Солодко жити не заборониш: чому потрібно зняти квоти з виробництва цукру?

240
0
Солодко жити не заборониш: чому потрібно зняти квоти з виробництва цукру?
Солодко жити не заборониш: чому потрібно зняти квоти з виробництва цукру?

Цукровиробництво в Україні знаходиться під пильним контролем. Держава сьогодні чітко регулює, хто і скільки вироблятиме цукру чи вирощуватиме цукрових буряків, хто і куди поставлятиме продукцію за кордон. Але доцільність таких потуг достатньо сумнівна, адже в реальності ці норми не лише не стимулюють галузь, а навпаки – заважають і породжують чимало негативних ефектів. Виправити ситуацію можна після скасування Закону, що їх породив.

Цукрові регулятори

Вітчизняний ринок цукровиробництва сьогодні регулюється не ринковими механізмами, а адміністративними нормами. Регламентовано чимало: обсяги виробництва, поставок за кордон, залишку та розмір мінімальної ціни. Саме такі вимоги встановлені Законом України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру». Ці заходи були призначені подолати нестабільність ринку, забезпечити потреби українців у цукрі та не допустити значних сезонних коливань ціни на нього. Однак з часом вони не виправдали себе. Ціни на цукор щорічно все одно стрибають, а на внутрішньому ринку його завжди або забагато, або не вистачає.

Виробництво цукру

Так, квоти встановлювали обмеження на поставки цукру як на внутрішній та зовнішній ринки, так і на залишок (квоти «А», «В», «С»). Щоправда, після вступу України до СОТ останні дві були відмінені разом з обов’язковим ліцензуванням оптової торгівлі. Таким чином, сьогодні обсяг виробництва цукру, що поставляється на внутрішній ринок України, обмежується лише квотою «А».

«Розподіл квот з-поміж виробників та постачальників, визначення передбачених для них обсягів продукції здійснюється спеціальною комісією. Це створює певний корупційний ризик, що може впливати на прийняття даних рішень», — коментує загрозу експерт з аграрного і земельного права AgroReformsUA Дмитро Сімашко.

Квоти також породили давальницькі схеми на ринку. Через законодавчі обмеження у реалізації цукру великі підприємці здійснюють ним розрахунок за отриманий від аграріїв буряк. Останні, щоб отримати «живі гроші», змушені реалізувати продукцію здебільшого за цінами нижче ринкових. У результаті, значна частина ринку виявляється поза державним регулюванням на ціноутворення.

«Значна кількість цукрових буряків, що заготовлюється, надходить до цукрових заводів на давальницьких засадах. Це, зокрема, більше 40% від сільськогосподарських підприємств та більше 90% — від особистих селянських господарств. Натомість, вони отримують цукор, що реалізується заводами поза квотами. Щоб побороти цю схему, треба ліквідувати квоти. Тобі діятимуть ринкові механізми», — пояснює Дмитро Сімашко.

Не завжди працює і норма про мінімальний рівень ціни на цукор. Так, у періоди, коли його на внутрішньому ринку у надлишку, ціни на нього можуть знижуватися нижче законодавчого рівня. У результаті частина ринку йде «у тінь», а в галузі суттєво знижується рух обігових коштів. Такі тенденції тягнуть за собою затримки чи неплатежі постачальникам, робітникам підприємств, надходжень до бюджету та державних цільових фондів.

Цукор різного ґатунку

Існують і суто процедурні зауваження щодо існування вище згаданих регуляторних механізмів. Зокрема, розрахунок мінімальних цін та розподіл квот здійснюється практично за рік до початку нового сезону цукроваріння. У сьогоднішній мінливій економічній ситуації в Україні та світі такий прогноз, м'яко кажучи, навряд чи може претендувати на хоча б приблизну точність. Ціни на паливно-мастильні, виробничо-технологічні матеріали, природний газ, мінеральні добрива, насіння цукрових буряків тощо постійно змінюються, тож передбачити щось за такий великий проміжок часу просто не можливо.

Не солодкі наслідки

«Цукровий Закон» був покликаний захищати та підтримувати вітчизняного товаровиробника, а що отримали у наслідку? Кількість виробників цукру суттєво зменшилася, вирощування цукрового буряка гальмується, робота цукрових заводів паралізується щоразу, коли ринкова ціна стає нижчою за мінімальну, через що вони не можуть реалізувати цукор, а сам ринок деформований давальницькими схемами та надмірною кількістю посередників, що займаються торгівлею цукром.

Усі ці негативні прояви — свідчення того, що адміністративні методи регулювання на сьогодні не ефективні. У зв’язку зі змінами, які відбулися на внутрішньому і світовому ринках цукру, чинний Закон України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» не лише став не здатен виконувати своєї мети, а й перешкоджає розвитку галузі.

«Державою для регулювання ринку цукру використовуються не стільки економічні, скільки адміністративні методи. Норми щодо обов’язкової реалізації цукру за адміністративно встановленими цінами та квотування створює для виробників ускладнення при його реалізації, стримує підприємницьку ініціативу, обмежує конкуренцію на ринку цукру і не є ринковим механізмом регулювання. Скасування зайвого регулювання та мінімальних закупівельних цін, перш за все, відповідає інтересам споживача, адже той виробник, що здатен виробляти дешевше, буде поставляти дешевший товар для населення», — коментує голова Департаменту продовольства Міністерства аграрної політики та продовольства України Дмитро Шульмейстер.

Виробництво цукру

«На сьогоднішній день норми щодо мінімальної ціни та квотування довели свою не ефективність, необхідність їх скасування – очевидна. Однак без даних регуляторних механізмів за відповідним Законом залишаться суто декларативні функції. Існування такого «рамкового» документу буде просто не доцільне», — зауважує експерт Дмитро Сімашко.

Скасувати непотрібне

Скасувати чинний, застарілий Закон – саме така мета законопроекту, розробленого експертами AgroReformsUA спільно з Департаментом продовольства Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Дана ініціатива стала результатом безпосереднього спілкування з виробниками, що нарікали на зайві законодавчі перепони та закликали відмінити непотрібні норми. Такі меседжі пролунали зокрема під час круглого столу у Вінниці, що пройшов в рамках проекту «Дерегуляція проти корупції» за підтримки МФ «Відродження», організованого ГО AgroReformsUA. Загалом було проведено 10 подібних зустрічей у різних областях України.

«Пропозиція про скасування мінімальних цін та квот на цукор надходила безпосередньо від аграріїв, з якими ми спілкувалися під час поїздок областями України. Виробники скаржилися на зарегульованість цукрової галузі та вимагали усунути недієві механізми», — розповів учасник зустрічей, проектний менеджер Національної ради реформ Олег Проценко.

Скасування чинного Закону якраз і сприятиме дерегуляції галузі та спрощенню господарської діяльності українським фермерам. Відміна зайвих норм сприятиме ринковому регулюванню, розвитку конкуренції на ринку цукру та підприємницької діяльності у сфері виробництва цукру та цукрових буряків, наголосив Дмитро Сімашко.

У результаті прийняття запропонованого законопроекту вітчизняне цукровиробництво регулюватиме ринок, а не адміністративне керування. У результаті виграють усі: українські аграрії отримають можливість виробляти та реалізувати продукцію в умовах вільної конкуренції, бюджет – збільшення надходжень від реалізації продукції, а українські громадяни – більшу якість за розумними цінами.

Громадська організація Agro.ReformsUA

Дізнавайтесь першими найсвіжіші фермерські новини України на нашій сторінці в Facebook, на каналі Telegram, а також підписуйтесь на Куркульський вісник.

Выполнено с помощью Disqus
 

Матеріали до теми