Kurkul.com разом з John Deere святкує століття з випуску першого трактора в проекті 100-річчя John Deere. Ця дата надихнула нас написати підбірку матеріалів, де успішні фермери розповідають про свої господарства, історію їх створення та розвиток українського фермерства у майбутні 100 років.
Першим героєм нашого проекту став голова ФГ «Врожайне» Анатолій Дідик, який розповів про секрети роботи та управління невеликим сімейним господарством, як йому вдається гідно «тримати марку» перед конкурентами і пайовиками та про плани на майбутнє.
Господарством «Врожайне», що працює в Слободі-Шаргородській на Вінниччині, почало працювати з … параду зернозбиральних комбайнів John Deere. Насправді це був звичайний робочий процес — техніка виїжджала збирати урожай, коли видався погожий липневий день і можна було врешті-решт без дощу зайти в поле.
Фермерське господарство «Врожайне» було засноване близько 20 років тому — у листопаді 1998 року. Нині його земельний банк складає 2,7 тис. га. Вирощують тут традиційні культури: озимі пшеницю і ріпак, кукурудзу, соняшник, ярий ячмінь, цукрові буряки та горох.
Як розповів голова господарства Анатолій Дідик, його господарство працює на землях усього Шаргородського й Могилів-Подільського районів та особливу увагу приділяє відновленню їх родючості. Бо «що ми залишимо нащадкам?».
«Ми націлилися на строгу сівозміну й робимо все для того, щоб у нас усі посіви так би мовити були обґрунтовані. Адже ми маємо великий досвід в агрономії та знаємо, як поводитися з грунтом і як створити максимально комфортні умови для наших культур», — наголошує керівник «Врожайного».
Крім роботи під «диктовку» сівозміни, аби покращити показники родючості, на поля господарства вносять дефекат із Моївського цукрозаводу та вирощують гірчицю як сидерат. Кажуть, що протягом кількох останніх сезонів завдяки таким агротехнічним прийомам урожайність культур значно зросла: озиму пшеницю тут стабільно збирають по 8,5-9 т/га, соняшник дає не менше 4,3-4,8 т/га. А цукрові буряки, на які ми теж встигли поглянути, у цьому сезоні швидше за все дадуть не менше 70 т/га.
Анатолій Дідик розповідає, що нині роботу його агропідприємства ускладнює конкуренція з боку великих компаній, котрі «заходять» у район. Щоб гідно «тримати марку» перед своїми пайовиками, у фермерському господарстві цьогоріч підняли ставку орендної плати вже більше 15% НГО.
Водночас керівник господарства каже, що фінансові витрати на технології вирощування та соціальні внески є невід’ємною частиною агробізнесу. Але, на його думку, сила «Врожайного» в іншому.
«Холдинги, буває, заходять із потужними фінансовими ресурсами, але вони не можуть досягти того результату, який досягаємо ми. Чому? Бо не все можна купити за гроші. Треба мати колектив людей із досвідом роботи в сільському господарстві, однодумців, професіоналів. У нашому господарстві кожен із 88 членів команди — на своєму правильному місці. І лише завдяки цьому ми можемо отримувати хороші результати», — ділиться секретом Анатолій Дідик.
Керівник «Врожайного» каже, що його родина теж працює у господарстві та докладає багато зусиль для успіху спільної справи. І цілком серйозно додає, що в недалекому майбутньому за кермом трактора чи комбайна John Deere можна буде побачити його сина Олександра, доньку Юлію та дружину Тетяну.
Анатолій Павлович ще з усмішкою розповів, що пані Тетяна підтримувала всі його підприємницькі стартапи кілька десятків років тому. Навіть разом із ним їздила на їхньому першому автомобілі — синіх «Жигулях» — і допомагала розширювати власну справу. Тож нині ні трактором, ні комбайном її точно не злякаєш...
«Розвиток технологій у сільському господарстві досягнув такого рівня, що завдяки GPS-навігації чи іншим інноваціям сільгосптехніка стала легкою в управлінні. Тож цілком імовірно, що і я, і мої діти та навіть дружина зможемо самі працювати на тракторах та комбайнах — як це роблять американські фермери. Для них це нормально. Чим ми гірші?», — припускає наш співрозмовник.
