Утримання ВРХ в «Колгоспі «Прометей»

Микола Скорий: Єдиний колгосп 21 століття хочуть знищити

16 березня 2021 4248 0

У селі Кавказ на Миколаївщині, здається, зупинилася історія. Саме тут досі офіційно працює єдиний в Україні … колгосп. У реєстрах податківців можна знайти підприємство «з іншою формою власності» — «Колгосп «Прометей»

Про те, чому і як таке явище збереглося аж до 21 століття, які результати вдається отримати підприємству у рослинництві й тваринництві та чому його «намагаються рейдернути», в ексклюзивному інтерв’ю розповів «голова колгоспу» Микола Скорий.

Kurkul.com: Пане Миколо, Ви є директором «Колгоспу «Прометей». Як вийшло так, що в  21 столітті збереглася така організаційно-правова форма?

Микола Скорий: Так, справді наше підприємство є єдиним в Україні колгоспом, що був організований ще 6 лютого 1989 року при Радянському Союзі. Тоді мова про приватну власність не йшла.

Пізніше, керуючись Указом Президента від 10 листопада 1994 року № 666/94, зареєстрували знову як колгосп. Ми закон не порушували і робили це добровільно, зараз плануємо підігнати все до вимог чинного законодавства.

Читайте також: Рекордна врожайність в умовах посухи на Одещині — «Дачні» секрети українських науковців

У нас колективна форма власності. Засновників у сучасному розумінні в нас немає, а є ті, хто має права. Це державна земля, а майно належить нам, колгоспникам. У кожного є право голосу, вищий орган — загальні колгоспні збори, а я здебільшого просто виконавець. От як будуть розпайовувати або ліквідовувати, тоді поділять між собою. У разі, коли колгосп буде ліквідований, хто залишиться на той день робітниками, ті між собою і поділять. Насправді ми не відмовляємося від приватизації, але і не поспішаємо її робити.

Kurkul.com: Виникають складнощі в роботі через це?

Микола Скорий: Ще у 2015 році нас, колгоспників, внесли в список бенефіціарів  колгоспу і в перелік засновників юридичної особи. З того часу воюємо через нотаріусів, щоб органи юстиції виправили це, адже сам по собі колгосп не передбачає такого стану справ.

 

Kurkul.com: Скільки землі обробляє ваш колгосп?

Микола Скорий: Маємо в обробітку 2 236 га ріллі, що, як уже говорив, є державною власністю. До того ж закріплені дороги, посадки, кар’єри. Податки платимо всі. 

Ще люди віддають в оренду свої паї, то їм уже платимо орендну плату на рівні з колегами-аграріями в регіоні.

За весь цей час кілька сотень гектарів землі виділяли для розвитку фермерських господарств, тому трохи угідь у нас «відпало».  

Kurkul.com: Які культури вирощуєте?

Микола Скорий: Зазвичай ми вирощуємо типові для нашого регіону сільгоспкультури. Маємо ще радянську документацію, де описано, що і скільки ми маємо вирощувати. Є сівозміни, і ми стараємося їх дотримуватися. 

Є різні землі: пагорби, низини, але, незалежно від їхніх властивостей, ми все одно маємо платити людям на кожній ділянці.

Вирощуємо соняшник, пшеницю, ріпак. Також є багаторічні трави: стоколос, пирій, еспарцет тощо.

Читайте ще: Станіслав Стець: Я «на коні» навіть при врожайності зернових 2 т/га

Kurkul.com: Якою технікою працюєте?

Микола Скорий: За техпарк у нас відповідають окремі фахівці. Залишилася ще частина радянської техніки, але ми поступово оновлюємо все, відмовляємося від не дуже ефективної техніки. Є сучасні трактори й комбайни.

Kurkul.com: Яку технологію обробітку ґрунту та обладнання для цього використовуєте?

Микола Скорий: У житті немає нічого абсолютно хорошого й абсолютно поганого. От так і в різних системах обробітку ґрунту також всюди є свої плюси і мінуси. 

У нас є зараз дуже багато комбінованого обладнання. Ми пробуємо і нульову технологію, хоч вона вимагає певного набору техніки.

