Тамара Скорук та Євген Клопотенко в проєкті «Житня Країна»

Тамара Скорук: Вареники від Клопотенка спонукають мене вирощувати жито

29 березня 2021 857 0

Жито як хлібна культура в Україні на якийсь час виявилось незаслужено забутим. Але нині цю невибагливу рослину та виробництво продукції з житнього борошна починають відроджувати. Так, про вирощування жита на полях своєї агрофірми «Скорук А.В.» всерйоз задумалася відома фермерка з Дніпропетровщини Тамара Скорук.

Про це вона розповіла в рамках відеопроєкту «Житня Країна» з Євгеном Клопотенком від компанії КВС-УКРАЇНА. Запрошуємо до перегляду цього та інших відео і публікуємо для вас найцікавіші цитати Тамари Скорук із розмови з Євгеном Клопотенком.

Про історію сімейного фермерського господарства

Уже кілька років я очолюю селянське фермерське господарство «Скорук А.В.», назване іменем мого покійного чоловіка Анатолія Володимировича. Пліч-о-пліч працюємо з сином Максимом. В обробітку спільно маємо приблизно 15 тис. га. Основна спеціалізація — рослинництво та переробка продукції. У нас є кілька спеціалізованих цехів для виробництва продуктів харчування.

За спеціальністю я інженер-технолог, кілька років працювала директором із якості на Мирівському елеваторі неподалік.

На початку 1990-х років продовжилася «перебудова», і місцева влада роздавала землю всім, хто хотів працювати на ній. Приїхав якось чоловік додому і говорить: «Там землю дають. Будемо щось робить, бо працювати й заробляти десь треба. Раптом у нас вийде!».

Читати за темою: Тамара Скорук: Я живу за принципом: «Легше давати, аніж просити»

Спочатку я поставилася скептично до цієї ідеї, але згодом поїхали на поле, подивилися й подали документи, щоб отримати безоплатно землю.

Власне, так 1992 року почав свій відлік наш сімейний аграрний бізнес, коли ми взяли в обробіток перші 50 га. Щоправда, у нас не було ні техніки, ні насіння. Нічогісінько. І здавалося, що то дуже багато землі. Але за ці майже 29 років ми виросли до кількох тисяч гектарів.

Про те, чим займається СФГ «Скорук А.В.»

Найбільше ми вирощуємо пшениці. Працюємо так, щоб мати змогу готувати страви з того, що виросло в нашому фермерському господарстві. 

Усі 90% вирощеного зерна переробляємо у власних цехах і реалізуємо в регіоні. У мене є млин із датським обладнанням, пекарня, макаронний і круп’яний цехи. Тобто сформували закритий цикл виробництва: від вирощування зерна до виробництва борошна і випікання готового хліба. Також із власного борошна виробляємо макарони на виробничих лініях з Іспанії.

Ще маємо 340 га саду, у якому ростуть черешні, персики, сливи, яблука, груші. 

Також є ділянки, де ми вирощуємо овочі: помідори, перець, цвітну капусту, кабачки, баклажани. Звичайно, для зберігання всієї плодоовочевої продукції облаштували ціле приміщення-холодильник. 

Ще є ставки в оренді, де ми розводимо рибу. 

Читати також: Микола Скорий: Єдиний колгосп 21 століття хочуть знищити

Про реалізацію виробленої в господарстві готової продукції

Наші землі знаходяться на території 4-х сільських рад. Тому, аби забезпечити людей хлібом і всім необхідним навіть у найбільш віддалених селах, у нас функціонує такий собі мобільний магазин. 

Маємо машини, які розвозять нашу продукцію туди, де навіть нема сільмагів чи люди не можуть самостійно добратися до сусідніх населених пунктів. Отож, вони вже чекають на наш хлібчик, макарони… Часто буває, що просто вішають на заборі торбинки, пакетики, кладуть туди кошти. І от машина під'їжджає до двору, а в тій торбинці лежать гроші і записка: чого і скільки треба. Наші продавці вкладають туди все потрібне, розраховуються, вішають торбинку на місце і їдуть далі. 

Про підтримку села

Ми живемо й працюємо в селищі міського типу Томаківка. Свого часу разом із родиною будували тут свій дім із лампача, тобто саманної цегли. Місили глину разом із січкою, соломою з жита, пшениці, ячменю. 

А зараз самі роздаємо будинки людям, які працюють у нашому господарстві. Зазвичай це місцеві, тож, виходить, забезпечуємо їх не тільки роботою, а й житлом. Просто даємо. Люди приїжджають і живуть там сім’ями безкоштовно.

Станом на сьогодні ми купили вже 18 будинків. Але все одно нам досі бракує багатьох професіоналів, наприклад, пекарів, комбайнерів, працівників у макаронних цехах.

Звичайно, треба докладати зусиль, аби керувати таким потужним підприємством. Але роблю все для того, щоб працівники мене поважали, а не боялися.

Про власні футбольні команди

У мене є 4 футбольні команди під назвою ФК «Скорук А.В.». Ми граємо на всеукраїнських, обласних, районних змаганнях.

Звичайно, сама не треную хлопців, цим займається мій 38-річний син Максим Анатолійович. Він мені допомагає в усьому після смерті чоловіка й батька 8 років тому. Тож ми впевнено продовжуємо свою справу.

Ідея з футболом належить моєму чоловікові, він розпочинав розвиток власного футбольного клубу. Коли ми одружувались, він мені сказав: «На першому місці в мене футбол, на другому — риболовля, а на третьому — ти». Так і погодилась, сподіваючись на свою чергу.

Читати ще: Микола Климчук: Ми виключили соняшник із сівозміни підприємства

Про організацію дозвілля в селі

Так, ми і цим займаємося. Як я це роблю? Сідаю на телефон, обдзвонюю всіх своїх колег, здаємо кошти, замовляємо якогось артиста, феєрверки, організовуємо розважальну програму. Запрошуємо польову кухню, привозимо в районний центр для діток різні батути тощо. Бо, знаєте, не кожен може в місто поїхати і дітей своїх повезти. І все це безкоштовно, діти приходять у центр, відпочивають із батьками.

Ще очолюю благодійну організацію «Фонд розвитку дієвого самоврядування», бо мій життєвий принцип: легше давати, ніж просити.

Про родинні традиції і вирощування жита

Працюємо з сином разом, але все одно люблю при можливості готувати сімейні обіди. Улюблена страва — вареники зі сметаною. Особливо любимо вареники з вишнею, черешнею, полуницею і шовковицею. Раніше, як тільки починався сезон черешень і вишень, вареники з ними повинні бути кожен вечір у хаті. Бо чоловік їх обожнював.

Зазвичай готували з пшеничного борошна. Житнє ніколи не використовували, бо, здавалось, воно не ліпиться. Але тепер завдяки проєкту «Житня Країна» від КВС-УКРАЇНА та відомому ресторатору Євгену Клопотенку знаю, наскільки корисне житнє борошно і які з нього можна готувати смачні й корисні страви. 

Правда, поки жито на наших полях не вирощували, бо для нього мій млин не підходить. Але цілком розглядаю пропозицію від КВС-УКРАЇНА про співпрацю і можливість вирощувати цю культуру у нашому господарстві. Хтозна, може, теж невдовзі виготовлятимемо житнє борошно та продукцію з нього! Жито — від слова життя.

© Катя Капустіна, Kurkul.com, 2021 р.

Виконано за допомогою Disqus

+ 9° ... + 3°

Вітер

2м/с

Опади

3.08мм

Вологість

70%