Олег Коцюмбас: Пасіка — це сімейний бізнес, який виріс на ентузіазмі однієї людини

2145
0
Олег Коцюмбас, почесний пасічник України, головний редактор журналу «Бджоляр»
Kurkul.comОлег Коцюмбас, почесний пасічник України, головний редактор журналу «Бджоляр»

В Україні бджільництвом займається приблизно 400 тис. українців і це – один із найбільших у світі показників. Фактично, кожен сотий українець – пасічник. Проте, ефективність виробництва меду у країні, на жаль, не на найвищому рівні. Про проблеми і досягнення вітчизняної галузі бджільництва Kurkul.com говорив з пасічником з понад 30-річним стажем, почесним пасічником України, головним редактором журналу «Бджоляр» Олегом Коцюмбасом.

Kurkul.com: Відомо, що у цьому році суттєво знизилось виробництво меду. Які фактори спричинили таке скорочення?

Олег Коцюмбас: Причин було декілька. По перше, далась взнаки затяжна і морозна зима і внаслідок чого стався значний відхід бджолосімей. Наприклад, у Львівській області та у Центральній Україні були пасіки, які впродовж зими втратили до 50% бджіл. По друге, хвороби – у нас багато неякісних ліків проти того ж, вароатозу. Внаслідок чого, багато пасічників, особливо невеликих, любителів, навіть не відновлювали свої пасіки.

Kurkul.com: Якщо вже говоримо про розмір, якою є типова пасіка в Україні? Скільки великих виробників?

Олег Коцюмбас: Є чотири чіткі категорії. Маленькі до 10 сімей при цьому бджоли – це хобі пасічника, середні – до 40-50 сімей, вони вже служать для людини джерелом додаткового доходу і великі – від 50 до 200 сімей. Такі пасіки, як правило, обслуговують дві-три людини, які є переважно родичами. Тобто це вже сімейний бізнес. Остання категорія – великі промислові пасіки, які мають понад 200 сімей, де використовується наймана праця. В Україні є кілька таких великих пасік. Наймасовішими в Україні є пасіки перших трьох категорій. Справа в тому що прибутковість пасіки залежить як від культур-медоносів, так і від того, стаціонарна це пасіка чи кочова. І може бути, що менша пасіка дасть більше меду, аніж значно більша. Та й бджоли — це таке заняття, яке потрібно любити, тут багато залежить від зацікавленості людини, яка працює і зумовлює поширення пасік саме як сімейного бізнесу, який виріс на ентузіазмі однієї людини.

Kurkul.com: Скільки потрібно коштів, щоб розпочати власний бджолиний бізнес?

Олег Коцюмбас: Це можна порахувати виходячи з цін на обладнання і бджіл. Середня ціна за вулик 700-1000 грн. Також потрібно 20-30 рамок у вулик, що коштують до 10 грн разом з дротом. Також знадобиться вощина, кілограм коштує 150-180 гривень, в кілограмі 13-14 листів. Бджіл купують в бджолопакетах – ціна в межах тисячі гривень. Бджолосім’ї є дорожчими – до 1500 грн. Також потрібне обладнання для відкачування меду, перетоплювання воску інше. Тут вже потрібно рахувати. Наприклад для пасіки в 5 вуликів – це 10-12 тис. грн. Але найчастіше пасіку починають з вживаних вуликів по 200 – 300 гривень і впійманих роїв. Але знову ж, варто сказати, що бджільництво – особлива галузь. Не варто думати, що можна просто прочитати книжку і все, є дуже багато факторів які необхідно враховувати. Тому, як я казав, це справа людей які її люблять, для яких бджоли стали частиною життя.

Олег Коцюмбас на пасіці

Kurkul.com: Якою є рентабельність пасіки?

Олег Коцюмбас: Це неоднозначне питання. Справа в тому, що більшість пасік, які сьогодні існують в Україні, виросли з маленьких пасік, якими займались ентузіасти. Тому складно сказати, це у людей варто запитувати.

Kurkul.com: Як ви вважаєте збільшенню виробництва меду сприяло б об’єднання пасічників у кооперативи?

Олег Коцюмбас: В Україні були спроби створення таких кооперативів, але це досить проблематично. Пасічники це самобутні люди, та у більшій мірі консервативні. При створенні кооперативу, туди попадають люди з різною кількістю бджолосімей, одразу виникають спірні питання вкладання коштів, а саме скільки кому вкладати. Ну і найтяжче питання — досягти між членами кооперативу хоч мінімального рівня довіри. До речі, великі аграрні підприємства, які мають великі площі посівів, для яких потрібне запилення, згодні виділяли кошти для створення бджолярських кооперативів, але знову ж таки зі створенням виникають вищеназвані проблеми.

Kurkul.com: Наскільки проблема нестачі якісних ліків є гострою в Україні?

Олег Коцюмбас: Вибір ліків зараз дуже великий, але серед них часто зустрічаються підробки. Слід зазначити, що легальні препарати є дорожчими аніж продукція, яка потрапила в Україну невідомо якими шляхами. В надії заощадити, люди купують і застосовують препарати, які не дають бажаного ефекту. Тому варто купувати препарати надійних, перевірених виробників, ефективність яких підтверджена практикою.

Бджоли

Kurkul.com: Бувають випадки, що бджоли гнуть від засобів які застосовують сільськогосподарські підприємства. Чи зможе пасічник відшкодувати збитки?