Однак, наприклад, на рівнинних полях під просапні культури стараємося орати землю, тож маємо свої плуги. А от на полях, де є горби, схили, треба переходити взагалі на нульові технології, на мінімальну обробку, у крайньому разі, вводити травопільну систему хоча б із парами. 

Я тут уже 32 роки як керівник організації, то вже спробував багато чого. У кожного поля своя історія і до кожного потрібен свій підхід.

Читати по темі: Василь Стефурак: Вівчарство може дати 4 річні бюджети України

Kurkul.com: Яким видався для господарства минулий сезон?

Микола Скорий: То, наприклад, Нібулону треба більшої врожайності, валу зерна, а нам треба більше грошей. Минулий 2020 рік у плані врожайності був порівняно слабкий. Звичайно, не такий скрутний, як на Одещині, але все ж.

Пшеницю зібрали з урожайністю 2,5 т/га, ріпак — 2,7 т/га, соняшнику — близько 4 т/га. Думаю, що це відмінні показники для нас.

Наприклад, для ріпаку ми напрацювали власну технологію, в основі якої лежить оранка. При тому, що у нас в окрузі ніхто під цю культуру вже не оре. Навіть при використанні старих сівалок отримуємо досить непогані результати: у нас кращий ріпак, ніж у багатьох сусідніх господарствах, де збирають по 1,5 т/га.

Сіємо вже не першу й, так би мовити, власну репродукцію, і все добре. Водночас ми купували насіння іноземної селекції, але воно не витримало наших суворих умов, і відмовилися. Американські гібриди повикидав, бо дають урожай так само, як і наші в цих же умовах. Навіщо платити більше? Звичайно, є люди, які ставляться до всього дуже педантично, роблять потужне живлення й захист, але тоді рентабельність вирощування суттєво зменшується.

Kurkul.com: Розкажіть про особливості своєї технології вирощування.

Микола Скорий: Бувають на наших посівах і грибкові хвороби, і шкідники. Торік через погодні умови, точніше, періодичні приморозки, «пропустили» прихованохоботника на ріпаку. Почали обробляти, як встановилася стабільна температура, але було трохи пізно. На щастя, критичного нічого не сталося. 

Свого часу в колгоспі ми вирощували кукурудзу із врожайністю не менше 3 т/га, що було досить непогано для наших умов. Зараз досвід і наша власна технологія дає більшу прибавку, однозначно.

Kurkul.com: Яка культура є найбільш економічно вигідною?

Микола Скорий: Рахувати в цьому випадку треба не тільки мінімальні затрати, має бути ще й хороша віддача. Тобто все взаємопов’язане. 

Дивись також: Микола Климчук: Ми виключили соняшник із сівозміни підприємства

Kurkul.com: Крім рослинництва, у вашому колгоспі є тваринництво. Розкажіть про цей напрям.

Микола Скорий: Наше стадо ВРХ налічує близько 200 голів. Навесні буде масовий розтіл, тому, імовірно, трохи «приросте». Цей напрям у нас уже близько 20 років. Керувала ним талановита завідувачка ферми, але тепер працюю тут я.

Займаємося більше м’ясним скотарством, практикуємо свою технологію відгодівлі молодняку. 

Породи у нас є різні. Але в основі — червоно- і чорно-ряба, червона степова. Є домішки навіть канадської селекції. Насправді при радянській владі було багато порід, але протягом останніх років усі вони змішалися. Тепер у нас є власна унікальна порода, створена цілком природним шляхом.

Корови молочних порід привнесли в здоров’я стада власну «фішку», адже мають менший плід і їм трохи легше розтелюватися, ніж більшості м’ясних порід.

А також в основу власної технології відгодівлі ми поклали природне випоювання телят. Корів ми не доїмо, а телят залишаємо біля них на весь час. За пів року малята майже наздоганяють своїх мам завдяки корисному і поживному молоку.

Kurkul.com: Місцеві ЗМІ звинувачують вас у жорстокому поводженні з тваринами. Чому?

