Шкідники ріпаку

450
0
Шкідники ріпаку та заходи захисту
Шкідники ріпаку та заходи захисту

Ріпак, як і соняшник та соя, є важливою олійною культурою на теренах України.

Для збирання врожаю і забезпечення рентабельності вирощування завданням фермера є забезпечення достатнього захисту культури від шкідників та хвороб. З іншого боку, обробки значних площ посівів не повинні зашкодити іншим галузям сільського господарства, зокрема бджільництву. Обробки пестицидами слід проводити лише за умови досягнення економічних порогів шкідливості, віддавати перевагу агротехнічним заходам захисту та біологічним методам боротьби.

Поширення шкідників залежить від природних умов певної природно-кліматичної зони та їх відповідності сприятливості протіканню життєвого циклу.

Вся територія України

У всіх зонах вирощування ріпаку шкодять: ріпаковий квіткоїд, ріпаковий насіннєвий довгоносик, або насіннєвий прихованохоботник, великий ріпаковий прихованохоботник, озима (підгризаюча) совка.

Ріпаковий квіткоїд (Meligethes aeneus F.).

Один із найнебезпечніших шкідників ріпаку.

Зимують у верхньому шарі ґрунту, під сухим листям та іншими рослинними рештками. Наприкінці квітня – на початку травня виходять, живляться на дикоростучих хрестоцвітих, потім переходять на посіви ріпаку. Самки відкладають яйця усередину бутонів. Личинки виходять з яєць за 5–9 діб, за 15–25 діб вони заляльковуються у верхньому шарі ґрунту. Із лялечок за 10–12 діб виходять імаго. Це відбувається у червні – липні. Імаго певний час живляться на квітках різних рослин, потім мігрують до місць зимівлі. Впродовж року розвивається одне покоління.

Ріпаковий квіткоїд пошкоджує бутони. Маленькі бутони з’їдає повністю, а у великих вигризає отвори. Пошкоджені бутони опадають. Якщо пошкодження незначне, утворюються спотворені стручки з малою кількістю насіння низької якості.

Ріпаковий квіткоїд

На імаго квіткоїдів паразитують їздці родин Ichneumonidae та Braconidae. Економічний поріг шкодочинності – 5 жуків на рослину.

Менеджмент захисту. Обробка ґрунту в період масового заляльковування шкідника. Обприскування у період бутонізації дозволеними препаратами. 

Ріпаковий насіннєвий довгоносик (Ceuthorhynchus assimilis Payk.)

Ріпаковий насіннєвий довгоносик, або насіннєвий прихованохоботник зимує у ґрунті й під рослинними рештками. З'являються жуки у квітні за середньодобової температури повітря 7...8 °С. Спочатку вони живляться на сходах дикоростучих хрестоцвітих (хрінниця, дика редька, суріпиця), згодом мігрують на культурні види (ріпак, капуста, редька тощо). Живляться стеблами, квітконіжками, бутонами. У другій половині травня і до кінця червня самки відкладають яйця всередину молодих стручків хрестоцвітих культур через прогризені ними отвори. Плодючість самок сягає 30-40 яєць, в один стручок можуть відкладати яйця декілька самок. Личинки живляться молодим насінням всередині стручка. Тривалість розвитку личинки 30 днів. Наприкінці червня – на початку липня  личинки прогризають стручок, падають на землю і заляльковуються у земляній колисочці. Молоді жуки нового покоління виходять з лялечки на початку серпня. До настання холодів вони живляться хрестоцвітими бур'янами і мігрують до місць зимівлі. Впродовж вегетації розвивається одне покоління шкідника.

Ріпаковий насіннєвий довгоносик

Крім ріпаку, жук пошкоджує інші хрестоцвіті. Економічний поріг шкодочинності — 5–6 жуків на рослину.

В уражених прихованохоботником стручках зменшується маса насіння, вміст олії, а отже, і схожість насіння. Пошкоджені прихованохоботником стручки сильніше уражуються альтернаріозом.  

Чисельність насіннєвого прихованохоботника знижують паразити родин Ichneumonidae та Braconidae (Hymenoptera).

Менеджмент захисту. Дотримання просторової ізоляції. Знищення бур’янів із родини капустяних. Глибока зяблева оранка полів, які були зайняті насінниками. Розпушування ґрунту в період масового заляльковування личинок. Обробка інсектицидами рекомендується при досягненні порогу шкодочинності 2-3 жуки на одну рослину при заселенні 10% рослин.

Природний паразит насіннєвого прихованохоботника Diospilus

Великий ріпаковий прихованохоботник (Ceutorhynchus napi Gyll.)

Найбільш шкідливий серед прихованохоботників. З’являється навесні другим після хрестоцвітого прихованохоботника. Жуки зимують у ґрунті на полі посівів ріпаку. Самки великого ріпакового прихованохоботника за температури 9...12 °С відкладають яйця у верхівки молодих пагонів ріпаку. Личинки прогризають ходи всередині пагонів, спричинюючи розтріскування і деформацію стебла. Ріпак нерівномірно цвіте й достигає. На стеблі помітні сліди живлення личинок. Найбільш уражаються рослини у фазі від початку росту пагона. Личинки пошкоджують також кореневу шийку. Пошкоджені рослини сприйнятливі до ураження вторинними інфекціями, такими як фомоз, склеротиніоз, біла гниль, сіра гниль.

