Технологія вертикальних ферм почала розвиватись в Україні менш ніж десять років тому. Наразі фермери активно вивчають цей напрямок, оскільки саме тут бачать технологічність, економію та заробіток. Проте існує думка, що будівництво таких «рослинних лабораторій» є дорогим і складно окупним.
Зовсім іншої думки міський фермер з Дніпра, засновник компанії Green Future Віктор Шулешко. За останній рік він втратив свою ферму через російську ракету, а потім відновив вирощування зелені в бомбосховищі та в 7 разів збільшив площі виробництва. При цьому, попри війну і ризики, він розраховує, що проєкт окупиться за 1,5 року. Тож, про те з чого починав фермер, куди збуває продукцію та скільки можна заробити на вертикальних фермах читайте на Kurkul.com.
Віктор Шулешко: Я починав свій бізнес з продажу LED світильників. Життя було таке динамічне, що за тиждень відрядження наїжджав до 5 тис. км. Клієнти траплялись різні: від аеропортів до розсадних відділень агропідприємств.
Читайте також: Імпорт електроенергії: чи реально агропідприємствам працювати без відключень світла
І одного разу до нас звернувся засновник ТМ «Щастя здоровʼя» Максим Кірічко, який один з перших в Україні почав займатись вертикальними фермами. Він хотів освітлення, яке коштувало дуже великих грошей. Тому запропонував встановити спершу тестових 20-30 м2 з різною ефективністю освітлення, щоб побачити чи збільшиться врожайність. Пройшов десь 1 місяць він перетелефонував і сам ошелешено повідомив, що отримав приріст у 2 рази у вазі врожаю. В результаті ми встановили йому освітлення на всю площу.
Віктор Шулешко: Після «Щастя здоровʼя» до нас почали звертатись всі фермери цього напрямку, оскільки Максим з ними ділився досвідом. Їздили й на Прикарпаття в компанію «Мізерія» і на Одещину, і на невеличкі ферми.
Там я почав придивлятись, які в кого системи вирощування. Як інженер, я бачив, як можна зробити це краще. Я знайшов партнера, якому було також це цікаво і ми почали пропонувати обладнання для вертикальних ферм, крім світла.
Віктор Шулешко: Ми знайшли стелаж, який максимально підходив під кріплення освітлення. Потім взялися за лотки. В основному вони з заліза. Ми ж зробили свій, пластиковий лоток 2х1 м, в якому одразу перемішувався живлячий розчин. Також зробили автоматизовану систему змішування добрива. Яка була не лінійною, як у популярних системах, а зчитувався показник pH і відповідно до цього створювався розчин.
Щодо світла, завдання було підвищити ефективність за рахунок технології (спектр, інтенсивність, режим роботи) знизивши при цьому споживання електроенергії. Протестували багато з них та обрали найрезультативніший варіант.
Читайте також: Ціни на зерно, пальне та ресурси — чого чекати фермеру у 2023 році
Віктор Шулешко: Насправді зі світильним бізнесом почались негаразди: ринок заполонила дешева продукція з Китаю і рентабельність почала падати зі 100% до 5%. Я шукав нові напрямки. На фітоосвітленні на той момент я вже добре розумівся, тому за інвестованих $50 тис. почав вивчати це питання на професійному рівні. І рівно через 2 роки я виграв тендер на $300 тис. Ну і паралельно я почав закладати вертикальну ферму, бо модулі для неї вже були готові.
Віктор Шулешко: Перша ферма була невеличка — 30 м2. Приміщення знаходилось в аеропорту. Ми там гарний ремонт зробили, обладнання завезли, все було круто. Але один з перших прильотів був саме туди. Через російську ракету там впала стеля, побило вікна.
Віктор Шулешко: Ми звідти перевезли багато чого: понищені стелажі переробили, лотки позаклеювали, але в результаті все одно багато викинули. Звичайно в нас там автоматика була, то її розібрали на запчастини. Але жаль, бо на цьому обʼєкті десь 60 тис. грн витратили на електрику. Там до кожного стелажу підходив свій кабель. Все робили серйозно з інженерним підходом. А воно з ракетою пішло.
Віктор Шулешко: Часу на апатію не було. На другий день війни на виїзді з Дніпра я вішав світильники білого кольору з оптичною системою, щоб оркам в очі світити. Світлова завіса робилась. Я почав волонтерити. Збирав кошти й з друзями шили бронежилети. Заразом роздали броніків на 15 млн грн.