Микола Скорий: Це великі бізнесмени намагаються знищити наш колгосп і замовляють такого роду дискредитації. Наші корови — на безприв’язному утриманні. Тобто при фермі є огороджена частина території, де тварини гуляють, харчуються, розмножуються. Це природні умови, завдяки яким тварини мають міцне здоров’я й продуктивність.

Ми почали таку практику кілька десятків років тому, і багато хто досі мало в це вірить, приїжджають подивитися. Комусь здається, що це «жорстоке» поводження, а хтось приємно дивується нашим вгодованим і хорошим коровам.

Свого часу ми продавали людям на утримання телят, які народилися й виросли в таких «диких» умовах, то досі багато хто з вдячністю згадує. Самі колись днювали й ночували біля них у полі, стерегли, оберігали. Протягом попередніх 2-3 років ми знову перейшли на власних телят. Це свого роду природний добір, завдяки якому у стаді залишаються найбільш сильні і здорові тварини. 

Звичайно, сучасна ветеринарна медицина може зробити багато чого і допомогти навіть дуже слабким коровам. Але чи є в цьому сенс, коли теля змалечку  хворобливе? Якщо кинути таких телят у природні умови, то їм буде дуже важко пристосуватися.

Тож які б зараз перевірки чи активісти не приїжджали, то насправді все зрозуміло для людей, які принаймні щось тямлять у тваринництві і мають відповідний досвід роботи.

Такий спосіб утримання корів практикують у різних країнах, зокрема у Канаді. Канадські селекціонери застосовують у себе цю технологію, аби вивести найбільш витривалих і пристосованих до будь-яких умов корів. Питання в тому, що у них там по закону було прийнято в жодному разі не тримати в приміщенні. Природа сама «відбирає» і не дозволяє, щоб у тварин були якісь хвороби. До всього учені перевіряють базові показники… Саме так «народжується» краща селекція будь-якої породи.

Kurkul.com: Які ще відмічаєте переваги безприв’язного утримання ВРХ у вашому колгоспі?

Микола Скорий: Наші корови не хворіють, мають шикарні надої і легко розтелюються. Правда, трошки дикі, але це дрібниця.

Нас звинувачують, що тварини і в холод, і в спеку стоять на вулиці, але вони цілком пристосовані для таких умов. При потребі можуть сховатися під навісом чи деревами. Для народження телят є спеціальне приміщення. Вода доступна, корми теж.

Окрім того, кажуть, що у корів у таких умовах може випадати матка при пологах. Але я певен, що навпаки це явище більш поширене на фермах, де корів постійно тримають у стійлах на ланцюгах. Коли вона з осені до весни буде в тебе прив’язана, не рухатися, от тоді всі м’язи таза розслабляються й органи справді можуть швидше випасти. А у нас цього практично немає. Зараз ми вже перейшли на наше поголів’я, так що я вже більш спокійний.

Читайте ще: Рейтинг м’ясних порід ВРХ в Україні

Kurkul.com: Які корми використовуєте для годівлі?

Микола Скорий: Умови утримання корів у нашому колгоспі максимально наближені до природних, тому стараємося формувати такий же раціон.

У нас є своє пасовище. І навіть узимку ми не даємо худобі ні грама фуражу. При цьому корови виглядають досить добре. 

Використовуємо солому, сінаж. А ще застосовуємо феноменальний для ВРХ корм — лушпиння соняшника. Якщо в господарстві вирощують цю культуру, то в жодному разі не можна його викидати. Наші корови дуже люблять таку просту їжу і з величезним задоволенням споживають змішані з сіном відходи соняшника.

Kurkul.com: Ви сказали, що ваш колгосп намагаються дискредитувати. Хто, як, навіщо?

Микола Скорий: Поряд із нами в селі Лепетиха колись також був створений радгосп «Реконструкція», що працював із Селекційно-генетичним інститутом — Національним центром насіннєзнавства та сортовивчення. Років 20 тому це підприємство стало державним і було передане НААН України. У «Реконструкції» обробляли близько 10 тис. га, завдяки чому це підприємство стабільно входило в трійку лідерів серед подібних собі.