Читати за темою: Попереджений — значить озброєний: інсектицидно-фунгіцидний захист ріпаку

Менеджмент захисту, як і від попереднього шкідника.

Великий ріпаковий прихованохоботник

Озима совка (Scotia segetum Sehiff.)

Гусінь є поліфагом. Особливо шкодочинна в останні роки у зв’язку з порушенням технологій вирощування.

Розвивається у двох генераціях, у північних областях - в одній. Для посівів ярого ріпаку більш шкідливою є перша генерація, для озимого - друга. Самки відкладають яйця на низькорослі бур’яни та рослинні рештки.

Трихограма, агент біологічної боротьби з озимою совкою

Гусениці 1-го та 2-го віку живляться бур’янами та молодими листочками ріпаку. Починаючи з третього віку, вони підгризають рослини на рівні ґрунту.

Менеджмент захисту. Розмноження озимої совки значною мірою обмежують Ichneumonidae та  Trichogrammatidae, мухи-тахіни, а також віруси.

Велике значення в обмеженні чисельності озимої совки має правильний обробіток ґрунту після збирання просапних попередників озимих культур, що зумовлює загибель гусені та лялечок. Біологічним заходом боротьби є випускання трихограми двічі у кількості 50 тис. особин/га.

Озима совка

Особливо актуальне використання трихограми є для захисту ріпаку як медоносної культури та запобігання негативному впливу пестицидів на бджіл.

Читати за темою: Як уникнути отруєння бджіл? Покрокова інструкція

За наявності двох гусениць на 1 м2 слід провести обробку дозволеними для використання інсектицидами.

Зона Полісся-Лісостепу

На Поліссі та у Лісостепу, зонах достатнього зволоження і відносно низьких температур, є свій специфічний набір шкідників, контроль яких слід включати у схему захисту.

Ріпаковий листоїд (Entomoscelis adonidis Pall.)

Зимує у фазі яйця на поверхні або у верхніх шарах ґрунту. Личинки виходять із яйця наприкінці квітня. Живляться спочатку листям капустяних бур’янів, потім переходять на ріпак та інші культурні рослини. Заляльковуються у ґрунті на глибині 5–8 см. У кінці травня – на початку червня з’являються молоді жуки. У спеку йдуть в діапаузу, ховаючись у грунті. В кінці літа виходять із діапаузи, живляться капустяними культурами, потім відкладають яйця. За рік розвивається одна генерація.

Ріпаковий листоїд

Шкодять переважно дорослі жуки, за масового розмноження — личинки. Живляться листям ріпаку.

Менеджмент захисту.Осінній обробіток ґрунту. Знищення бур’янів із родини капустяних. Розпушування ґрунту в міжряддях. Економічний поріг шкідливості  — 5–6 особин на одну рослину. Обробка у фазі 4–6-х листків — початку бутонізації дозволеними інсектицидами.

Капустяний листоїд (Phaedon cochleariaе F.)

Життєвий цикл подібний до ріпакового листоїда. Зимує в ґрунті, живиться спочатку на бур'янах, потім переходить на посіви ріпаку. Самки відкладають яйця у ямки, вигризені в м’якоті листка. Ембріональний розвиток триває 8–12 днів. За 16–22 дні личинки заляльковуються у верхніх шарах ґрунту, а через 8–12 днів з’являються жуки, які і залишаються на зимівлю. Розвивається в одній генерації.

Менеджмент захисту, як проти ріпакового листоїда.

Капустяний листоїд

Капустяна попелиця (Brevicoryne brassicae L.)

Типовий шкідник ріпаку, капусти й інших капустяних. Зимує на стадії яйця у качанах капусти та хрестоцвітих бур'янах. Життєвий цикл розвитку досить складний, із чергуванням поколінь.

Личинки з'являються наприкінці квітня — на початку травня. Починають живитися на хрестоцвітих бур'янах, потім переходять на ярий ріпак. Капустяна попелиця шкодить майже до збирання врожаю, особливо у дощові роки.

Читати за темою: Хвороби ріпаку та методи їх контролю

Популяції капустяної попелиці досить плодючі. Дорослі особини і личинки живляться соком рослин. Уражені листки, а також пагони та квітки набувають антоціанового забарвлення і деформуються, насіння не утворюється або ж його якість знижується. Економічний поріг шкодочинності капустяної попелиці в період вегетації ріпаку — 5–10% рослин.

Основними хижаками попелиці, які можуть зменшити чисельність шкідника,  є представники родин кокцинелід, сирфід, золотоочок, їздців-афідіусів. Також попелицю вражає гриб Entomophtora sp.