Паралельно знайшов приміщення під нову ферму. Це було велике бомбосховище. Розширюватись планували раніше, тому потрібне обладнання закупили ще до війни. Зараз наша лабораторія займає 200 м2. Ми вирощуємо базилік.
Віктор Шулешко: Серед зелені за базилік завжди дають найвищу ціну. Якщо подивитись статистику закупівельної вартості, то вона ніколи не падала нижче 250 грн/кг. Я маю на увазі саме сортовий базилік, бо є ціна й 50 грн за кущовий, який на грядках росте.
Плюс ми хочемо продавати нашу технологію і будувати ферми під ключ. Вже ведемо перемовини з двома компаніями. І ми мусимо показати технологію на незвичайній культурі. Базилік складний у вирощуванні. Йому треба більше світла та живлення. І тому ми його взяли за основу.
Віктор Шулешко: На початку я дзвонив в тепличні комбінати, щоб дізнаватись про їхню врожайність. І коли почув що з 1 м2 вони отримують 1-1,5 кг, то сказав: «Так, хлопці, планка в нас мінімум 3 кг». Ми почали міняти розчини, дивитись спектри, інтенсивність, орієнтацію схід-захід. І таким чином в першій лабораторії в аеропорту ми отримали результат 2 кг, потім 2,2 кг. Змінили технологію освітлення й отримали вже 3,2 кг, далі було 3,5 і 3,8 кг. Проте експерименти не зупинили.
Зараз ми вийшли на гарну рентабельність і стабільний вихід в 3 кг нас дуже задовольняє.
Віктор Шулешко: Спершу я обдзвонив всіх знайомих, друзів, дізнався про логістику. Основна проблема базиліку була в тому, що він довго не зберігається. Тому, поки вивчав механізм, знайшлися клієнти. Оскільки в один момент ланцюжки постачання порвалися, логістика змінилася і базиліку просто не стало. І зараз нам дають 800 грн/кг, але ціна зростатиме.
Віктор Шулешко: Математика швидка: з квадрата виходить заробіток 2400 грн. З них 600 грн — це витрати: оренда приміщення, світло, люди, які працюють. Тобто 1800 грн ми заробляємо.
Віктор Шулешко: Я колись прочитав про закон Лібіха. Є звичайна дерев'яна бочка, яка складається з планок, які затиснуті металевими кільцями. І от цей закон каже про те, що максимальний результат у нас буде тільки тоді, коли кожний елемент бочки буде правильним, то результат наповнення її буде 100%. Якщо в цій діжці якась планка буде менша, то ми її наповнимо тільки на висоту цієї планки.
Тобто, якщо у нас світла треба 100 %, а в нас буде 50%, то яким би не був живильний розчин — результату не буде. Так, от для того, щоб отримати максимальний результат, всі складники мають бути на 100%. Саме це ми в себе і робимо в лабораторії.
Вартість нашого проєкту з ремонтом в районі $70 тис. Ми розраховували на окупність через 3,5 року. Реально виходить десь 1,5 року.
Віктор Шулешко: Був досвід, що 2 тижні ми жили без світла. Кожен день обіцяли його, але так і не запустили. Врожай, що не встигли продати, почав псуватись. Ми листочки пообривали, в ресторани дали, щось на джем пустили, розв'язали питання зі збутом. Тоді зрозуміли, що треба страхуватись.
Зараз у нас працює 2 генератори по 12 кВт. Хоча електроспоживання ферми десь в районі 20 кВт. Вийшло, що електроенергія нам коштуватиме у 2 рази дорожче, ніж було у бізнес-плані. Але там ми розраховували на ціну у 400 грн/кг. А зараз вартість базиліку доходить вже до 1000 грн.
Віктор Шулешко: Я дуже часто натрапляю на докори, що на вертикальних фермах вирощують рослини на хімікатах. Мені навіть писали, що це мертва їжа. Тому, я завжди намагаюся пояснити людям, що вертикальні ферми — це навпаки органіка, бо живляться тільки світлом і мінеральними добривами. Якщо ж взяти якісні показники у моїх рослин, то вони часто будуть кращими, аніж у продукції з биркою «органік», де зашкалює кількість нітратів.
До того ж вертикальні ферми — це про екологічність, економію природних ресурсів та ґрунтів. Тому однозначно за ними майбутнє.
© Юлія Маковей, Kurkul.com, 2023 р.
Вибір редакції
Не пропусти останні новини!
Підписуйся на наші соціальні мережі та e-mail розсилку.