на органічне землеробство. Коли ж тато запропонував рухатися в цьому напрямі для розвитку власного бізнесу, Марія погодилася. Зараз вирощують малину, згодом планують посадити ще й лохину. Їхнє господарство зовсім молоде, а тому планів чимало.

«Я хочу розвивати екотуризм, щоб на своєму прикладі показати: вирощувати органічну продукцію можливо, і вона буває різноманітною. Також можна на цій території побудувати екосадибу, наприклад. Щоб люди з міста могли приїхати, відпочити в тебе на ділянці, ближче до природи. На території планується екобудиночок, в якому застосуємо енергоефективні технології, може, зробимо «зелений» дах», — ділиться планами Марія.

В аграрному бізнесі Марія має бажання вирощувати чисту продукцію, як мінімум для членів своєї родини. До того ж, дівчина переконана, що фермерство не виснажує землю, якщо правильно вести господарство.

«Земля – це найкращий капітал. Особливо у нашій країні. Звичайно, тут треба працювати багато, фізично і розумово. Мене тримає те, що ти несеш відповідальність за свою ділянку, ти можеш потім передати це дітям. І ти постійно з природою», — говорить фермерка.

Робочий день у сезон може розпочинатися о п’ятій-шостій ранку, але інколи можна дозволити собі прокинутися і о десятій, розповідає Марія. Вистачає часу також і на заняття спортом, і на читання книжок. У цьому бачить додаткові плюси роботи на себе.

Напередодні свята на адресу всіх жінок, що займаються фермерством, Марія надсилає побажання віри у власні сили.

«Незалежно від способу заробітку і виду діяльності залишайтеся жіночними. Щиро зичу, аби всі могли поєднувати улюблену справу, сім’ю і відчувати себе самодостатніми», — говорить дівчина.

Kurkul.com приєднується до привітань і бажає усім жінкам не втрачати оптимізму і наснаги до роботи!

Вікторія Сумченко, Kurkul.com

Виконано за допомогою Disqus

+ 0° ... - 4°

Вітер

2.1м/с

Опади

6.9мм

Вологість

100%

Матеріали за темою