Капустяна попелиця

Менеджмент захисту. Знищення післязбиральних решток (дворазове дискування) і бур’янів із родини капустяних. Глибока зяблева оранка полів. Інсектициди використовують за чисельності 150 особин на 10 рослин. За високої чисельності ентомофагів 20:1 використання хімічних препаратів заборонено.

Зона Лісостепу-Степу

Зона відносно високих ефективних температур та помірного зволоження, яка теж має специфічних шкідників, притаманних переважно цьому регіону.

Хрестоцвіті блішки (Phyllotreta sp.).

Є основними шкідниками ярого ріпаку.

Зимують жуки під рослинними залишками, опалим листям у лісосмугах та  у верхньому шарі ґрунту на полях. Виходять навесні за середньодобової температури 8–9 °С.  Відкладають яйця в ґрунт, личинки живляться дрібними корінцями рослин, не завдаючи їм помітної шкоди. Личинки виїмчастої блішки вигризають заглибини в головному корені, пригнічуючи рослини.

Дорослі жуки пошкоджують листки сходів ярого ріпаку, вигризаючи паренхіму. Отвори від пошкоджень зливаються, через що перші листки засихають. За чисельності більше 5 особин/м2  здатні повністю знищити сходи ріпаку за кілька днів.

Хрестоцвіті блішки розвиваються в 1–2 поколіннях. Жуки нового покоління з’являються наприкінці липня — у серпні.

Хрестоцвіті блішки

Пошкодження хрестоцвітими блішками негативно впливає на фізіологічні процеси у листках ріпака. Шкодочинність блішок зростає у спекотну посушливу погоду. Природними ворогами є їздці з родини Braconidae та кліщі Trombidiidae. На личинках паразитують Diospilus morosus Reinh (Hymenoptera: Braconidae) та Eulophus sp. (Hymenoptera: Eulophidae).

Читати за темою: Хвороби часнику

Сходи озимого і ярого ріпаку проти капустяних блішок обприскують одним із дозволених інсектицидів. Навесні під час відновлення вегетації озимого ріпаку проти капустяних блішок посіви обробляють тими самими інсектицидами, що й сходи. 

Зона Степу

Зона високих ефективних температур та посухи.

Ріпаковий пильщик (Athalia rosae L.)

У степовій зоні найбільш шкідливий, зустрічається в усіх регіонах вирощування ріпака. Зимують личинки після завершення живлення в ґрунті, на глибині 7–15 см. Заляльковуються в квітні. За 8–15 діб вилітають дорослі пильщики і додатково живляться на квітках капустяних та зонтичних рослин. Самка робить надрізи в епідермісі зісподу листка і відкладає у середину надрізів по одному яйцю. Плодючість — 250–300 яєць. За сприятливих умов за 6–11 діб з яєць виходять личинки, які активно живляться.

Ріпаковий пильщик

Розвитку пильщиків сприяє тепла сонячна погода. У разі затяжної негоди пильщики не літають і можуть загинути, не відклавши яєць. Несправжні гусениці фітофага знищують листки повністю, залишаючи лише центральну жилку, внаслідок чого молоді рослини засихають.

Паразитами ріпакового пильщика є  Monoblastus brachyacanthus Gmel. і  — Perillissus lutescens Holmgr. (Hymenoptera: Ichneumonidae). На личинках пильщика паразитують мухи-тахіни (Diptera: Tachinidae).

Менеджмент захисту. Глибока зяблева оранка ґрунту. Знищення бур’янів. Обробка інсектицидами доцільна при заселенні 10% рослин із середньою чисельністю 3–5 несправжньої гусені на одну рослину.

Ріпаковий пильщик

Інтегрований менеджмент захисту

Важливе значення в регуляції чисельності шкідників ріпаку належить агротехнічним заходам. Оптимальними попередниками для озимого ріпаку є бобові, рання картопля, льон, озимі зернові), а ярого — картопля, зернові культури. Живлення більшості шкідників ріпаку пов’язане з дикоростучими хрестоцвітими, тому надзвичайно важливо знищувати бур’яни та дотримуватися просторової ізоляції від минулорічних посівів капустяних культур. Бур’яни перед сівбою озимого ріпака знищують за допомогою передпосівної культивації.

Відразу після збирання попередника поле під озимий ріпак дискують. Насіння перед посадкою протруюють будь-яким дозволеним до використання інсектицидним протруювачем. Висівати ріпак слід в оптимальні строки, не допускаючи надранніх для озимого і пізніх — для ярого.

Не пізніше як за 20 днів до збирання урожаю проти капустяної попелиці, прихованохоботників і ріпакового квіткоїда за їх чисельності понад економічні пороги шкідливості інсектициди застосовують повторно.

Обробку інсектицидами слід припинити за 4–5 днів до вильоту на поле бджіл, повторну обробку проводять після закінчення цвітіння.

© Олена Безкровна, Kurkul.com, 2019 р.

Дізнавайтесь першими найсвіжіші фермерські новини України на нашій сторінці в Facebook, на каналі Telegram, а також підписуйтесь на Куркульський вісник.

Выполнено с помощью Disqus
 

Матеріали до теми