Це несподіване передбачення Анатолій Дідик пояснює тим, що за орієнтир для розвитку свого господарства бере досвід американських та європейських фермерів, із якими мав змогу особисто познайомитися під час візиту на завод John Deere в США.
Тим більше, що Дідики-молодші свідомо пов’язали своє життя з аграрною справою: донька вже закінчує навчання у Вінницькому національному аграрному університеті, а син освоїв 1-й курс за фахом агронома. І обоє планують продовжувати батьківську справу у «Врожайному».
Перший трактор цього бренду у «Врожайному» придбали ще в 2010 році. Зараз в ангарах уже є п’ять тракторів John Deere потужністю 210, 290, 320, 345 та 370 кінських сил, а також три комбайни — W 650, T 660 та новенький S 670. А в найближчому майбутньому керівник господарства планує купити роторний комбайн, 370-сильний трактор та самохідний обприскувач цієї ж марки.
«Мені пощастило побачити, як працюють колеги за кордоном. Там це родинний бізнес. І ми плануємо розвиватися як родинна компанія. Бо інакшого розвитку й бути не може. Коли я сам працюю на землі, то отримую величезне задоволення від процесу і результату. На власні очі бачу, яке задоволення така робота приносить моїм дітям», — припускає наш співрозмовник.
Анатолій Дідик також додає, що дітям, які «зростали» разом із підприємством, на відміну від найманих керівників, не треба додаткова мотивація для роботи — вони самі чудово розуміють, заради якого результату працюють.
Ще Анатолій Павлович розповів, що робота в сільському господарстві захопила не лише його: по сусідству працює його брат Сергій. Кілька років тому він заснував власне фермерське господарство «Агродар» й нині теж успішно вирощує зернові та технічні культури на полях у районі.
Як уже було сказано вище, фермерське господарство «Врожайне» працює в Шаргородському районі на Вінниччині: свої земельні ділянки йому довірили близько 1 тис. пайовиків. Тож Анатолій Дідик зазначає, що відчуває особливу відповідальність перед цими людьми, адже свого часу вони повірили в нього і дали в оренду свою землю. Тож частину доходів господарства витрачає на розвиток інфраструктури району.
«Сьогодні в районі промислових об'єктів майже не залишилося: усе збанкрутувало, було закрито й знищено. Залишились тільки сільськогосподарські підприємства, які несуть основний тягар податкового навантаження. Крім сплати податків, ми виділяємо додаткові кошти на ремонт доріг, мостів, шкіл, будинку культури, медичних установ тощо, реставруємо пам’ятники...», — розповідає керівник господарства.
На наше питання, чи допомагає у свою чергу держава його фермерському господарству, Анатолій Дідик відповів не одразу. Фермер каже, що ще на початку свого існування звертався до державних установ за фінансовою підтримкою, але не судилося її отримати. Нині ж, за державними мірками, «Врожайне» досягло такого економічного рівня, що навіть скористатися програмами відшкодування кредитів на сільгосптехніку не вдасться.
«Ми взяли кредити, але відшкодовують кредити тим підприємствам, в яких оборот 20 млн грн. У нас більше, тому не претендуємо. Нам не дають і не допомагають», — говорить Анатолій Дідик.
Водночас, керівник господарства чи то жартома, чи то абсолютно серйозно додає: держава мала б відшкодовувати фермерам кошти, котрі вони витрачають на ремонт доріг.
«Такі господарства як наше розвивають соціальну сферу села і фактично взяли на себе певні функції держави щодо ремонту доріг чи інших об’єктів. Ми робимо цю роботу, платимо власні кошти і ще мусимо платити ПДВ, тож цілком логічно, що держава мала би повертати нам ці гроші. Але вона натомість змушує нас сплачувати якісь штрафи в разі, коли оборотні кошти використані не за цільовим призначенням», — переконаний керівник «Врожайного».
Хочеться вірити, що років через 20, коли команда Kurkul.com вкотре завітає на гостину до родини Дідиків та фермерського господарства «Врожайне» на Вінниччину, ми побачимо його таким, про яке мріє його засновник і керівник Анатолій Дідик. А в ангарах і на полях красуватиметься «повний комплект» техніки John Deere. До нових зустрічей!
© Катя Капустіна, Kurkul.com, 2018 р.
Вибір редакції
Не пропусти останні новини!
Підписуйся на наші соціальні мережі та e-mail розсилку.