Однак усі добре знають, як у роки незалежності такі державні об’єкти стають ласим шматком для інших «бізнесменів». А як нині працюють сучасні державні агрофірми? Кілька років тому там знову за договором «зверху» змінили директора і почалася ера «співпраці» з приватними агрофірмами. Є інформація, що борг ДП ДГ «Реконструкція» СГІ НЦНС перед «ПАЕК», котра належить Юрію Кормишкіну, складає більше 150-160 млн грн. Плюс на Костянтинівський елеватор поклали зерна на 20-30 млн грн, але тепер не мають чим за нього розрахуватися. Це якщо продати землю з усім колишнім радгоспом, то все одно їм цього не вистачить.

Зрештою, незрозуміло куди діваються з цього підприємства зерно, техніка, запчастини. Роботи ж ніхто не контролює, загнали повністю в борги, а це хочуть до нашого колгоспу добратися, бо теж дуже цікавлять державні землі.

Тож «замовляють усякий бруд», щоб прибрати мене з посади директора і розпаювати наші землі хтозна кому замість наших колгоспників. 

Одного ранку на початку 2021 року до нас примчались нібито зоозахисники-активісти, ветеринари, які в житті з коровами не працювали, і купа журналістів, назбирали тут місцевих «незадоволених» і заявляють, що ми неправильно тримаємо своїх корів. Про нашу власну безприв’язну технологію й природні умови утримання, хороше здоров’я тварин і все інше не хочуть навіть чути. Але головне — перед цим уже в поліції швиденько почали проти мене досудове розслідування «за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 299 ККУ, а саме «Жорстоке поводження з тваринами».

Kurkul.com: Тобто у вашого колгоспу хочуть відібрати державні землі, які обробляєте?

Микола Скорий: Розумієте, ні для кого не секрет, що Миколаївщина в плані рейдерства — феноменальний регіон.

На початку 2019 року я дізнався, що Держгеокадастр роздає нашу колгоспну землю. У мене землю хотіли забрати, подавав заяви до правоохоронних органів, судився.

Але фактично на той момент ДГК не давав нам можливості провести інвентаризацію і зареєструвати ці землі згідно з новими вимогами законодавства, у них вона значиться, як вільна, того й хотіли роздати по 2 га «всім охочим». Байдуже, що ми ті землі обробляємо.

Ми з головою Лепетівської сільради зверталися до начальника відділу колишнього Держземагентства Березнегуватського району Миколаївської області Віктора Недогона, підписи якого стоять на сумнівних документах за 2013 рік. Але він раптово пішов у відпустку на два тижні, а у телефонній розмові взагалі відмовився відповідати на питання. Його заступник Сергій Безуб просто закрився у кабінеті.

Якось в Одесі на комісії приїхали з чемоданами документації, адже все зроблене ще при Радянському Союзі. 

Ми 10 років (із 2007 по 2017-18 роки) судилися з місцевими адміністраціями, бо в нас усю землю як тільки не хотіли забрати. Дуже багато було судів. 

Читати по темі: Як перемогти у війні за паї — фронтові будні фермера

Зараз нас усе одно постійно «футболять» у місцевих органах юстиції, в Одесі. Дійшли вже до Києва. Тепер через суди домагаємося і поступово реєструємо всі земельні ділянки.

Якщо по закону у нас внесено все в реєстри, то вважається, що це державна власність, і ніхто не має права на ту землю. Хіба з нашого дозволу. Але зараз уся апаратура, техніка працює так, що можна підробити що завгодно.

Ось як приклад: останній раз адміністрація подавала позов до ДГК, щоб без нашої участі виключити «Колгосп «Прометей» з кадастру. При тому, що є всі документи на землю ще 1989 року і є всі межі, поля, описані ділянки! При радянській владі виділяла землю і кошти держава, але все робив колгосп. Отже, наших колгоспників по праву можна вважати спадкоємцями цієї землі і цього підприємства!

© Катя Капустіна, Kurkul.com, 2021 р.

Виконано за допомогою Disqus

+ 9° ... + 3°

Вітер

2м/с

Опади

3.08мм

Вологість

70%

Матеріали за темою