Олег Коцюмбас: Так, пасічник може відсудити покриття збитків, але це досить складно. Для цього треба швидко скласти акт отруєння разом з представниками ветеринарної служби та місцевої влади. Після цього бджіл з супровідним листом ветеринарної служби відправляють у лабораторію на дослідження. І якщо всі процедури будуть оперативно виконані, то є шанс щось відсудити, а якщо почати це робити через кілька днів, то шансів нема. Хоча зараз, у багатьох регіонах агрофірми й місцева влада повідомляють пасічників про такі обробки, що дозволяє уникати збитків.

Kurkul.com: Від чого ще можуть загинути комахи? Наприклад техніка, антени стільникового зв’язку?

Олег Коцюмбас: Однозначної відповіді на питання: «Як впливає техніка на бджіл?» немає. Знаю пасіки, які стоять біля вишок операторів мобільного зв’язку і нічого, нормально бджоли там живуть і працюють. Бувало що бджоли з якоїсь причини загинули, а пасічник звинувачує вишку телефонного зв’язку, що встановили неподалік.

Kurkul.com: Розкажіть, будь ласка, як формується ціна на мед.

Олег Коцюмбас: На формування ціни впливає багато факторів. По перше – врожайність сезону. По друге – обсяги експорту меду й купівельна спроможність населення. Комбінація цих речей формує ціну. Зараз роздрібна ціна меду від 100 до 180 гривень за кілограм. Такі широкі коливання обумовлені тим, що мед буває різних сортів. Має значення також регіон збору солодкого продукту.

Вулик

Kurkul.com: Чи є у пасічників державна підтримка?

Олег Коцюмбас: Ні, жодної підтримки. В тій же Польщі держава компенсує від 30 до 60% всіх витрат на пасіки, у нас же немає нічого.

Kurkul.com: Чи є встановлена законодавча база у бджільництві?

Олег Коцюмбас: Наразі правовідносини регулює Закон України «Про бджільництво», також розміщення й облаштування пасік визначено «Інструкцією щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєння бджіл». Це два основоположні правові документи. Відповідно ЗУ регулює умови виробництва, заготівлі та переробки продуктів бджільництва, дотримання прав та захисту інтересів фізичних і юридичних осіб, які займаються бджільництвом, відносини між пасічниками та землевласниками, а також розведення, використання та охорону бджіл. Інструкція визначає норми територіального розміщення пасіки, її встановлення відносно інших господарських будівель та присадибних ділянок.

Kurkul.com: У яких випадках найчастіше пасічники звертаються до законодавства?

Олег Коцюмбас: До законодавства звертаються у тих випадках, коли виникають, якісь спірні питання. Найчастіше, це коли невеликі пасіки розміщені на присадибних ділянках. Бджоли починають жалити сусідів, люди починають звертатися до норм розміщення вуликів. Відповідно до інструкції, пасіка повинна бути огороджена непроникним для бджіл парканом, або зеленою огорожею, висотою не менше 2,5 м.

Kurkul.com: Скажіть, чи актуальне запровадження європейських вимог до українського меду для вітчизняних пасічників?

Олег Коцюмбас: Ці вимоги актуальні для великих промислових пасік, які налічують сто і більше бджолосімей. Наприклад у центральній та східній Україні є пасіки, що налічують до п’ятиста вуликів, вони не можуть продати весь виготовлений мед у роздріб, тому здають його заготівельникам, і саме їм потрібно дотримуватись європейських вимог до виробництва меду.

Рамки для меду

Kurkul.com: Якщо говорити про процес виходу на міжнародні ринки, чи зможе малий і середній підприємець стати самостійним оператором?

Олег Коцюмбас: Як правило, ні. Якщо експортувати мед за кордон, то треба бути, принаймні, фізичною особою підприємцем. А якщо реєструвати господарство, це тягне за собою додаткові витрати. В той же час, якщо експортувати невелику партію меду, то на неї все одно потрібні документи й аналізи, а це надто дорого, а заробіток з цього буде мізерний. Тому експортом займаються великі підприємства, що мають власні лабораторії, або бджолярські фірми, що налічують тисячу і більше бджолосімей.

Kurkul.com: Де в Україні сьогодні більш розвинене бджільництво? Які особливості за регіонами?

Олег Коцюмбас: Виробництво меду тісно пов’язане з медоносною базою. На західній Україні вона є набагато біднішою, ніж у центральних, східних та південних регіонах. У західній частині медоноси є більш природні — ліси, луки, заплави, угіддя, які дають екологічно чисті меди. Акація, липа — це центральна і північна Україна, а південна частина в основному спеціалізується на соняшниковому меді. Якщо брати до уваги показники експорту меду, то найбільшу ланку займає соняшниковий мед. За кордоном не є важливим те, якого сорту є мед, в той же час, як в Україні це має значення. Бджолярі у західній Україні, через те, що низькі медозбори і слаба медоносна база, спеціалізуються на розведенні бджіл, маток і реалізують їх у центральну, східну і південну Україну. В той же час, якщо порівнювати продуктивність одної бжолосім’ї, то у західних регіонах вона коливається від 10 до 30 кг меду, а в інших регіонах це від 60 до 120 кг.

Kurkul.com: Дякуємо за цікаву розмову!

© Володимир Гуменюк, Єлизавета Кудиненко,  Kurkul.com, 2017 р.

 

Дізнавайтесь першими найсвіжіші фермерські новини України на нашій сторінці в Facebook, на каналі Telegram, а також підписуйтесь на Куркульський вісник.

Выполнено с помощью Disqus
 

Матеріали до теми